Мете надворі снігова пороша

Мете надворі снігова пороша, вишневе гілля торгає шибки, заткала вікна поніч волохата, десь голосно потріскує мороз. А ми, накинувши на двері клямку, сухі поліна підкладаєм в грубу і сторожко радіємо; допоки на дверях клямка, в серці певнота, поліна в грубі,…

Прощайте — ви, чотири мури

Прощайте — ви, чотири мури, дві двері, трачене вікно і ти, мовчазний і понурий мій столе, й ти, вільготне дно ночей тюремних. — Прощавайте! Коло Тенара — мерехтить. Нічні сонця, мені світайте бодай і на коротку мить. Там — гамір….

Таке незрушне все — куди не глянь

Таке незрушне все — куди не глянь. Немов омите вічності водою мене лишило зі згасай-бідою, а доокруг — болото, луки, твань. Немає нас! Немає нас! Поглянь — світ міниться, і мерехтить, і стогне. Ти не розродишся, патлатий вогню? І —…

Вся сцена полетіла шкереберть

Вся сцена полетіла шкереберть, геть антураж потрощено до біса. Роздерта декорована завіса і гробне тиша, віща, ніби смерть. Ні постаті — на весь великий кін. Хіба що порохи ширяють лячні. А де шаліли пристрасті обачні — вже владарює сардонічний сплін….

Від неба — тільки стягнутий гузир

Від неба — тільки стягнутий гузир і вилягла земля у жовту миску. Довкола — ані гуку, ані писку де той товариш, дерево чи звір? Нема тобі нікого. Довкруги — лише вітри з шпаркого зимносходу. О серце тверді, звільнене од льоду,…

Свободная игра

Приближается всеми любимый праздник – Новый год, мы любим его за невероятное нагромождение огней гирлянд, украшений и преображений всего вокруг. И что интересно – весь год нас привлекают такие вот светящиеся места, оформленные очень красиво и празднично. Одними из таких…

Ріка життя уже тече повз мене

Ріка життя уже тече повз мене. І жди-не-жди, і скільки не чекай — та оббігає течія шалена забуту гору і забутий гай. Окремо світ: синіє стьожка болю. Окремо ти — зчорнілий, наче пень. Забутий краю, я начувся вволю твоїх жалів,…

Сяє срібне серце землі

Сяє срібне серце землі всепекельними калюжами. Там, у товщі, в кризі, в імлі з голубими, як льон, руками — Ти, Ізольда золотоко- золотоброва миєш підлий метал лотком — під погребним покровом. Над тобою круті горби, геть розриті, поруч тебе —…

Я ще не знав, що є двійня

Я ще не знав, що є двійня моїй дружині милій, зійшла на мене маячня по довгому знесиллі. Направо — ти, наліво — ти, а я — посередині. Довкола — зрубані хрести по рідній Батьківщині. Моя тополе, краю мій, вигойдуйся на…

В степу глухому тупу-тупу

В степу глухому тупу-тупу, іржання коней, скрип підвід, і посмутив опоніч глупу сузір’їв бурштиновий лід. Солопленими язиками потвори звомплених багать спішать постати над зірками, як смолоскипи розпроклять. І, випорснутий з-над оград, натужний бурштиновий голос снується в висі, ніби чад офір,…

Як спогади значаться часом

Як спогади значаться часом, допіру пам’яті туман скресає роками — різьбляться — в огранні горя, мов кришталь. Туман розвіявся. Зійшла тяжка роса на стиглі луки. І пахла гіркота розлуки, блідавість любого чола. І дві скидалися руки — і шамотіли-шамотіли. Щось…

Сравнение онлайна и реальных залов

Все время мы с вами говорили и продолжаем говорить о том, что онлайн сервисы с игровыми автоматами имеют много общего с самыми настоящими реальными игорными домами. О том, что огромнейший зал Лас Вегаса в реальности окажется для вас небольшим экраном…

Десь там, на споді пам’яті, ворушишся

Десь там, на споді пам’яті, ворушишся, і погляду не попускаєш свого. Забутим днем, забутим світом сушишся, та серцю тихо мовиш: Слава Богу, що все минуло, знебуло, пішло пірвалося дорогою своєю. Безкрая муко і безкрає зло, ви обернулись радістю моєю. Я…

Уламки вір. Уламки сподівань.

Уламки вір. Уламки сподівань. Так захаращують безмежну душу, що, мабуть, вже не віднайтись самому. Тороси вір. Тороси сподівань. Міжгалактичні вибухи сердець провисли над тобою, наче зблиски опуклих спалахів сонцевороту чи полиски космічних катастроф. Це гайта-вйо і вішта-вйо весільне раптово пригадалось…

Був дощ. Була пора смеркань.

Був дощ. Була пора смеркань. І зворохобилися душі, і роздуми лягли в папуші, мов листя ув осінній скруші. Ці дні, немов зотлілі груші на мокрій гілці існувань. Був дощ. Була пора смеркань. Гриміли у порожній ринві добірні краплі, ніби сливи,…