Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

КАЗКИ ВІД ОЛІ

Десь років у п’ять захопилася вигадуванням казок.
/ \ Прогулянки з нею в лісочку Конча-Заспи перетворю- валися на вислуховування її фантазій. На жаль, усе це забувалося.Тільки дещицю я записав, а то все часу не було; інколи записував назву казки, сподіваючись на дозвіллі все пригадати, але де ж того дозвілля візьмеш?
Була, наприклад, казка про те, як зчинили колотнечу дні тижня. Четвер посварився з п’ятницею і середою, казав, що вони йому набридли, і хотів утекти від них. Понеділок ладен був помінятися з ним місцями, але неділя, як головна розпо¬рядниця тижня, заборонила: тоді люди розгубляться, все життя поплутається…
Ще казка про дні тижня. Іде полем чоловік Летить горо¬бець.
— Куди летиш?
— У гості.
— До кого?
— До понеділка. Він запросив до себе в гості шестеро панів. І мене покликав.
— Чи ти щось не наплутав? Понеділок гостей не любить. А серед тих панів двоє дуже лінивих, решта працьовиті. І завжди понеділок перший біжить працювати. Ти вже його вдома не застанеш… А ті двоє нічого не вміють, тільки го¬робців ганяють.
— Добре, що ти мене попередив. Буду стерегтися їх.
— Та не бійся. Вони ще сплять…
Казка про сніжинку: чому сніжинки падають.
Сиділа сніжинка на хмарі. Було ще багато сніжинок на хмарі. Хмара захотіла встати, але не могла — тяжко від сніжи¬нок. Тоді хмара розсердилася, крутнулася і скинула з себе сніжинки… Від неба до землі далеко, сніжинки падали довго в порожнечі. Ніде нічого… їм стало скучно, і вони вирішили за¬

СПОГАДИ І РОЗДУМИ НА ФІНІШНІЙ ПРЯМІЙ
819
бавляти одна одну — й затанцювали. Тому сніжинки кружля¬ють…
…Сонячний коник везе сонце до короля ночі… Брат ночі сидить у своєму похмурому кріслі і стукає по небу чорною палкою… Бо вночі люди сплять і не можуть щасливитися… А вранці зійде сонечко, і люди стануть до роботи…
Казка про Алфавіт
…Колись давно літери в Алфавіті стояли інакше, ніж те¬пер. А і Я були поруч, вони дружили і були схожі, тільки Я відставила ногу. Вони глузували з Ь: чорний черевань, м’яка бульба!.. Тоді Б вирішив їх провчити: я випаду з Алфавіту, і тоді всі знатимуть, як погано без мене. Першою стурбувала¬ся літера Н, бо Б втік зі слова ТІНЬ, і слова не стало. Потім літера Л: не стало слова КОРОЛЬ. Літера 3 помітила, що не стало слова КНЯЗЬ. Потім і всі літери заплакали: тепер ми станемо непотрібні! Але Ь заспокоїв їх: «Друзі мої, я ще по¬вернуся, я хочу тільки провчити А і Я». І він підмовив інші літери, щоб вони вскочили між А і Я і посварили їх, сказали, що Я перекривляє А. Так А лишилася попереду вести Алфавіт, а Я поставили ззаду наглядати. Але Ь повернувся не зразу. Він захотів ще побути на волі і сховався в портфель хлопчика, який не міг навчитися писати слова з Ь. «Тепер він мене зна¬тиме», — думав Ь. У школі помітили, що не стало Ь. Як бути? «Це через тебе — він на тебе образився», — казали діти хлоп¬чикові, який не вмів писати слова з Ь. Та коли хлопчик роз¬крив портфель, звідти вискочив Б. «От добре, — сказала вчи¬телька, — тепер ви подружилися, і ти знатимеш слова з Ь».

Категорія: Іван Дзюба - Спогади і роздуми на фінішній прямій

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.