Знову друзів додому веду
Знову друзів додому веду — напівщирі, напівнезнайомі. Повсідались на житній соломі, на трипільському сонці в саду. Потім пісню сумну заведу, як пітьмою укриє крайнеба. Як судилося нам, так і треба — упізнай у собі галайду. А насунуться спогади — хвощ…