Людмила Бороденко — ПОЗИЦІЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ІНШОМОВНИХ СЛІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

У статті аналізується актуальна у лінгвістичній літературі проблема адаптації іншомовних лексем,
особлива увага приділяється етапам пристосуванню запозичених слів, розглядаються основні типи освоєння
іншомовної лексики на різних рівнях мови.
Ключові слова: адаптація, лексема, пристосування, семема, асиміляція, мова-реципієнт.

Пристосування іншомовних слів вважається однією з найскладніших складових процесу освоєння
запозиченої лексики, а як відомо, запозичена лексика є одним із способів поповнення словникового складу всієї
її історії існування.
Адаптивна система пристосовується до умов функціонування шляхом збагачення свого складу та зміни
структури. Необхідно зазначити, що порушення рівноваги між станом системи, її складом і завданнями, які
вона виконує у процесі свого функціонування, спричинили посилення уваги вчених до особливостей активізації
залучення іншомовних лексем.
Проблема адаптації завжди цікавила лінгвістів (О.С. Ахманова, М.І. Бараннікова, Є.М. Бєлозерова,
Ю.О. Жлуктенко, Г.В. Зимовець, І.І. Огієнко, О.О. Потебня, С. Семчинський, Ю. Сорокін). У наш час поза
пильною увагою вчених залишаються неадаптовані лексеми, що функціонують у тканині сучасної української
мови. Проте, і до сьогодні питання адаптації залишаються нерозв’язаними, вимагають детального опису і
характеристики.
Метою пропонованої статті є аналіз етапів адаптації іншомовної лексики та характеристика цих мовних
одиниць у сучасному мовознавстві, а завдання полягають у тому, щоб визначити етапи пристосування
запозичених слів у сучасній українській мові й розглянути основні типи освоєння іншомовної лексики на різних
рівнях мови.
У лінгвістиці існує значна кількість досліджень процесу освоєння іншомовної лексики, які відображають
розуміння самого явища адаптації як факту, але залучення іншомовних слів до сучасної української мови
потребують детальнішого розгляду теоретичних проблем.
Так, досліджуючи ознаки пристосування іншомовної лексики, Є.М. Бєлозерова зазначає, що «запозичені
слова вступають у певні зв‟язки з іншими словами лексичної системи, і така взаємодія іншомовної лексики у
системі мови є лексично адаптованою» [Белозѐрова 1961: 20].
І.М. Крейн уточнює вищенаведене визначення, констатуючи, що «адаптація – це ступінь наближення
запозиченого слова до якостей слів основного лексичного складу мови» [Крейн 1963: 11].
Ю.О. Жлуктенко, аналізуючи процеси адаптації іншомовної лексики, підкреслює наближення
запозиченого слова не лише до лексичного складу мови, але й до її граматики [Жлуктенко 1966: 02].
На думку У. Вайнрайха, важливим моментом у процесі адаптації вважається частота вживання слова:
якщо слово частіше вживається – то легше переноситься в іншу мову [Вайнрайх 1972: 114].
О.О. Реформатський серед запозичень розрізняє слова засвоєні й освоєні, та слова засвоєні, але не
освоєні. При цьому він наголошує, що слова освоєні в мові-рецепторі, стають «непомітними» в мові, входять до


Loading...