Весни колимська парость мов ридання, сумує верболіз межи снігів — криваво-синій острах сподівання на радощі коротких літніх днів. Неначе в’язень…

В Сибір летимо. Я і пару Кирил. Летим у Сибір. Комфортно. Зручно. За нами наш тин із порубаних крил, під…

Ну й долечка! Прождати на життя — і всенедочекавшися — померти! То хто єси? Збагнув бодай тепер ти, коли немає…

Сто чорних псів прогавкало. Сто псів. А дощ — і дощ. Геть небо заступила блідава мла. І виє в сотню…

Сто плах перейди, серцеокий, сто плах, сто багать, сто голгоф — а все оступають мороки і все твій поріг зависокий,…

Розсотане павіття лісу над дротом колючим зависло, розсотаний спогад обтятий, розсотаний Місяць і Марс, вглядаюсь, пильную, чекаю — та часу…

Ти тінь. Ти притінь. Образ — на воді. Моїх жалоб і дум моїх безсонних: я стежу за годинником — і…

Ой ти, горе голодне, навісна Колима! Не мине тебе жодне із нещасть. І нема ані душечки близько — ні братів,…

Осики лист карозелений тремтить на вітрі і тремтить. Ще досвіток. Господь ще спить, зітхає в’язень коло мене і моторошно так…

Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й…

Мете надворі снігова пороша, вишневе гілля торгає шибки, заткала вікна поніч волохата, десь голосно потріскує мороз. А ми, накинувши на…

Прощайте — ви, чотири мури, дві двері, трачене вікно і ти, мовчазний і понурий мій столе, й ти, вільготне дно…

Таке незрушне все — куди не глянь. Немов омите вічності водою мене лишило зі згасай-бідою, а доокруг — болото, луки,…