Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

ТЕТА ЗОСЯ

Сестра Ольги Іванівни, теж старша за неї. Я застав її вже
хворою. Але була дуже оптимістично настроєною і
цікавою до життя. Запоєм читала, хоч на одне око не
бачила (власне, осліпла була на обидва, але одне їй урятува-
ли), а коли їй радили поберегтися, виправдовувалася: «Мушу
вичитати око — що буду із здоровим помирати?» До своєї
недуги ставилася досить спокійно (може й тому що була до-
бре доглянута: діти, онуки…): «Сьогодні вранці я сі мацю, — а

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
783
серця нема» (не чути); «Та я вже, як та верба спорохнявіла… Та вже мені треба відпочити… Та вже я стільки набачилася й пе-режила… досить уже того життя на землі…»
…Про хазяйновитість Ліди, невістки, на якій — і хата, і кухня, і корова, і свині, і кури, і все, все…: «То є Ліди фронт ро-боти…Таких Лідів небагато…»

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.