Іди — не помічаючи одмін

Іди — не помічаючи одмін. Є тільки двері — виходи і входи, дорога без покар і нагороди, один сухий суворий сірий плин. Цей іспит серця вже дійшов кінця. Лишився іспит. Серце геть зотліло. Огнем загаслим душу обболило в передчутті святого…

Затягнулося ряскою й мулом

Затягнулося ряскою й мулом і туманним як сон забуттям обгорнуло тебе огорнуло, ані спогадів більше ні тям. Десь там сосни голосять високі десь кряжисті ще стогнуть дуби. Заступай же зомлілого кроку тільки паді і прірви й горби. Гей те озеро…

І оступила душу ніч безмежна

І оступила душу ніч безмежна. Борня із нею марна, а втекти у сон — несила. Тож рятує спогад, четвертувати прагнучи мій дух. З усіх кутків він переходить в наступ і пімсти прагне і кричить: тепер ти не відбудешся, лиш серце…

Так спогади значаться часом

Так спогади значаться часом, допіру пам’яті туман скресає в забутті. Різьбиться в огранці пагорб, мов кришталь. Снується дим ріки. Зійшла тяжка роса на стиглі луки і пахла гіркота розлуки, блідавість любого чола. І дві скидалося руки і шамотіли-шамотіли. Щось тихе…

Игровые автоматы в виртуальном формате — их преимущества и функционал

Современные игровые автоматы прошли долгий путь эволюции, состоящий из нескольких этапов. И сегодня игроки имеют доступ к продукции самого высокого качества. В начале сложного пути становления это были простые аппараты, больших объемов, для которых требовалось немало места. Постепенно отрасль развивалась,…

Ходім, допоки сонце ще за хмару

Ходім, допоки сонце ще за хмару не встигло заховатися, допоки ще з лиць твоїх не збігла тиха злагода моїх сумних цілунків, поки ще гуде бджола над головою в тебе, допоки тихі переплески хвиль доносять моря виглухле гудіння, допоки ще триває…

Ти чуєш голоси? Не спи — кричить усе єство

Ти чуєш голоси? Не спи — кричить усе єство, лише поріг переступи — і ночі торжество. Кавалок місяця, кристал палеозойських зір, провадить нас високий шал вікам наперекір. Лежать у келії мерці, пропахлі небуттям, острішок жаху на лиці — що сталося…

І ось вона, оця глуха душа

І ось вона, оця глуха душа, вовтузиться, займається, шукає собі глухого закута — протятись світанно-шарим мерехтом, прониже її худе рентгенівське проміння і зобов’яже. Вижди і збагни. Заліг, мов пес, незнаний шарий обрій, острішком лісу визирає з сутіні, разком вогнів полискує…

І два світи постали обіруч

І два світи постали обіруч, розмежувавши тьмяну душу навпіл. Отож, спинися, вижди і збагни котра з них ближча — та, що ген на белебні барвистим покотьолом сновидінь летить, летить, заноситься в провалля округлим спалахом чи ця, постала ізвомпленими корчами бажань,…

Уже — я рідний паділ розпрокляв!

Уже — я рідний паділ розпрокляв! Переселяюсь на нову планету, бо так судилось кожному поету, якого світ собою оминав. Прослалась ніч — розкрита готовальня з рейсфедером і циркулем зірок. Найтяжче зважитись на перший крок, бо тільки перший — то непроминальний….

І не син і не муж і не батько ні брат

І не син і не муж і не батько ні брат. Болем очі не мруж. Світ — це твій супостат. І не і шепочи, спантеличений день, як не можеш — кричи, як несила — мовчи, що не крок — то…

Усе, що думалось, минеться

Усе, що думалось, минеться, морози, острах і Сибір і цей триклятий бузувір, що скільки гне, то більше гнеться під німбом грат і гнітом вір, а все життя йому здається через дорогу в вічну шир, яка уяві надається, як нехрещеному —…

Тож не дивуй мені. Тож не дивуй-бо, не

Тож не дивуй мені. Тож не дивуй-бо, не дивуй мені. Спокійно геть од мене, таке життя нестримне і шалене, лиш я холону в цій самотині і зацвітаю в потойбічні дні, які повернуть суть мою без мене, і заквітує дерево зелене…

0 ти як білий білий спалах

0 ти як білий білий спалах мені в опівнічній пітьмі як білий зойк, як білий плач. Все, що душа колись кохала — верни непам’яте настач ті довгі тягучкі долоні рамена — білі, аж п’янкі пітьму народжень і агоній 1 губ…

Білу-білу льолю подимає жар

Білу-білу льолю подимає жар, довгі руки голі з-понад чорних мар. Місячна дорога просто в гострий ліс, журавлів тривога і відьомський свист. Лисою горою ген на чолопку стоїмо обоє, ніби на містку, але вітер, вітер, теміні вода, поле млою крите і…