Июль 2015 - Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Насколько безумными вы готовы быть? Насколько безумные поступки готовы совершать? Что вы можете сказать, да даже не сказать, а прокричать миру? Готовы ли вы отправиться в путешествие со всеми его захватывающими прелестями и возможностями? Готовы ли выиграть огромную сумму денег…
Вбери-но білу сукню на тіло на прогінне, на виґронені перса і лебідь живота. Вбери ту гарну сукню і усміхнись лукаво і загучи хапливо, як скрипка, з-за плеча. Вбери ту славну сукню і дай мені забути ці чорні перегони пролопотілих літ….
Це туга. Так. Моя далека туга — відбігла, ніби сука — стрімголов від попелища серця. Виє здалека, щоб я себе на відстані почув. Соборе сорому, ганьби моєї вежо, моїх глухих, як твань, передчуттів. Гулкий і розсторонений, опадний, не серцем —…
Отак і жив: любив — як пив од джерела, купався в щасті, та грім громохкий прогримів — і навалилися напасті. І світ заліззям облягло, вселенська ніч ташує шатра, циганський піт укрив чоло, циганський дим годує ватра. Довкола сопки і хрести,…
І не розмерз. І не відтерпнув. Ні. З мордовських хуг — та в холод нещадимий! Тримай тепло під ребрами сухими — на чужаниці, йой! — на чужині. Сягни рукою — і не досягнеш ні краю всерозлук, ні муки краю. Та…
Ви наче нічні криниці (хлюпоче вода божевільна) загублені в паді (вгорі — хлюпочуть сузір’я). А тиша, а темінь яка! Яка самота незглибима! О земле моя нещадима — така ж ти солодка й п’янка! Лежать — і без рук і без…
Возможно, данная статья покажется вам поверхностной, но она действительно принадлежит к классу статей типа «знаете ли вы». В данном случае мы раскроем тему, на которую не всегда обращают внимание при выборе игрового способа в слоты и автоматы. Иногда мы не…
Бывает, что приедается даже вполне себе классический сюжет. Бывает, в игре не радует повторяемость. Бывает, в литературе ты можешь сказать, чем всё закончится. То же самое и с фильмами. Да, такое действительно бывает. Но что делать, где же искать уникальные…
І сяло сонце крізь вікно. Крізь нас. І — навпростець — крізь роки. Котились сопками потоки — води й каміння уводно. І в тому сяєві — немов на сподіванному екрані усі надії, всі заждані розквітли, наче хоругов. То ти. То…
Впаду — і знову підведусь, на ліктях — ізіпнусь. Ти там — моя русява Русь, ти там — русява Русь! Прожектором світанок ша стає до сонця світ. Зіскніла, склиться вже душа, її тримає гніт. І тільки гніт той упаде —…
Терпи, терпи — терпець тебе шліфує, сталить твій дух — тож і терпи, терпи. Ніхто тебе з недолі не врятує, ніхто не зіб’є з власної тропи. На ній і стій — і стій — допоки скону, допоки світу й сонця…
Навпроти графіка гори і сніг і чорні сланці, 0 хоч на мить заговори, чиї лежать тут бранці. Там, за розпадком, за горбом, блаженний паділ дикий, чиїм розораний ребром, чиїм продертий криком? Танцюй на пеклі, навісний, свої заллявши сліпи, сюди приходять…
Задзюркотіла вічна мерзлота, прийшла весна — западиста, химерна. Та ні душа, ні воля не поверне, не та бо воля і душа не та. Це вся весна: відлигою, багном, як ковзанка на витерті ґринджоли. Ні, тут не розмерзається ніколи: мороз колимський…
Ця світлота — до різі ув очах враз протяла на чорному екрані всі докори твої, всі невблаганні. Ти все збагнув — як є: на власний жах. І як нам, підруйнованим життям, оговтатись на цій страшній руїні? І чим ми тільки…
Как-то на днях довелось мне испытать совершенно новый способ отдыха от мирской суеты и городского бешенного ритма… И, скажу вам, достаточно успешно. Ведь я даже не покидал собственную квартиру для данного развлечения, а просто-напросто в своем собственном доме отвлекся от…