Чистота мовлення

Чистота мовлення є його важливою комунікативно- стилістичною ознакою. Лексема «чистота» означає стан і властивість за значенням «чистий», напр.: М. Риль­ський високо цінував мовностилістичну майстерність творів літератури художнього реалізму, чистоту і яс­ність літературної мови (3 посібника). Слово «чистий» багатозначне. Одне з його значень стосується мови: яс­ний, правильний, чіткий (про мову, стиль, звуки тощо): В хату вступає жінка господаря, звертаючись до дітей чистою, неламаною мовою (М. Коцюбинський); позбав­лений шуму, хрипоти, призвуків (про голос, звуки, ди­хання та ін.): …співав дід тихим, але чистим і виразним голосом (І. Франко). Значення прикметника «чистий» до­повнюється такими синонімами, які застосовуються до найрізноманітніших об’єктів, частково й мови: незабруд­нений, незамазаний, свіжий, неношений, прозорий, не- каламутний, непомутнілий, яскравий, прибраний; ста­ранно, акуратно, майстерно виконаний; справжній.

Чистота мовлення як одна з його комунікативних ознак досягається тоді, коли мовлення нормативне і всі його елементи (фонетико-орфоепічні, лексичні, фразео­логічні, граматичні, стилістичні) є літературними. У цьому полягає власне мовленнєва чистота усного й пи­семного висловлювання. Крім лінгвістичних парамет­рів, ознак мовленнєвої чистоти, існують і такі якості мовлення, які зумовлюються позамовними чинниками, духовними прикметами людини, її розумово-почуттє­вим станом, вихованістю мовця. Мовлення повинно уз­годжуватися з нормами усталеної в конкретному колек­тиві моралі, тому вульгарна лайка, лихослів’я тощо є недопустимими ні в громадській сфері, ні в побуті.

Те, що прийнято називати чистотою мовлення, мож­на згрупувати за такими двома основними сферами і способами її вияву, як вимовна чистота і чистота лек­сична.

Вимовні (орфоепічні) ознаки чистоти мов­лення. Вони стосуються нормативної вимови окремо­го звука, всіх сполучень звуків (фонем) і наголошуван­ня слів. Недотримання фонетико-фонологічної й ак­центної чистоти мовлення простежується переважно серед мовців, для яких українська мова не є рідною. Однак і деякі українці вимовляють грунт замість ґрунт; шо замість що; морос, дуп замість мороз, дуб; константу вати, преспектива замість констатува­ти, перспектива; ненависть, директори^ читання, навчання замість ненависть, директори, читання, навчання тощо.


Loading...