Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Про зичливих

Марта розповідає про сусідку («Наталюсю Кру- 1^/11 кову»), яка більше часу проводила на їхньому л \’ А ‘ Л подвір’ї, була «дуже добра й помічна». Якось — уже студентками — їхали до Львова, пішки йшли до станції, вона проводжала. На станції виявилося, що забули гроші на квитки. Вона: «Зараз я принесу!» Метнулася — і принесла! (А до станції 5 км, туди й назад — 10).
О. І.: «Як я була мала, вуйна все приносила мені десяток- два яєць. Назбирає по всьому городові, що кури нанесли, — і мені. Я то все віддавала братовій (так, щоб вуйна не знала)… Зберемося, посміємося: «О, знов вуйна яєць принесла!» Дуже любила дітей. Все мала в одній кишені кістки цукру, в другій
— горіхи… А вже як ми студентками приїздили зі Львова на канікули і вечорами санкувалися від корчми, — брала хворо¬стину і йшла за нами: боялася, щоб під коні не попали…»

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.