Ця вицілувана земля
Ця вицілувана земля губами моря-немовляти, для кого жити — цілувати і надбігати звіддаля на власний край, де ліг жагою таємних прагнень невідь-світ, міцний, як кремінь, як граніт понад Дніпровою сагою, занурений сторч головою. А тіло б’ється, мов живе, а це…