Август 2014 - Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Немає Господа на цій землі: не стерпів Бог — сперед очей тікає, аби не бачити нелюдських кривд, диявольських тортур і окрутенств. В краю потворнім є потворний бог — почвар володар і владика люті скаженої — йому нема відради за цю…
Як хочеться — вмерти! Аби не мовчати, ні криком кричати останню зірницю, обвітрену врано останнє спинання осклілої днини — діждати — і вмерти! І вже — не вертати: у спокій глибокий, де тиша колише, де пісня затисне обкладене серце —…
Земля гойдається під нами і небо, ніби маячня, накликана нічними снами і необачно, й навмання. Нема ні вишу, ані долу бо долі кривокрилий птах вергає душу нашу голу то проміж зір, то по тернах. Людино, що ТВОЇ ВОЛІННЯ, віками значені…
Очень редко в интернете можно найти качественную электронную библиотеку — место, где бы можно было найти всю интересующую вас литературу, не отвлекаясь на посторонние сайты и не блуждая просторами всемирной паутины целый день. Мы рады сообщить вам отличную новость —…
Як лев, що причаївся в хащах присмерку, заки й зблудив, отак від мене обрій відбіг, залігши в чорних шпарах спогаду — минувшини чи то будучини. Сичить піщаним нашептом годинник, розвалюються храми, щойно зведені, і голос болю вільно розтікається по риті…
Послухай вересня — і він повість у миготливо-золотій задумі: те, що в веснянім виснилося шумі, іще й подосі жде на благовість. Спадає листя — і твоє ждання мов перелітний птах, пірветься в вирій. З усіх коханок дайсь єдиній — вірі,…
Син — ще малий — вигулькував, як птах, мала дочка — живіша од живої — як перепілка з-за трави густої скидалася, косматячи мій страх. Я з ними був — летів за ними вслід ачи вони за мною. Острах ока все…
Цей біль — як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте педаль. Давно забуто, що є — жити і що є світ і що є ти. У власне тіло увійти дано лише несамовитим. То ти ще…
На схід, на схід, на схід, на схід, на схід, на схід, на схід! Зболіле серце, як болід, в ночах лишає слід. Тепер провидь у маячні: десь Україна — там, уся — в антоновім огні, на докір всім світам. До…
Кривокрилий птах: коротке — рідне, довге — що чужинне. Спробуй — спекайся мороки: за крайсвіту — Україна! Сонце, сонце утікає, зизооке і зловісне, в безпуть ринула залізна колія. О, рідний краю! Десь ти тінню тіні тіні, десь ти скраю всіх…
М’яко вистелив іній український обік, тільки довшають тіні і коротшає вік. Ночі врвала Варвара, сонце йде за Різдвом, і чигає покара за сусіднім горбом. На Водохреща маєм Об, Іртиш, Єнісей, а в очах не світає, тьма не йде із очей….
Як вікна в позапростір, позачас, за мури німоти і всепокори, так світяться свічада, світлом хорі, і пильно задивляються крізь нас у сяйва, що озерами стоять на споді наших душ, в лямівці ночі… Стань і молися, попустивши очі, допоки не відчуєш…
От і завершується цьогорічне літо, дорослі повертаються з відпусток, а діти готуються до школи. Насправді ж, до школи готуються самі дорослі — це на їхні плечи випадає нелегче завдання — зібрати дитину до нового навчального року. Якщо окинули ситуацію вцілому, то…
О, там були правдиві антрацити, які рівняла маячна вода, і туга олива і цинова руда. Те все цвинтарним оаешм. повито. І затирає час всі справжні міти, і почезає вікова жада, і сновидінь довгаста череда урвалася. І нічим більше снити. Час…
Цей берег зустрічей — і не збагнеш: чи то твоє життя обабереге, чи — очі в очі — двох смертей шереги зближаються, пустившись власних меж. В овали болю безкінечний світ вривається захланно, ніби злодій, допоки духи не промовлять: годі, ще…