Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Про скупих

Вчителька — «стара скнара». Племінник — в Аме-
риці, слав посилки. Потім написав листа, що бу-
де менше слати: одружився, сім’я, видатки. Та

786
ІВАН ДЗЮБА
відписала: «Ти мені такого не пиши, бо як то читаю, мені го¬лова болить». Коментар оповідачки: «Все Комарно сміялося». У старої ніяких витрат, гроші десь ховала. «їсти не варила, а ходила по сусідах — коли ті вдень на роботі: де що побачить, особливо м’ясиво, так руками загребе і з’їсть… — мала старе¬чий несит…» Мала золото й гроші, але «десь сі бідне закопа¬ло в городі», переховувала з місця на місце й забувала… Вже як була хвора, не могла вийти з хати, стукала у вікно, коли треба було допомоги, а не хотіла взяти за гроші людину, яка
б її доглядала…
Сусід: мав заплатити за вантажівку 9 карбованців, а в нього була десятка, то оббігав усю вулицю, поки розміняв…
«— Ось вам, бабцю, три карбованці — купіть кавунів, ви-нограду, м’яса… (жартома).
— Я зроблю так, як пані Б-ва зробила… знаєш?.. Чоловік у неї був льотар… до нервового розладу довів своєю скупістю… Одного разу запросив гостей і дав їй два злотих… А що то — два злотих на десять чоловік?!. Вона нічого не сказала, застелила стіл, поставила сервіз — усе як годиться… Сідають гості, а вона кожному дає тарілочку і 20 грошів на тарілочці — це як 20 копійок…»

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.