ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Пригоди Олівера Твіста. Розділ 31-53

РОЗДІЛ XXXI

оповідає про критичне становище

Брітлз відчинив двері і завів до вітальні двох чоловіків. Один буї огрядний, середній на зріст, з коротко обстриженим чорним лиск чим волоссям, круглим обличчям і пильними очима. Його напарни* був рудий кістлявий чоловік із неприємною фізіономією і зловісні І задертою кирпою. Звали їх Бледерз і Даф. Вони одразу ж почали ро> питувати про злочин, і лікар, щоб затягнути час, розповідав усі ot ставини дуже докладно, з багатьма відступами і повторами. Потій І агенти, клацаючи наручниками, стали розпитувати про хлопчиїЯ І але лікар, щоб відвернути їхню увагу, повів оглядати місце злочин’ Принесли свічки, і Бледерз із Дафом у супроводі місцевого кони тебля та слуг оглянули будинок, поштрикали вилами кущі, ще д 262

 

t _______________________________ ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС. Пригоди ОлівераТвіста


Лиі.ка разів вислухали розповіді свідків і відзначили численні роз- ІІншості у свідченнях, а потім провели між собою нараду.

І Тим часом лікар і Роза радилися, як урятувати дитину. Роза про­бувала все чесно розповісти агентам, але лікар нагадав розповідь ‘ііиера, який, було, водився із злочинцями, що він не знає, де кубла дників, що він все-таки брав участь у пограбуванні, а постріл дво- шщі.кого не дав хлопцеві зчинити ґвалт і цим виправдати себе. Міс- Ьі Лосберн був упевнений, що агентам не можна розповідати правду Ц|І<| хлопця, бо вони нізащо не повірять у його невинність.

[ Ііледерз і Даф упевнилися, що ніхто із слуг не допомагав грабіж- іікам, a тому їм конче треба побачити хлопчика, адже саме його зло- і могли підсадити у відчинене віконечко, і Схвильований лікар запропонував агентам спочатку підкріпи- Ціі’і., і за чаркою міцного елю ті почали сперечатися, хто б із міських іюсресіоналів міг учинити грабунок: Носач Чіквіда чи Пестунчик. А потім містер Бледер став розповідати про справи, які він розсліду- »»III. про хитрість і підступність злочинців. Агенти не помітили, як Мир Лосберн вислизнув із кімнати, а потім з’явився знову, щоб від­бити їх до хворого.

Олівер дрімав, але стан його значно погіршився. Він дивився на ■і неуважним поглядом, видно було, що він не розуміє, де він і що >іґтться довкола.

Лікар розповів, що цей хлопчик поранився самострілом, прийшов ї Оудинок по допомогу, а дворецький «схопив його й віддухопелив Ми, що бідолаха мало не віддав Богові душу».


Loading...