Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

РЕВЕРС

Читаю свої давні нотатки над «Собранием со-чинений» Ромена Роллана. Якими актуальни¬ми для мого покоління здавалися мені його

думки… Та чи не є вони актуальними й сьогодні? Зрештою, справа просто в тому, що всяка прониклива думка про лю¬дину завжди звучатиме як одкровення. Ось лише дещо з тих давніх записів. Цитую за російським перекладом, щоб уник¬нути мимовільної «відсебщини».
«Героическая ложь есть малодушие. Существует на свете один только героизм: героизм видеть мир таким, ка¬ким он есть, и любить его» (Собр. соч., т.14, Л., 1933, с. 74).
«Всякий недостаток гармонии между существом и миром, между жизнью и её законами, даже у великих людей, зависит не от их величия, а от их слабости» (Там само).
Про Мікеланджело: «Он был слаб в силу совести. Он му¬чил себя множеством, нравственных сомнений, которые на¬тура более энергичная отбросила бы. (…) Он был слаб всяче¬ски, и в силу добродетели, и в силу робости» (Там само, с. 83).
А ось він солідаризується із Львом Толстим: «Не в пус¬тынях и лесах, а в городских притонах и на больших доро¬гах выращиваются те варвары, которые сделают с совре¬менной цивилизацией то, что гунны и вандалы сделали с древней» (Там само, с. 305—306).
Втім, uje треба самому читати — і Роллана, і Толстого…
РЕВЕРС

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
523
класу, що володіє найширшою програмою розв’язання най- гостріших труднощів, в яких загрузло людське суспільство; той, що підкреслює момент розвитку; конкретний і водно¬час такий, що містить у собі можливості для абстрагу¬вання» (BertoldBrecht. Schńflen zum Theater, ss. 154-155). Що тут можна заперечити Брехтові? Принаймні він сам ре¬алістичний якраз у такому сенсі. Але чи багато — з тих, хто записався в «соцреалісти»?
..Наскільки посутніше обговорюють теоретичні пи¬тання сучасного мистецтва у Чехословаччині. Ось, напри¬клад, стаття М. Йодла про модернізм: «Проблема мо¬дернізму є в сучасній соціалістичній літературі, і не тільки в нашій літературі, проблемою виняткової важливості. (…) В радянському літературному середовищі у період культу особи відродився дух слов’янофільськи-месіанського і мо¬ралізаторського мислення, за допомогою якого культурні кола дореволюційної Росії вирішували свої проблеми, а час¬то й комплекси. Типові форми взаємин, характерні для західної цивілізації, вже тоді зустрічали спротив, який за¬важав диференціювати явища і змушував у всьому вбачати декаданс. (…) У нас ставлення до проблеми модерності зовсім інше. Модерне мистецтво цілком органічно ввійшло в нашу культуру, і його функції в ній спростовують догма¬тичну тезу про занепадництво модерного мистецтва і про те, що воно є мистецтвом імперіалізму та прогнилого капіталізму» («Literami noviny», 1965, № 5)-

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.