Крайкіл! — скрикнуло ізліва
Крайкіл! — скрикнуло ізліва перейми-но, переймай! Україно, будь щаслива, сон-тополе, прощавай! Валять гуркоту огроми сторч на голову тобі. Пропадіть, аеродроми, спопеліться в стожурбі! Кров пірвалася — відстати, залишитись при межі! Ще станцюєм, пане-брате, на розкритому ножі!