Ти десь уже за пам’яттю. В пітьмі
Синові Ти десь уже за пам’яттю. В пітьмі утрати, до якої звикло серце. І світишся, мов зірка, з глибини узвишшя наднебесного. Тобі все п’ять лиш літ. І ти в тих літах стрягнеш, як зерня в шкаралущі. Болю мій, на попіл…