Урок № 65 КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ (РІЧНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА)

Мета:              перевірити й оцінити рівень орфографічної та пунк­

туаційної грамотності одинадцятикласників; розви­вати навички самостійної роботи; виховувати шаноб­ливе ставлення до рідної мови.

Тип уроку: урок перевірки навчальних досягнень учнів.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. I.  Організаційний момент
  2. II.   Ознайомлення з темою, метою і завданнями уроку
  3. III.   Мотивація навчальної діяльності учнів

Проведення інструктажу щодо написання диктанту, повто­рення критеріїв його оцінювання.

 

334


Усі уроки української мови в 11 класі. Академічний рівень


М. Написання контрольного диктанту

Перше читання тексту контрольного диктанту

►      Одинадцятикласники під час першого прослуховування тексту диктанту сприймають його зміст, визначають слова й речення, на які треба звернути особливу увагу.

ТИША

Вузька польова дорога одразу за селом пірнає в ранковий роз­лив туману і зникає десь у гущині трав та верболозу. Можна піти стежкою, протоптаною через лан ще з осені, але Юрію Івановичу не хочеться тривожити солодкої задуми колосся, що сховало цю вузеньку стежечку від людського ока.

Крізь туманову пелену видно чорнявий ліс. Невмитий і нероз­чесаний, він нехотя опускається з підгір’я, щоб викупатися в любисткових луках і почати своє літнє довгодення. А темні кущі лозняка — низькорослі, широкоспинні, округлі — здаються худобою, що всю ніч паслася в луках, а тепер з досвіту розбрелася біля річки і ласує росою. Ось-ось вона нап’ється і вляжеться біля копиць на днювання. Враження таке, що в тих копицях хтось заночував — чи заповзятий рибалка, чи кволе чапленя, а чи луго­вик, якого ніхто ніколи не бачив, але котрий завше так видзво­нює, так виграє кожного літнього вечора.

Густа, обважніла від роси тиша. Оповила долину, довколишні краєвиди і ревно береже спокій луків. Хай там, на шляху, нетерп­лячі подорожні поспішають додому, безпорадно гукаючи до гордо­витих шоферів, щоб підвезли. Хай у загінки виходять на жнива комбайни — роса незабаром спаде. Хай раз по раз пролітають у високості гострогруді літаки, виспівуючи свої одноманітні пісні. А їй берегти спокій долини, що прокидається поволі й любить довго ніжитися. Куди поспішати, коли так привільно тут моло­дій траві і краплистим росам?


Loading...