ПАРЕМІЯ (греи. pareimia — прислів’я) або провербіум (лат. — приказка, прислів’я): 1. Читання притч зі св, письма на вечірній службі Божій напередодні рел. свят. Звідси — назва кн. притч — пареміоніки; 2. Видове позначення фольклор, мал. жанрів афористичного спрямування (прислів’я…

ПАРЕМІОЛОПЯ АБО ПРИКАЗКОЗНАВСТВО — розділ фольклористики, шо займається мов. і структурним аналізом паремій — прислів’їв і приказок. П. зароджується ще у ст-давн. світі в Єгипті. Ассирії, Вавилоні. Персії, Китаї, Індії та Греції (Арістотель). Але як багато ін. галузей філології власне…

ПАРЕМІОГРАФІЯ — розділ фольклористики: збирання, систематизація та оприлюднення друком паремій. П. невіддільна від пар еміології. А натолій Волкое

ПАРАФРАЗ(А) (від грец. paraphrasis — переказ) — різновид переробки. 1. Переробка й ширший виклад думок з ін. тв. 2. Адаптований виклад вел. худож. тв. (найчастіше для дітей), напр., адаптовані перекази Таргантюа і Пантагрюеля”, “Ґуллівера», «Аліси в країні чудес», «Тисяча й…

ПАРАЛІТЕРАТУРА. Термін, неприйняття програми тої чи ін. літ. групи, школи або й цілої літ. епохи з позицій панівного на даний момент в тому чи ін. культ, середовищі смаку. Так, у давн. греків і римлян ‘л-рою” називалося все написане, аж до…

ПАРАБОЛА (від rpeu. parabole — порівняння, слово, шо стоїть яоруч якогось поняття, слово в якому це поняття загадується (з paraballeirt — кинути поруч) — оповідний тв.. у основі якого лежить історія, що є прикладом, моральним уроком. У сх-слов’ян. мовах, у…

ПАРАБАСА 1. Частина ст-аттичної комедії (ін. назва — анапест, позаяк саме цей вірш, розмір вживався в П.), пряме звернення до глядачів під час театр.-драм. дії. П. не була безпосередньо пов’язана із тим, що відбувалося на кону, навпаки, була позасюжетним складником,…

ПАНЧАТАНТРА — худож. втілення жанру шастра (повчання;-напучення, зокрема, такого варіанту шастри, як «Нитішастра” (від ‘ниті” — поведінка), шанований в Давн. Індії підручник життєвої мудрості. Буквально означає “п’ять книжок”, створенних начебто мудрим Вішнушарманом для синів иаря, шо були темні розумом й…

ПАНЕГІРИК — від rpeu. panegyris — заг. зібрання, урочиста промова на багатолюдних зборах. 1. Літ. жанр, шо в усній або письмовій формі возвеличує певну особу ,чи об’єкт. Попередником П. був енкомій (гр. enliomion — похвала), жанр, різновид хорової лірики в…

ПАМ’ЯТЬ ЖАНРУ — типол. змістовність жанру, яка утворюється в процесі його іст. функціонування і набуває значення його внутр. канону. Введення цього поняття у наук, обіг М.Бахтіним та його напівтермінологізаиія суч. літ- знавством зумовлені достиглою необхідністю побудови іст. ж анрології, зокрема,…

ПАМФЛЕТ — літ-публіиистичний тв., спрямований проти соц.-коміч., шо демаскується й гостро висміюється за допомогою іронії, сарказму, гіперболізації в поєднанні з патетикою. П. найчастіше створюються за часів посилення ідейної та рел. полеміки (період Реформації) або сои.-політ. потрясінь (період франц. революції кін….

ПАЛЕЯ — з rpeu. palaja diateke (Старий Завіт) — зб. легенд та апокрифів, шо грунтувалася на патристичних та іст-географічних джерелах типу тв. Косми Індикоплова. П. прийшла в Київ. Русь з Візантії за посередництвом пд. слов’ян у IX ст.; була дуже…

ПАЛЕОГРАФІЯ (від. грец. palaios — старовинний, давн. і grapho — пишу) — допоміжна іст.-філол. наука, шо вивчає історію письма, закономірності його розвитку на основі давн. писемних пам’яток. П. досліджує писемні пам’ятки окр. етносу (напр. укр. П.) або групи споріднених етносів (напр….

ОСУЧАСНЕННЯ — наближення при рецепції першотв. до сьогодення. Ступінь збереження або змінення худож.-формальних складників (сюжет, образи-персонажі, антропоніми, топоніми, етил, забарвлення тошо) залежить віл того, в якому виді рецепції (переклад, п е р е р о б к а , зап ози…

ОССІАНІЗМ (від Оссіан, точніше Ойсін — ірл. бара) — тенденції в прером аитизм і, шо їх джерелом був цикл містифікації (1760-63) шотл. поета Дж.Макферсона. Його поеми було подано як тв. гельського барда Оссіана й стилізовано в преромант. дусі під давн….