Уже тоді, коли, пірнувши в ліс
Уже тоді, коли, пірнувши в ліс, ти пив пожадно тугу підкарпатську, востаннє причащаючись його правікової чужості, що склиться і не пускає ближче, вже тоді, коли, сягнувши урвища стрімкого, тримаючись окляклими руками за голе корневище, вже тоді, посовгнувшись по глеюватих надовбах,…