За сном не чув я, що мороз надворі пересівся

За сном не чув я, що мороз надворі пересівся, і, визволений від погроз, Софіїн град відкрився. Мов крижаний топився мур — вода заструменіла і тупітнява рідних юрм від досвіта будила. Ото веселики гули, джмелі ж які літали, з тобою, люба,…

Сорочка тріпоче — із білого болю-вогню

Сорочка тріпоче — із білого болю-вогню, струмує дорога — од білого-білого болю. У білій як літо, у білій як спека сорочці по білій дорозі вельможно товариш ступав (в якому то часі, у віці котрому, у році?), який він веселий, немов…

Як світлячки, що миготять із ночі

Як світлячки, що миготять із ночі трухою сподівань, палких і в смерті, ми світимо обаберегу темінь: сигнали в порожнечу й німоту. 0 як нестерпно хочеться подовжень 1 невигасного самопалання! Але не може скам’яніти спалах, бо не в сльозі прозориться кришталь….

Лежу під сонцем вересня, укрившись

Лежу під сонцем вересня, укрившись незграбним пойменованим бушлатом, і чую: спалахнули сірниками мої одвиклі од пера пучки. Лежу під сонцем вересня. З тополі об загороду дзвонить падолист, мов щур поводить шиєю, недремний, дбайливий друг мій, видершись на вежу, а охра…

Ліг горілиць — і подивляю зорі

Ліг горілиць — і подивляю зорі, а за плечима в мене вся земля. Отак лежу в покірній непокорі, і Бог мені шепоче іздаля: мій гноме, рабе власної гордині, ти макова зернинка в цих світах, явись мені в промінному одінні рукою…

Душа переболіла — ні жалю, ні страху

Душа переболіла — ні жалю, ні страху, у Бога на духу прозоре сяє тіло. В терновому вінці — останні рви причали, сказилися начала і звомпились кінці. Між двох твоїх надсад палає свічка жовта, але себе оговтуй — і піде все…

І герметичну виснив я труну

І герметичну виснив я труну, що стала і дорогою і полем, моїм минулим і прийдешнім болем, надійно заступаючи від сну. І снився Кар — зажурений такий, немов отетерілий од докуки, допоки мати заламає руки наш гріх відпустить Бог усеблагий. Я…

Заспокоїлось минуле

Заспокоїлось минуле, кожен вид за вітражами кружеляє день за днями і твоє кохане й чуле заніміло серце геть. Надимається дорога від диявола до бога, вслід ступає всетривога і спинилась біла смерть.

Не утекти і не наблизитись, ні собі місця не знайти

Не утекти і не наблизитись, ні собі місця не знайти ані жахатися, ні зизитись, ні зупинитись, ні пройти. О те моє відьомське вариво, та колотнеча стасвітів, 0 те чадне жагуче марево вгорнуло горло і до брів сягнуло, поповзло, розбіглося, заквітло…

Ти десь там сниш. І бачиш милі сни

Ти десь там сниш. І бачиш милі сни, котрі течуть з-під білої вуалі, а я тебе пускаюсь — далі й далі, мов берегів своєї вітчини. Ти десь там спиш. І тепла охра стін оберігає од снігів і вітру, а я…

Дні щирі, нелукаві, озер ясна габа

Дні щирі, нелукаві, озер ясна габа, на молодій мураві горіла кульбаба. І горобці купались в калюжі по дощі, і діти осміхались, як росяні кущі, і струменіли води, і сонця білий спах урочив, колобродив по чорних чагарях. Я, земле, твій єдиний,…

Довкола зайченяти — дрібен-світ

Довкола зайченяти — дрібен-світ, дрібна вода і луг і дрібен дощик. Гриби дрібненькі і дрібненький кошик, дрібне обличчя й брів дрібний розліт. Дрібнішає в узвишші святовит, утіх дитячих птаство перелітне, і тільки сонця око ненаситне за смертю задивляється в зеніт.

Те безбереге небо степове

Те безбереге небо степове, пропахле полином і чебрецями, і маків червінню й суріпок медом, і ковилевим шурхотом століть, мене малого вчило. Понад тим безкраїм небом слалася стежина моїх дитячих років. Там було мені мій день і необачний вечір. Тьмяніла ніч….

Яблука стиглі так порожньо б’ються об землю

Яблука стиглі так порожньо б’ються об землю, гупають глухо об землю тверді зеленці. Вистелив Бог предковічний суницями стелю, яро ягоди ярі, як сльози, течуть по щоці. Сльози чи кров? Чи безсоння? Ачи маячнею біла збіліла ява: немає тобі ані на…

Спи. І не думай. Склепи свої очі. І спи.

Спи. І не думай. Склепи свої очі. І спи. Навіть як сон не заходить — склепи свої очі. В снінні спізнаєш натхнення години урочі. Ну, а не можеш спізнати — лежи і терпи. Світ збожеволів і рве посторонки румак. Нагло…