На золоту солому лягає червінь дня. Десь мати пише втому, як призьбу, — навмання. Надії озеречка — довкола тьмавих вій,…

Ущухло серце джерела. Криниця тьмяна обміліла і висхла. Як душа зболіла! Як час ступає спроквола! У небі нагодиться птах —…

Сховатися од долі — не судилось Ударив грім — і зразу шкереберть пішло життя. І ось ти — все, що…

Ми вже твої коханці, смерте: життя нам світить крізь туман. Але возрадуйся тепер ти, як місячний засіявсь лан. …блукає музика…

Самого спогаду на дні, як зірка у криниці, вона з’являється мені — і світить, і святиться. Із темряви, з безодні…

Весь обшир мій — чотири на чотири. Куди не глянь — то мур, куток і ріг. Всю душу з’їв цей…

Коли б, коли б ви мали, голуби, хоч трохи серця — ви б його на крила взяли до себе і…

Збудився врано синій-синій птах, на мокру гілку всівся — і щосили виспівує — на весь колючий світ — що скоро-скоро…

Вона лежить, як зібгана вода — усепокірна і усеприймуща. І геть здирає з неї шкаралущу глуха, як пуща, вікова жада….

Бриніли по обранених ярах скляні струмки, відтеплювались кручі. Глухоніма вода, і сонця спах, і зойк лісів, нагальний, як падуча. І…

Ці сосни, вбрані в синій-синій іній, на взгір’я збіглі і завмерлі, мерехтом — чи то цвинтарним ачи межисвітнім — мені…

Коли б не ти — оця зима мені була б, як нескінченна оскліла вулиця. Для мене без тебе і життя…

Вглядаюсь в осінні стерні — куди ти біжиш, дорого? З-за обрію — хто поверне, як холодно і волого? За ставом…

Сповільнено твій час прозрінь. Пора ненависті заходить. І трудно серце колобродить — на нього налягає тінь. Надходить час нових чинінь….

Прийшло — по зустрічі прощання. Непам’яте, залізна стань! Ти — за шелом’янем, за гранню додосвітків і надсмеркань. Путі — задовгі…