Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

РІЗНІ ДРІБКИ

Коли оголосили про арешт Берії, бабуся Юлія
відшукала в Мартиному підручнику Конституції
портрет — і: «Зразу видно, що добра людина,
хотіла добро людям зробити — то комуністи мусять знищи-
ти!»
…Вона ж, коли по радіо починаються «бурхливі оплес¬ки» на честь Сталіна: «О, знов покришками брязкають! Де во¬ни тих покришок беруть?»
…Марта розповідає про бабцю Юлію. Сусідська жінка часто приходила — нарікала на чоловіка. Бабця: «Ой, доню, життя таке коротке, що можна прожити із самим чортом!»
…Н. пояснює, чому поспішали з весіллям: «Пацє (поро¬ся) тлусте, на ногах не стоїть…» Виявилося — треба було поспішати, бо молода в тяжі. Молодий не бентежився і не втрачав гумору, — коли Марта вибачалася, що не зможемо бути на весіллі, заспокоїв: «Нічого, скоро хрестини будуть». А

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
785
з Н. довго глузували (але доброзичливо): «Пацє тлусте, на но¬гах не стоїть»…
…З розповідей про Єнтошку і Єнтощиху. Синові, який хотів оружитися з бідною дівчиною (самі бідаки): «Сам дід (старець) і до діда ходить… Он хата о двох коминах — ту¬ди ходи!» (Це в Комарному оповідали як примовку, анек¬дот).
О. І. — про Поліну, товаришку тети Аннунці. «Питаю: чо¬му ви так сваритесь? Ви ж самі вдвох, вам на ній залежить, а їй на вас…— І вона мені то так добре вияснила: була «неза¬конна» — «кропивниця»; мама стидалася, в селі дражнили, обзивали; ночувала попідтинню, жити могла хіба в діда, та й той посилав на ніч коней пасти — хоч дівчат на це не поси¬лали, а в них не було хлопців; хлопці на пасовищі глузували з неї, ляже спати під кущ — грудки кидають… «А в мене що? Тільки язиком могла боронитися… От через це…»

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.