Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

«БАБА ЛЕНЧИХА»

Мала восьмеро (!) синів. Коли її питали: «Як ви їх 1^/1 виховали?» (стільки дітей!), баба Марія пояс- V Л нювала просто: «Як? Бавили одне одного…»
Доля синів складалася по-різному. Двоє побували в Сибіру, один — у тюрмі (як «бандерівець»), але, зрештою, всі повернулися додому, за винятком Володимира, Мартиного батька, який опинився за кордоном: про нього пам’ятали, але вголос не дуже говорили (довший час це взагалі доводи¬лося приховувати, навіть від дітей з тим крилися). Комар- нянські Ленці були дуже родинні, допомагали одні одним. І такі ж добрі стосунки були з усіма родичами. А до Марти ставлення було особливо тепле, хоч і без сентиментів.
Коли ми приїздили до Комарного, неодмінним був і візит до «баби Ленчихи». Не було випадку, щоб вона в цей час не працювала на городі. Лишала роботу, спокійно, не квап¬лячись, запрошувала до світлиці, чимось пригощала. Була рада, але так якось, наче бачила нас щодня. По короткій роз¬мові знову поверталася до роботи.
«І вмру на городі»… — «Це краща смерть, ніж у ліжку»… «Ви й не старієте… Як були десять літ тому…» — «Але руки, но¬ги старіють…»
Сусідка про неї: «Баба Ленчиха працює за всіх… Каже: сліпа. Та де! Колись-то сонце таке пекло — ніхто не вибирав (порічки) — вона одна вибирала…»

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.