Світ заселений селами…

Світ заселений селами, села обсаджені садками, у садках — пташиними гніздечками — хати, у кожній хаті віконце проти сонця, і біля одного віконця сиджу я — сонце виглядаю.

КВІТКА: ДЗВОНИКИ

Звернути з лісової стежки, річку переплигнути по жаб’ячих спинах камінців — і вийдеш на галявину, де ростуть дзвоники. Злегенька торкаєш іх пальцем: лісові дзвоники тремтять — дзвонять ранкову тишу на весь день літа. Коли ти навчишся слухати той забутий дзвін,…

Робітник зібрався на роботу…

Робітник зібрався на роботу, а йти пішки далеченько, тому сам перетворився на велосипед, сів на нього, крутнув педалі, вхопився за власні вуха, наче за кермо, і поїхав на роботу.

НЕВТРИМНІ ОБРАЗИ

Метелик у дівочій спідничці літає над репродукціями картин Катерини Білокур. Малярка зачаклувала квіти бути на папері, а дівчина знову відчаклувала на галявину. Квіти квітнуть із черепів коней і дуже синіми здаються на тлі білих дощів, що давно пройшли, як коні….

ТИЖДЕНЬ

(Варіація вірша Михайля Семенка) понеділок понеділок понеділок понеділок понеділок понеділок понеділок

ТРИ ДІВЧИНИ

Три дівчини, три подружки: у доньки пасічника волосся вимащене медом, у доньки чередника у волосся заплетені стебла трави, у доньки козака голова до крові поранена. Вмочають квачики кожна у своє волосся, розмальовують свої хати до свята — хати тепер у…

СОРОЧА ТУРБОТА

Мама-сорока хоче, щоб її дитя сороче краще за неї було: з довшим, ніж у неї, крилом, із дзьобом міцнішим, із оком меткішим, із чорнішим пером, із теплішим гніздом. І дитя сороче стає таким, як мама-сорока хоче.

ЗГАДКА ПРО ЛІТО

Згорнута галявина в копичку, щоб була килимком для нашої корови Лиски. Щоб їй літо було у хліву, заходить батько з килимком під пахвою, витканим із пахучого сіна, а по килимку, для краси, згадками жайворонки.

ІМЕНА ДІВЧАТОК І ХЛОПЧИКІВ

У дівчаток імена квітів, що їх вони саджають навесні і поливають криничною водою. — Хто то воду несе? — Та, у кого воронець під вікном росте. — А як звуть оту співучу дівчинку? — Та, у кого у городчику цвітуть…

СВІТАННЯ

На світанку стежкою темряви велика зоря втікає, а за нею мала зоря женеться і плаче. Більша зоря тримає меншу за гостру долоньку, ніби втікають сестричка і братик від дня — дощу променів — під горішнє дерево невидимості.

Бабо кам’яна…

Бабо кам’яна, скільки дощів із людських очей бачила ти твоїми кам’яними! Очі мої — наче дві кринички. У кожному, думаю, листя із дерева плаває, а потім наче важчає, важчає, і очі мої падають дощем скороминущим у цей дощ нескінченний, який…

КОЛГОСПНІ МЕТАМОРФОЗИ

Міфічна здатність до перевтілень нашого пересічного колгоспника: украв курку — перетворився на лисицю, украв мішок зерна — перетворився на ховраха, украв вівцю — перетворився на вовка. А як не здатен до перевтілень — спіймаєшся. (Малюнок до казки «Лисиця і півень»:…

СПРАВЖНЄ

Ось ходять лугом зеленим у квітках польових під наглядом пастухів 800 кг яловичини щоденні 300 літрів молока нові черевики корів немає колажі з бляшанок яловичини бідони молока і на ноги коров’ячі взуті нові черевики із коров’ячої шкури

іноді городить тинки по всьому подвір’ю…

іноді городить тинки по всьому подвір’ю своєрідний лабіринт щоб може не знайшла та хто з косою ходить іноді зрубає яке старе дерево в садку щоб молоде росло або може кидаючи виклик тій хто вся із кісток а мені — ніби…

ЗЕЛЕНА ПІДКОВА

Галявина зеленіє на узліссі циганською підковою, загубленою у траві. (Цокотять копита спогадів). — Коні шатра привезли діряві, наче решето, щоб сіяти дощ. — Димить багаття серед шатер, і циганча ковтає жарини. Глибокий яр своїми схилами схожий на білі боки коня.