В Сибір летимо. Я і пару Кирил

В Сибір летимо. Я і пару Кирил. Летим у Сибір. Комфортно. Зручно. За нами наш тин із порубаних крил, під нами земля як затертий підручник. Гай, гай, колись в пору зелену весни, як серце іскріло і рвалось на волю, нам…

Ну й долечка! Прождати на життя

Ну й долечка! Прождати на життя — і всенедочекавшися — померти! То хто єси? Збагнув бодай тепер ти, коли немає більше вороття до давнього, минулого, старого? Дарма. Ти сам — на белебні живи і ці нестерпні дні благослови одним ім’ям…

Сто чорних псів прогавкало. Сто псів

Сто чорних псів прогавкало. Сто псів. А дощ — і дощ. Геть небо заступила блідава мла. І виє в сотню пащ: Пу-гу-гу-гу. Гуль-гуль. Пу-гу-гу-гу. Ти ще — ось-ось. Допіру-но ступив за всемежу. Старечою ходою із костуром — іще бриниш мені…

Д ля Івана Світличного

Сто плах перейди, серцеокий, сто плах, сто багать, сто голгоф — а все оступають мороки і все твій поріг зависокий, бо світ розмінявся на кроки причаєних над-катастроф. Бо що застарі наші болі над цей невидимий стобіль? Всі вітри зійшлися у…

Весеннее настроение поиграть

Многие сейчас проснулись после зимнего затишья, и все больше предпочитают помещениям прогуляться на улице, в парке, посидеть на лавочках, выпить кофе или заняться активным отдыхом. Конечно же, с наступлением весны и лета траффик в интернете падает и вот уже стоит…

Розсотане павіття лісу

Розсотане павіття лісу над дротом колючим зависло, розсотаний спогад обтятий, розсотаний Місяць і Марс, вглядаюсь, пильную, чекаю — та часу зімкнулися числа, і перша минула одміна, нова зачинається враз. Така рівновага на сході — аж очі викруглює подив. Терпіння чекає…

Ти тінь. Ти притінь. Образ — на воді

Ти тінь. Ти притінь. Образ — на воді. Моїх жалоб і дум моїх безсонних: я стежу за годинником — і стрілку все переводжу на тамтешній лад. …Та чорна-чорна лодія гойда­ ється, вколисує і врочить. І паверхи березові — в вікні…

Ой ти, горе голодне

Ой ти, горе голодне, навісна Колима! Не мине тебе жодне із нещасть. І нема ані душечки близько — ні братів, ні сестер. Сонце никає низько — від печер до печер. Тільки сопки горбаті, лиш зав’юга та сніг, тільки сни пелехаті,…

Осики лист карозелений

Осики лист карозелений тремтить на вітрі і тремтить. Ще досвіток. Господь ще спить, зітхає в’язень коло мене і моторошно так кричить, окритий сном. В вікні глухому сліпа займається зоря. Недоле, нишком догоряй — і не кажи про те нікому.

Той спогад: вечір, вітер і печаль

Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис. Вікно — велике й синє. Жовті штори…