Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

З КАЛЕЙДОСКОПУ ЗАВОДСЬКОЇ БУДЕНЩИНИ

Токар Н. на суботнику до 12-тої години виконав свою
норму, виточив 300 деталей, приніс; думав: здивуються і
подякують. А йому: «Он кинь у куток!» Образився і ска-
зав, що більше на суботники не ходитиме.
«Ленин на субботнике бревно тащил, за толстый конец брался, а наши итээровцы сидят в кабинетах… чухаются…»
«— Оце читаю в оголошеннях: »Якщо вам треба помити вікна, дзвоніть у фірму «Світанок»… «Вашу дипломну роботу відредагують якісно і в строк»… І борщ зварять… І кальсони виперуть… Для чого тоді й женитися — дзвони по телефону, і кожен день свіжа дівчина приходитиме…
— Начорта вони, ті фірми… Воно соромно й замовлять таку роботу. «Вікна помить» — невже самому не можна?
— А чого? Я оце сиджу в черзі у перукарні… і дві жіночки попереду сидять, так торохтять, як подружки. Одна проста, а друга нафуфирена. Говорили, говорили, а потім нафуфире- на до тієї: «Вы бы не могли прийти ко мне окна помыть?» Отака дружба!»
«— У нас і автомати не прості — хитрі. Я оце кинув у ме¬тро 50 копійок замість 5-ти, так автомат з радості аж крила¬ми захлопав… і зубами не клацнув…
— А он дядько кинув в автомат «Газована вода», — а він ні гу-гу. «Наливай!» Мовчок «Наливай!» Мовчок. Тоді він як хрясне кулачиськом по автомату: «Хлопці, не дурійте, або дайте води, або повертайте гроші!» — думав, що там усере¬дині люди сидять…»
В цеху № 10 сміялися: поставили автомат «Газвода» — до приїзду іноземної делегації. Мовляв, стоїть там заступник на-чальника цеху і своїм не дає, а тільки іноземцям…
В цеху № 16 начальник цеху дав премію молодому робітникові за добру відповідь заступникові міністра, який відвідав завод. («— Как работаешь? — Хорошо работаю, квар¬тира есть, всё есть…»)

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
683
Постійна проблема в цехах — коли кому йти у відпуст¬ку. Всім, звісно, хочеться влітку. Але виробництво не зупи¬ниш.
Компенсувати зимову відпустку якось матеріально (скажімо, доплатою у відпускних) — не можна, не передба¬чено. Доводиться шукати моральні стимули. Начальник цеху робітникові: «Любишь тёплую водку, потных женщин?» — «Да нет, кто же их любит!» — «Пойдёшь в отпуск зимой!»
«Смотришь: мастер, с высшим образованием… тащит тачку… А что будешь делать? Грузчиков нет, рабочего не по¬ставишь — он должен делать детали…»
К, начальник цеху №16 (нема, мовляв, кому працювати: тих на змагання посилають, тих на художню са¬модіяльність): «Они меня доведут! Буду принимать на рабо¬ту только кривых, безногих, слепых и немых!»
«В нашому цеху із скали блоху роблять» (токарно-стру¬гальні роботи — основна маса заготовки йде в стружку).
…На новий літак замовили метал, якого ще немає в Со¬юзі (виробництво не налагоджене). «Це як ото: «Жінко, смаж рибу!» — «А де вона?» — «Наловимо!».
(Борис Васильович Ліцук): «Дитяча гра в Чапаева — до¬рослих дядьків» (з приводу начальницької патріотичної ідеї: до 30-ліття Перемоги виготовляти іменні літаки: «Сталін- градський», «Київський», «Одеський» і т. д., присвячені містам-героям. Задум такий: як не вкладатимуться в строк, соромити робітників: он на фронті як було важко… ми по¬винні відрапортувати… — це замість нормальної організації праці: накачаним ентузіазмом по безладдю!
«Що ти хочеш — щоб робочому правда була?..» — «їді работай!»
Ветеран: «35 лет проработал, а теперь никому не ну¬жен… Правда, Степанченко в своей книге отражает мою фа¬милию…»
Льоня. Працює в цеху контролером. Постійні конфлікти з начальством цеху — через те, що не хоче про¬пускати брак.

684
ІВАН ДЗЮБА
«Как только меня ни называли— даже «препятствием на пути строительства коммунизма»… Один раз начальник го¬ворит: «Тебе только в КГБ работать». — «А я там и работаю». Как-то летел я на АН-24. Ребята смеются: «Смелый ты чело¬век». Намекают, что я боюсь браковок «А если будут те дета¬ли, что ты забраковал, — самолёт полетит?» Он-то полетит, говорю, но неизвестно, сколько он будет летать… Ресурс не¬известен, износ неизвестен… Я бы собрал из бракованных деталей самолёт, посадил бы туда всех бракоделов — и пусть летают…»
В. — про туристську поїздку до Білорусії. «Предупреди¬ли: на магазины не рассчитывайте. Будем посещать передо¬вые предприятия, собрания, митинги, достопримечтельнос- ти, обмениваться опытом стенгазет… Да меня не интересуют ваши достопримечательности и митинги, меня нижнее бе¬льё интересует!.. Я вот недавно читала один роман иност¬ранный, там описывается нижнее бельё… Что вам сказать! А у нас даже хэбэ не достанешь… Ну, едем… все в одном вагоне, назвали: «Агитвагон». Провели собрание: как будем обмени¬ваться передовым опытом. А одна, пока заседали, даже стихи успела сочинить на эту тему. Говорит: «Слушайте, я вам про¬чту…» — Ужас! И это женщина! Ужас!»
Потім: «Я бы большинство этих агитаторов собствен¬ными руками задушила. От них никакой пользы, только вред
— после них никто уже ничему не верит…»
…Н. розповідає, як в 11 -му цеху колотять клей БФ і п’ють
— кажуть, міцніше за самогонку… «Одного посилають по тюльку, а ті сидять колотять… На кінець зміни — сині, вила¬зять рачки… А буває, що й не п’яніють — жара, все вигонить потом… Одного бачив — кружку літрову випив… Ну, думаю, згорить хлопець… Коли — пішов за молот… Через півгодини
— приходить знов…»
Категорії пияків: «Застенчивые» (ті, що тримаються за стінку); «прислонютые» (ті, що вже під стінкою, «прислони¬лись»); «малопьющие» (ті, що п’ють-п’ють, і все мало); «рука- вишники» (ті, що п’ють з рукава, — потай).
«Добре, що не поїхав, але погано, що залишився дома».
«Наш Василь хіпує».

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
685
Дві бабусі: «И здесь детясли строят! С ума сойти! Где они столько детей наберут?»
«— Чого ти такий чорний?
— Мати од цигана не втекла».
З розмови про жінок. У однієї — восьмеро дітей. А вона: «Скорее бы в декрет — чтоб на работу не ходить».
«Зараз так за ідеологію взялися — страшне! Слова не можна сказати…»
«Скрытный человек… призадумался… Это не нашего времени человек… Советский человек должен быть откро¬венным — тогда можно увидеть, подправить, если что…»
«— Викликають до Задорожного (секретаря парткому.
— 1-Дз,). Зніматиме штани.
— А я надіну штани задом наперед. Думатиме, що там срака, а там х.».
«Так можно шутя-пгутя и до коммунизма дожить».
«Таке життя… Хоч бери та й не журися…»
«Я ж так горько не хотіла…» (виходити заміж за нього).
«У нас свобода вибору: якщо послали на х. — можеш іти куди хочеш…»
«Кажуть тобі щось зробити. Огризнись і піди зроби — поганий. Підтакни, але не йди й не роби — добрий».
Робітник привів сина з розсіченою губою до лікарні, там: «Приходьте в п’ятницю, у нас немає хірурга». — «Та ви що: в дитини губа розсічена!» — «А ви що: не розумієте — в нас немає хірурга!» Ще мене й осоромили, — каже оповідач.
«Багато не пий… Як у нас кажуть: щоб мову одібрало, а більше ні краплі».
Колективізм: «Треба вже брехать в одну дудку».
Матеріальне стимулювання: «Чтобы сердцу был толчок, надо сердцу троячок».
Моральне стимулювання — начальник цеху про пере¬довика: «Не дуже його хваліть, а то прийме за чисту монету».
«Як узнають ті «горе-молодці», хто це писав (критичний матеріал), — от наклепають!

686
ІВАН ДЗЮБА
— А я знаю два прийоми самбо: 45-й і 102-й — як тікати і як ховатися».
«Правду Иосиф Виссарионович говорил: кадры реша¬ют всё. Вот в отделе кадров ищут людей. Но требования рас¬тут с каждым днём. Нам нужен человек, хорошо владеющий языком — на почту: клеить марки. Нужен переводчик — сле¬пых через улицу переводить…»
Розмова про одного віруючого (баптиста?) в 2-му цеху. Нібито партком ухвалив постанову: до віруючих прикріпля¬ти комуністів. У 2-му цеху він один, а комуністів багацько. «Не до нього треба прикріпляти комуністів, а його до ко¬муністів. Тільки його на всіх не настачить. До нього майстер підійде: «Петя, залитися після зміни, треба те і те зробити…» Все — залишиться, без розмов, без талона. А до комуніста підійде, той — давай талон і ще десятку до талона, а ні — не¬ма чого балакать… І так в усьому…»
Ідуть троє заводчан, балакають про те, що робочих рук у їхніх цехах не вистачає.« — У нас робочих рук не вистачає, а там (на Заході) — безробіття… Узяли б їх до нас — людство ж… — Або китайців. — Ні, китайців небезпечно: приїдуть і за¬лишаться, осядуть… А ті — довго не видержать, тих неопас¬но…»
«Купив черепаху. Хочу перевірити: чи правду кажуть, що вона 300 років живе?»
Про кар’єристів: — Звідки вони беруться? — А звідки гриби беруться? Ростуть!
«Не робити — можна жити, не пожерти — можна вмер¬ти».
«— Яка у вас зарплата? — 115 ставка і п’ятеро дітей».
«Наше діло — зробить тіло, а Бог душу дасть».
«Отаке-то, Лизавето».
«Житимеш, як індик у воді» (а індики не люблять води; малі індичата навіть гинуть з роси).
«Не люди, а дрессированные крокодилы» (дама — злос¬тиво).
«Батя в обкоме работал. Заслуженный чудак».

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
687
«Краще сто разів збрехати, як один раз правду сказати»
(ір-)-
«Казав один мужик: «Як добре поїси, то й вдасть хо¬роша».
«У тебе що: в голові вавки?»
«— Ти не дивись, який у неї ніс, — дивись у її душу.
— Дурнувата в неї душа. їй би тільки цілуватися…»
«Хіба їй робота на умі? їй якби хто за цицьку подер¬жав…»
«Дістав… Два пальці з половиною» (дулю).
(Григорій Салай): «Поки працював день і ніч, так був хо-роший… А тепер відмовився, бо треба готуватися до екза¬менів, так зразу: «Ты наплевал в душу коллективу».
«Мы это поза уши пускаєм».
«—Упал с восьмого этажа…
— Ну… и…
— Да, сразу коньки откинул».
«— Вам засвітити?
— Дякую. Вже впав».
Розмова дівиць. «Кто тебе бланш под глазом поставил?»
«Кто она такая, чтоб мозги мне компостировать?» «Ну… ты его эксплуатируешь бессовестно… Слушай, немного меру знай… Мне бы такого мужа… А то… хрындя…»
«Такого парня отловила!»
«Военная тайна… Брёвна везу…»
(В заводській поліклініці) «Такі маленькі ампулки… гарні… Мабуть, не наші. Наші як зроблять, то здалеку видно…»
Буфетниця про якусь вимогливу клієнтку: «Она слиш¬ком высокого полёта… так я её опущу…»
«Не п’є, а ніс сизий… Його через цей ніс партійні орга¬ни забракували, як хотіли посилати за кордон» (передови¬ка).
Про «заводських» футболістів (тих, що числяться за за¬водом — зарплату одержують): «Тут такі, що й козу на ходу в…буть… А що — в…ть… Якби він попрацював день, то не бігав би… а то…(І зовсім несподівано): жидюра!» От тобі й маєш!
«Он пока разольёт пять кальманов (важкі форми для лиття), так ему не до норм ГТО».

688
ІВАН ДЗЮБА
«Будеш ходить під углом ЗО градусів» (п’яний).
« — На роботі ще?.. Сидить?
— Сидить, як гриб…»
«Вся голота всього світу, до купи ляпай!» (пародія на: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!»
«Треба в партію. Роки ідуть, перспектив нема…»

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.