Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

З МОВИ ОЛЬГИ ІВАНІВНИ

Вміла точно висловити думку, враження, дати образну характеристику явищу чи людині. Лексика типова для 1_у/ галицької інтелігенції, а водночас пересякнута барва¬ми народної мови. Окремі характерні, часто вживані слова: «рефлектую»; «евентуально»; «провізорично»; «речово» (по¬сутньо, по-діловому); «резолютно» — «остро» (категорич¬но); «виїмково» (винятково); «на становиську» (має посаду); «зусман» (сильний мороз); «цілушка» (хліба), «валігрох» (велика квасоля); «мимо того» (незважаючи на те…) та ін.
«Всього світу не захопить, а половину мало» (про дуже незадоволеного життям).
«Смерть — то єдина справедливість: ніхто не вимкнеться».

788
ІВАН ДЗЮБА
«Великоманія»— манія величі.
«Зложили кондуенцію Олені Станіславівні» (вислови¬ли співчуття Олені Станіславівні Компан, відвідали — як по¬мер Іван Юхимович Сенченко).
«Як її перекинути через пліт?» (як Оленці поступити в інститут; до цього Ольга Іванівна не дожила; останній її день збігся з останнім Оленчиним вступним екзаменом: Ольга Іванівна вже не мала сили говорити, але все сприймала, і Оленка показала їй п’ять пальців…)
«Якісь люди ці нерозвинені… Ставлять пластинки — дві—три, одні й ті ж щодня — і таке щось… Як то окреслити під оглядом музики?»
«Вона мене похвилювала…»
«Він є страшенно зажерливий… Не може дивитися, як хтось їсть — що то йде не в него, а в іншого…»
«У цьому гастрономі любить бути сир після обіду».
«Коли жито достигає, любить град виложитися…»
«А як вигачкувати?» (вив’язати).
«Вйходив» (капці до дірок).
«Щось він линдає, линдає» (тиняється без діла).
«Багато плину» (рідини).
«Муха пхалася» (в тарілку).
«Те м’ясо, з машинки витиснене, — воно вже як катраш- ка…»
(Під час хвороби): «Живіт якийсь такий уболений — прямо його не руш»; «Мене пре відходова кишка».
«Очі ломить… Якщо ще вдалеч або сіре — можу дивити¬ся, а барвисте — ні…».
«Щось довго та слабкість (після грипу) відчуваєтся… Не¬має права сі з неї витягнути…»
«Тільки вийду на балкон — він валкує» (трактор укла¬дає асфальт).
«Три ночі неспані були…»
«Відрадилася» (передумала).
«Так сі гроші котяться, що ну…»
«Град пооббивав зубер на деревах» (бруньки?)…
«Як дерева зубруються…»
«Вона має дрик до писання» (про Оленку)…
«Така Аня є ніжна дівчина, уложлива».
«Має болюче серце» (про Соломійку: вразлива на слово).
«Чи віддамо, поки малий, чи будемо з ним долю ділити?» (Про Джерьку, собача).

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
789
«Наївся, як стручок» (про Джерьку)… «Пажерливий…» «Ходиш за мною, як та понита» (до собаки).
«Між ноги пльончиться, не дає нічого зробить» (пес). «Куди ти так мєнжаєш, взад і вперед?» (про нього ж). «Спав увесь день невисипально».
«Джерька б її прикатрубив… ту болонку» (прибив). «Розбутівся…»; «Що ти такий розвойований?» (на Джерь-
ку).
«Треба Джерьку відблошити…»
«Щось він дуже крйває» (шкутильгає).
«Таке потульне сиротя» (про приблудну собачку).
«В пєгах» (плямах).
«Не сколючися» (не лоскочи).
«Чи правда, що експльозія в школі була?» (вибух). «Такий недорода, такий засніта» (про маленького, хир¬лявого мужчину)…
«Баляталася в зимній воді».
«Така курилюха знялася» (завірюха).
«Мені від твого холенхое так горло перекусило…» «Хотіла медом його забрати…» (біль у горлі).
«Так доїхала своїм очам…»
«Не треба серце перекурсовувати» (перевантажува¬ти).
«То є дзьобанина то робити» (дрібна робота).
«їжак хоркає…»
«Винюхує, наче дойда чи шпик який…»
«Старий заломився» (зовсім підупав)…
«Все змервив» (зжужмав).
«Таку найду одпайдував» (велику скибку кавуна одрізав)…
«Такий кустермище схопив» (великий шмат хліба; в Оленівських Кар’єрах казали: «такий кусмелок, кусмели- ще…»),
«Сміх їх огорнув дикий…»
«Як був молодий, за мною наскакував…» (активно зали¬цявся).
«Не буду все контра їй давати» (постійно суперечити)… «Думай, балембо, — поляки в таких ревіях казали…» (мовляв, добре, що так думаєш, дуришся…)
«Про таких жінок поляки казали: «Ні до танца, ні до ро- жанца»…
«Кольори кусаються» (несмак у вишивці).

790
ІВАН ДЗЮБА
«Гуцульське полотно від прання курчиться…»
«Видно, з села, і ще не розпаношена».
«Була змістовна дівчина, всім цікавилася, а тепер зайня¬та тільки модами і в інший світ не перекидається…»
«Дуже рано вона почала дівочитися…»
«Андрій уже кукурічиться…» (готується парубкувати).
«Так, як матерії стає, так і край… а поза те ніколи не ви-ходь…» (з приводу В., яка напозичалася грошей).
«До Святого Духа не знімай кожуха, по Святому Дусі три-майся в кожусі…»
«Нині в Комарні велике весілля… Розумна дуже дівчина виходить заміж… Ніжна, очитана… змістовна… Не так гарна, як змістовна… Моя родина на обидва боки…»
«Світ до нього належить» (такий гордий, самовпевнений).
«Життя обкантувало її…» (про Ір. В.).
«Викинула пташкам їсти… Тебе нема, а я сі обсервую. Прилетів голуб, великий, гладкий. І прилетіла пара ніжніша. Він їх одігнав. А горобців прямо в полеті збиває… Всіх клює, нікого не підпустив — аж поки сам воло не набив, що аж відставало… От закон: сила…»
На 9-те травня: «Мужчини, як ялинки, — в орденах, бряж-чать…»
«Дуже жорстока тінь» (від яскравого сонця).
«Кінець місяця… Все викинули… Але всі черги не зало- виш…»
«Він простуджується, бо його перетеплюють…»
«Вона за літо так вирухалася…» (про Оленку — купалася, грала у волейбол).
(Беручи читати Стельмаха): «Подивлюся, що то сі він висилює».
«Був принципієнтом (помічником) у дуже відомого адвбката…»
«Христя стояла на точці, що треба покарати…» (Андрія за непослух).
«Сніг чорний вже, собаками збацьканий».
«Діти лід порайбали» (на ковзанці — потовкли, пошкря¬бали).
«Учинна дуже» (зобов’язлива, послужлива).
«Це дві родини з К-в… У тих син уже професор, а в цих ще ні… Між ними така ревалізація…»
«Там такий був, що не знати, на якій козі до нього під’їжджати…» (а тепер опинився під судом за хабарі).

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
791
«Де кум, де каравай, а де солоні груші» (іронічно про Па- раджанові пошуки «шашеля» — старих меблів — уЛьвові: для продажу в Грузії).
«Голову закрутив, заграв, заспівав, — а через місяць роз-велися».
Про Оленку: «Розгорілася в неї амбіція на оцінки… і бути першою».
«Якби їй надібрати трохи енергії…»
«Такий уложений…» (вихований, «пристійний»); «діти такі уложені, спокійні».
Про Льоньчика: «Гроші є, обов’язку нема… Треба йому жінки, він би тоді інакше… Бо гарної засади хлопець… Я йому казала — чи є у вас такий вираз: нема гірше, як хлопець піде в цибух» (цибуля, що пішла в дудку).
«В мене голова розболілася від того її шваркання в те¬лефон» (багато й непотрібно балакає по телефону).
«Не вимудрюйся» (Оленці: не говори дурниць, не вила¬муйся).
«Ти направду не маєш ніякого здержання…»
«Як їх спокійно зчеше…» (поставить на місце).
«Пішла на підвищення — то робить рубрику в грошах» (З переходом на іншу посаду збільшилася зарплата).
«Мед однаковий — що в магазині, що в циган: одну шах-райську рецепту мають».
«Держава скоро сама себе вкраде».
Про сучасний «обслуговуючий персонал»: «…1 то потра¬пить таким ароганським тоном відповісти… Мені то робить колізію з моєю вдачею…»
«…Думаю, як би її уникнути… Коли вбігає, на пйски цілується…»
«Дама, що мала щось перевернене в голові (хотіла діста¬ти звання народної майстрині, але подала хтозна-що. — І.Дз.). Збештали її страшно… Але вона не мала встиду, но мала злість».
«Я їй тепер під лице не стану» (не повернувши борг).
Про І. В., яка стратила пам’ять (склероз). «Вона все каза¬ла: «Ще будете видіти, як Бозя мене покарає… Бог на світі є, і він мене покарає…» Вона найбільше цього боялася… «Боже, Боже, як то старість тобі не вдалася… Все в тебе чудове — лиш старість…»

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.