Журнал "Мовознавство"

А. П. Критенко ЗВУКОВІ ВАРІАНТИ СЛОВА

Про варіанти слова та їх стилістичну функцію добре уявлення дає вірш
незабутнього Максима Рильського:
Шумлять за вікном дерева, Не лёгкого хочу труда,
Гудуть круглолисті дерева, В легкому, дзвінкому кружлянні
І клониться в сон голова, Втішається юнь молода
* І вилиться осінь рожева. Та мучаться роки останні.
По брудних дорогах ішов, Минають, зникають літй,
Та годі блукання бруд нової Всі літа ідуть до одного,
Віддам тобі ^серце і кров, Та радісна серцю мета,
Hoed моя, нова дорогої Нова моя, нова дорого!1.
Фонетичні^ варіанти слова дерева й дерева, брудний і брудний, новий
і новий, лёгкий і легкий, літа , і л іта , поставлені в вірші поряд або близько
один біля одного, набирають несподівано якогось невідомого досі сенсу,
загоряються раптом якимись внутрішніми барвами, надають віршеві не­
звичайної сили й прозорості. Поет озвучив варіанти слова, зіставивши їх,
і добув з цього зіставлення максимальний фонетично-естетичний ефект.
Так у руках у справжнього митця набуває форми й барви матеріал, який
досі здавався нам сірим і невиразним. Відомо всім, що дерева й дерева в
українській мові одне й те саме, але в вірші М. Рильського це не зовсім так:
перші — ш ум лять, а другі — гуд уть, варіант дерева римується зі словом
голова, а варіант дерева — зі словом рожева (останній момент важливий для
звукової структури вірша, оскільки рима є її цементуючим елементом).
У напівзабутті — напівсні бачить поет, як наближається до нього його
власна осінь, як виступають перед ним пройдені ним дороги. Брудні були
дороги, брудним було блукання поетове. Ми пригадуємо той складний і
тернистий шлях. Не легкий труд поета, і не хоче він такого; мучиться він
за легке кружляння юності. Л іт й минають, проходить літо, всі л іта ве­
дуть до осені, до одного кінця. Але й радісно на серці поетові, бо ступив він
нарешті на іншу, на справжню дорогу, на нову й нбву одночасно, і їй він
ладен віддати своє серце і кров2 .
У своєму глибоко філософському вірші про сенс і мету життя та про
дороги, я к і треба вибирати замолоду, М. Рильський з надзвичайним успі­
хом використав фонетично-естетичний ефект різнонаголошених варіантів
слова. Ефект, досягнутий М. Рильським внаслідок зіставлення і протистав­
лення звукових варіантів слова, своєрідна поетична інтерпретація і семан-
тизація цих варіантів є виключно індивідуальним, суб’єктивним моментом,
властивим саме Рильському і саме даному віршу.
1 М. Рильський, Твори в десяти томах, т. 1, Держлітвидав України, К.,
1960, стор. 285.
2 У психологічному плані вірш М. Рильського варто зіставити з відомим «Во­
споминанием» О. С. Пушкіна, лінгвостилістичний аналіз якого зроблено Л. В. Щер-
бою. Д ив.: Л. В. Щ е р б а, Избранные работы по русскому языку, М., 1957, стор.
26—44, особливо 40—44. «4. П. Критенко
Звуковими варіантами слова називаються звукові (фонетичні) його І
різновиди, які не порушують єдності слова як мовної одиниці, не п о р у. І
шують семантичної цілісності слова. Звукові варіанти слова протистоять
насамперед, гр афічним: слово може бути написане так або інакц^ І
в залежності від почерку людини чи від ї ї настрою, так або інакше надру^ І
ване в залежності від шрифту тощо. Звукові варіанти протистоять і гра. І
матичним. Прикладом граматичних варіантів може служити прикмет- І
ник повний, що керуе додатком у формі родового відмінка і додатком у форм; І
орудного, незалежно від значення, пор. приклади з творів М. Ко ц ю б и н- І
ського: «Поїзд летів, повний людського гаму» (Intermezzo) і «Раптом ранець
повний книжками, все зопсував» (Подарунок на іменини). Нарешті, з в у к о в і І
варіанти слова протистоять семантичним варіантам. Зёрно і зернб І
є фонетичні варіанти, коли йдеться про зернину, але зерно «зе р н и н а » І
і зерно «маса зерна» будуть уже семантичними варіантами одного й того ж І
слова8.
Форми звукової варіантності можуть бути найрізноманітніші. З ву к о ва І
близькість між варіантами слова може бути більшою й меншою. Вона за — І
лежить від різниць між варіантами: чим менші різниці, тим більша б л и зь — І
кість, і навпаки. Всі звукові (фонетичні) варіанти слова поділяються на
два типи: фонологічні і нефонологічні (власне фо­
нетичні). Фонологічні варіанти — це варіанти фонемного рівня: Ан-
mУH і А н тін е різновидами одного імені на фонемноМу рівні, о с к іл ь к и о
та і — різні голосні фонеми (пор. горбх і горіх). Нефонологічні варіанти,
навпаки, спостерігаються на рівні, нижчому за рівень фонем: варіанти /том /
і /тэм/ імені Том є нефонологічними, оскільки закрите /о/ і відкрите /э/
існують в українській мові тільки як алофони однієї фонеми о. Серед нефо-
нологічних варіантів спостерігається величезна різноманітність, яка за ­
слуговує окремої уваги дослідників, однак у даній статті обмежимося ана­
лізом варіантів першого типу4.
До фонологічних варіантів слова ми відносимо також варіанти, що р оз­
різняються тільки місцем наголосу, напр.: весняний\\весняний, вістря\\ві­
стря, вогняний I I вогняний, волошковий \\волоигк0вий, ву гіл ля | |вугілля, гли­
боко у глибоко, денце | |денце, дівчина |] дівчйна, дітвора Ц дітворй,заграва\\
заграва і под. Різнонаголошені варіанти слова займають окреме місце серед
фонологічних варіантів: наголос у порівнянні з фонемами є чимсь стор он­
нім у слові, якимсь елементом звучання, накладеним на слово зверху («н а д —
сегментна фонема»). Українська мова досить багата на словесні варіанти
цього роду, і хоч вони ускладнюють мову, зате приховують в собі в е л и к і
3 В Українсько-російському словнику (далі скорочено У PC) штучно виділені
омоніми зерно 1 «зерно в масі» і зерно 2 «зернина». Насамперед, перший «омонім» має
також наголос зерно: «Дарунок мій високий і таємний — Просіяне і вимите зерно»
(Я- Щоголів, Зерно), а де знімає формальну підставу для виділення омонімії. Але
й наявність такої формальної підстави була б тут ще недостатньою — семантичні
зв’язки між значенням предметності певного роду і значенням маси цієї предметності
залишаються надто щільними. Для назв рослин, продуктів харчування тощо саме й
характерне суміщення даних значень, пор.: капуста «рослина певного роду» і капуста
«масив капусти, маса капусти». Формальних критеріїв не слід абсолютизувати.
4 Про фонологічні варіанти слова писали: В. В. Виноградов, О формах слова,
«Изв. АН СССР», ОЛЯ. т. Ill, М., 1944, стор. 40—41; A-И . Смирницкий, К вопро­
су о слове, «Труды инст. языкозн. АН СССР», т. IV, М., 1954, стор. 10, 20 — 26;
С П . Обнорский. Избранные работы по русскому языку, М., 1960, стор. 258—259;
О. С Ахманова, Очерки по общей и русской лексикологии, М., 1957, стор. 192—212.
Цікава дискусія про варіанти слова у нівхській мові відбулась між Є. Крейновичем і
В. Панфіловим, див.: ВЯ, 1966, №№ 3 і 5.
________ Звукові варіанти слова
можливості поетичного вираження думки (прикладом може стати наведе­
ний вище вірйі М . Рильського). Часто вони служать справжнім скарбом у
га лузі ритміки і римування. Пор.:
Поділиш бЛИСКОМ’ГрОМОМ в сутнє,
і чути — другий грім у горах…
А другий грім — другим ще далі
гримкоче, хоче та радіє,
що поміж націй міст із сталі,
що міжнародна дружба діє
(П. Тичина, Чуття єдиної родини).
Фонологічні варіанти слова можуть розрізнятися тільки однією фоне­
мою. В більшості випадків це приголосна фонема на початку, в середині або
в кінці слова, напр, кмин | |тмин, лицар | |рицар, луна | |руна, лйнути\\
р инути, камса І! хамса., скло | |шкло, жалко | |жалько, пашпорт ц паспорт,
замандюритися Ц забандюритися, колихати |) колисати, цьвохкати | | цвьдх-
кати (в обох варіантах початкове ц’ вимовляється м’яко), червонйстиЩ
червонястий, полин | | полинь, ясен | |ясень, бересклён | |бересклет, стовп |]
стовб тощо. Зрозуміло, що різниця між варіантами жалко і жалько менша,
ніж, скажімо, між паиторт і паспорт, оскільки в першому випадку фо­
неми л і л ‘ гомогенні, тобто становлять єдність, яку — може й не дуже
вдало — названо архіфонемою, тоді як фонеми иі і с у другому випадку ге­
терогенні (різні за походженням) і архіфонемної єдності не становлять.
Голосною фонемою, наголошеною або ненаголошеною, варіанти розрізня­
ються рідше, напр, жодний |[ жадний «ні один», кавкнути | |кевкнути,
нуль | |ноль, бливо | |олово, чорнобрйвий | |чорнобровий, шасть | |шусть. Зро­
зуміло, що варіанти чорнобрйвий і чорнобровий більш розрізняються між
собою, ніж оливо і олово, оскільки в першому випадку розрізняються наголо­
шені голосні фонеми, а в другому — ненаголошені. Фонеми е і и україн­
ської мови в ненаголошеній позиції збігаються в одному звуці, і варіанти
келих Iі келех, кирея Ц керёя та кептар [| киптар є швидше графічними, ніж
звуковими варіантами. Ще рідше голосна фонема одного варіанта проти­
стоїть приголосній фонемі другого варіанта і навпаки, напр.: іт и | |йти,
онук | |внук, удова | |вдова, Улас | |Влас, учити || вчити.
Варіанти слова можуть розрізнятися наявністю-відсутністю фонеми на
початку, в середині або в кінці слова, напр., вирій || ір ій, вогбнь | |огонь,
вуста | |уста, вухо | |ухо, Ганна ||: (діал.) Анна, горіх | |оріх, імла || мла,
іржавий || ржавий, опорічки | |порічки, очерёмха | |черемха; золото | |злбто,
х о т іт и \\xmimu, Чигирин | |Чигрйн, шарахонути | |шарахнути; Данте | |
Д а н т, Дніпро | |Дніпр, гаразд | | (розм.) гараз, копито || копит, ристь | |
рись, спасйбіг (заст., діал.) | |спасибі, тихіш е | |ти хіш , т у т а (розм.) || т у т ,
чому || чом, яко (заст.)Ц як. Крім того, варіанти іноді розрізняються наяв­
ністю-відсутністю цілого складу: охамен^тися | |оханутися, сагайдак ||
сайдак. Дор. ще момент і мент.
Варіанти можуть розрізнятися двома фонемами й більш е, напр.: осе-
тёр | | осятёр, бчі | |в іч і, розпанахати | |розпенёхати, сапфір | | шафір, спа­
лах || сполох, шпурляти | |жбурляти, щеміти || скеміти.
У фонемній структурі слова істотну роль відіграє лін ій н и й
порядок фонем, що, як правило, буває строго фіксований. Але в ряді
випадків варіанти розрізняються саме порядком фонем: балбес | |бёлбас,
берёжа І| жереб(н)а (про запліднену кобилу), ббндар || (діал.) бдднар, бу­
бон || (простор.) бббун, бур’ян\\ (діал.) буйрян, ведмідь |[ медвідь, гребува­
т и I I гёрбувати, дромадёр | |дромедар, капловухий || клаповухий, капосний ||
пакосний, карватка | |каврйтка, каркати | |кракати, копирсати | |корпи-
сйти, крем’яхи || (простор.) крёймахи, Мавра || (простор.) Марва, мана-
71 стйръ І] (діал.) намастйр, муркати | |мру ка ти, нишпорити || (рідше) шнй’
порити, бдуд || (діал.) удод, очмаріти | |очамріти, равлик | |лаврик, фарба ц |
(зрідка) фібра, шавлія || шальвія, шосе || (простор.) Такі варіант^
можуть бути ускладнені додатковими фонемними різницями, напр.: ксц..
мйк і і (простор.) кимлйк, намисто | | (діал.) монйсто, Нимиддра | |Мино.
Одра. Пор. ще жмурити і мружити, пйрхкати і прйхкати.
Іноді слова варіюються щодо лінійного порядку складів: Валентина ц
(простор.) Левантйна, лілея || лелія.
Нарешті, слова варіюються і порядком розміщення морфем: край-
небо Ц небокрай, кульбаба | |(діал.) бабакуль. Це спостерігається і в омоні­
мічній групі 1 . листопад | |падолист «явище опадання листя восени, опа­
даюче або опале листя» і 2 . листопад || падолист «одинадцятий місяць
календаря». Більш ускладнені варіанти цього типу: вітр о г6н\\ (рідше) гони,
вітер, водовоз І) (простор.) возйвода, водопал |{ палйвода «розбишака, одірви-
голова», мухомор || (діал.) моримух «рід отруйного гриба».
З погляду стилістики варіанти слова поділяємо на фонестетич-
ні й нефонестетичні. Перші зв’язані з фонетичною естетикою
мови, залежать від таких стилістичних моментів, як евфонія, просодія і
ритміка. Другі з фонетичною естетикою безпосередньо не зв’язані і сти­
лістичними моментами не зумовлені. Наприклад, небажаного збігу голосних
(гіатусу) або приголосних уникається в нашій мові завдяки наявності
варіантів у таких часто вживаних службових слів, як прийменники в |j yt
від II од, з II із К з і II зо, сполучник і | |и, частки би | |б, же | |ж і под. Фоне-
стетичне чергування поширилося і на префіксальні утворення типу в зя ти II
у зя ти , відірвати | |одірвати, згорда || ізгбрда, а також на безпрефіксні
слова типу уже | |вже, вдова \\ удова, Влас\\Улас, всякий \\ усякий, враг |1
(простор.) ураг «чорт», Іван || Йван, іт и || й ти 6.
«А я оце з музик. Тільки вже й нашого — що хоч подивишся на молодь.
А там ваша Гафійка усе гуляє та й гуляє з тим одеським паничем — не скажу,
чи правду про нього люди розмовляють, — із Марком Гущею… Все в парі
та й у парі, немов голуб’ята» (М. Коцюбинський, Fata morgana); «Пішов би
я в Україну, Пішов би додому, Там би мене привітали, Зраділи б старому»
(Т. Шевченко, Ой гляну я, подивлюся); «— Що ви там одсебёньки правите?—
весело прощебетала Жабі до Михайла, що, стоячи на стежці, розмовляв
сам із собою. — Це не відсебеньки, а життя, — відповів він» (О. Досвітній,
Нас було троє); «Стис удлище, підсік… Ого, нівроку! Немов струна, співає
волосінь, І короп кидається у глибінь, Згинає вудлище в дугу широку»
(М. Рильський, Рибальські сонети).
До фонестетичних варіантів належать і дієслівні форми на -ти | |-ть ,
-ся II ’Сь: «Все вдається, все біжить — тільки б ж и ти , тільки б ж и ть »
(П. Тичина, Пісня про Кірова); «А може поїдуть кудись далеко, далеко…
у невідомий город. Будуть їх а ти , їх а ти , їха ть…’» (М. Коцюбинський, По­
дарунок на іменини); «Дивітесь, очі молодії, як зорі божії встають, Як
сходить місяць, червоніє… Дивітеся, поки вас гріє, А зорі спати не дають»
(Т. Шевченко, Княжна).
5 Сучасне написання слова монастйр викликає заперечення. Українська форма
манастйр зафіксована ще у словнику П . Беринди 1627 p., цю форму знаходимо в пер-
шодруках і старіших виданнях Квітки-Основ’яненка, Шевченка, Нечуя-Левицького,
Мирного, вона зустрічається у Номиса, зафіксована в словнику Грінченка тощо.
Навпаки, форма монастйр, подана як основна у словнику Желехівського, є переважно
західноукраїнською: пор. ще монйсто, горячий, кожан, колйч, подані Желехівським
у своєму словнику.
6 Це специфічна особливість української фонетики, що відрізняє її, наприклад,
від французьких фонетичних явищ типу йlision (випадіння кінцевого голосного звука
попереднього слова перед голосним наступного слова) та liaison (зв’язування окремих
слів у цілий фонетичний комплекс за допомогою т. зв. «німих приголосних»).
72 Звукові варіанти слова
Нефонестетичні варіанти слова не залежать від фонетичних умов кон­
тексту, напр. : вугілля \ \вугілля, простий | |простий, п’яний \\ п’яний, яс­
ний I I ясний, кладовище || кладовище, чайник | |чайник, м анаття || манатки,
прйзьба И прйспа, цямрина | |цябрина, хай | |нехаії, мов || немов, наче ,| не-
ніче. Але наявність таких варіантів часто служить добру службу для пись­
менників і поетів. Пор.: «І пахне вугілля теплом забутих літ» (В. Сосюра,
Про що Вам написать?); «Ходили уп’ятьох на розшуки вугілля» (М. Важан,
Батьки й сини); *Хай по полю, Золотому полю Ляже тінь» (П. Тичина,
Хор лісових дзвіночків); «В квітках всі улиці кричать: нехай, нехай живе
свобода!» (П. Тичина, Іду з роботи). Поети старшого покоління в стилістич­
них* цілях уживали повні форми прикметників (поряд із короткими, точ­
ніше — стягненими): «Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека» (Т. Шевченко, Гори мої); «І там степи, і тут степи, Та
тут не такії, Р уд і, руді, аж червоні, А там голубії, Зеленії, мережані Нивами,
ланами» (Т. Шевченко, А. О. Козачковському).
Щодо способу утворення словесні варіанти поділяються на дивер­
гентні і конвергентні. Дивергентні варіанти утворилися шля­
хом дивергенції (розпаду) однієї звукової форми слова на дві й більше,
напр.: ббндар \\ ббднар (із ббднар, пор. ббдня), вогбнь \\ огбнь (із огонь),
горіх II оріх (із оріх), очі | |в іч і (з бчі), равлик | |лаврик (із лаврик — від імені
Лавр(ін), пор. назви слимаків павлик, пётрик), лицар || рицар (із рй-
цар •— з нім. Ritter), прйзьба | |прйспа (з прйспа, корінь той, що і в сйпати,
звідки ще віспа), тарілка | |талірка (з талірка), шавлія | |шальвія (з шаль­
в ія—з лат. Salvia). Мабуть, зікратий «білоокий» (про коня) постало з зірка­
ти й «окатий» (пор. зір, зорйти) шляхом метатези серединних приголосних.
Конвергентні варіанти, навпаки, утворилися шляхом семантич­
ної конвергенції (злиття) різних слів в одно, причому звукові форми
різних слів стали звуковими різновидами одного слова. Характерним прик­
ладом такої семантичної конвергенції різних слів виступає варіантність
берёжа II жерёба | |жеребна. Етимологічно в берёжа той же індоєвропейський
корінь, що і в дієслові брати. Праслов’янське*bbrati первинно означало
«нести» (і це значення ще індоєвропейське, пор. гр. срций «несу» того ж по­
ходження); прикметник берёжа продовжує праслов’янську форму *berd-
ja(jа) букв, «та, що носить (плід у череві)». ЦьоЬэж походження й англійське
дієслово bear, яке й досі зберігає давні значення «носити» і «родити». Слово
ж жереба І] жерёбна виводиться від жереб- і значить «та, що має жереб’я
в череві» (пор. тільн а , пордсна, кітн а , суягна).
Конвергентним способом утворились варіанти сполучника та || да і
прислівника та к | |дак: т — у цих формах генетично споріднене з т — у зай­
меннику то й, та , те , а д- із -д- у прислівниках де, куди. Це приклади
семантичної конвергенції слів, різних за своїй генезисом- Проте їх небагато.
Частіше конвергуються слова, генезис яких єдиний: зблото і злото в су­
часній українській мові є варіантами одного слова, але перший варіант —
це українське слово, а другий запозичено з польської мови. А джерело в
обох одне — праслов’янське *zolto. Вброг і враг.— теж варіанти, однак
перший є нашим словом, а другий — південнослов’янським (точніше, цер­
ковнослов’янським), подібні стосунки й між варіантами гблос і глас (пор.
кричати не своїм голосом і кричати не своїм гласом), дёрево й древо, чужий і
чЦждий. Пор. «Хоть ти і грек, та цар правдивий, Тобі латинці вороги, Я
твій товариш буду щирий, Латинці і мені враги» (І. Котляревський, Енеїда).
У наш час варіанти чужий і чуждий стилістично використав Павло Тичина:
«Глибинним будучи і пружним, чужим і чуждим рідних бродів, я володію
арко-дужним перевисанням до народів» (Чуття єдиної родини).
Варіанти назви для одногорбого верблюда дромедар і дромадер прийшли
до нас різними шляхами. Перший взято з наукового латинського терміна
73 Д . 17. К р тт т к о
dromedarius, а другий — із французького dromadaire, що походить з того І
ж таки латинського слова. Варіанти плов і пиж ів походять з одного й того І
самого тюркського джерела.
Але найчастіше в нашій мові конвергуються спільні за коренем і близь. І
к і за значенням слова. Так берест і бересток стали тепер фонетичними різно,
видами одного слова — берестдк зараз цілком нейтральна форма і не * а. І
рактернзується ні здрібнілістю, ні пестливістю, яку має, скажемо, дуббц І
або бучок. Подібно назва птаха сдйка стала нейтральним варіантом про. І
стішої форми соя й інтенсивно витісняє ї ї з уж итку в літературній мові
В окремих випадках семантична конвергенція слів ще не завершена
не доведена до кін ц я. Вона відбувається, на нашу думку, у паронімів мц. І
мохідь і м им о хіть — слів, подібних за звучанням і близьких за значенням
Саме тому, що мимохідь «проходячи мимо» розвинуло нове значення «без І
наміру, мимоволі», воно сприймається як фонетичний варіант слова мимо- І
х іт ь «мимоволі». Пор.: «Маковей мимохідь подивився на далекий шлях
що л іг перед ним, оповитий золотистою курявою» (О. Гончар, Прапороно- І
сці); «Ференц, усміхаючись, м им о хіть глян ув на свої б ілі, наче справді І
срібні руки» (там же).
З погляду словотвору звукові варіанти слова поділяються на фо н е* І
тичні і фоно морфо логічні7. Фонетичними називаються ва- І
ріанти, різниця між якими обмежується планом звучання і не торкається
граматики, напр.: беркут || беркут, матрос |матрац, пахучий | |пахущий,
хворий II хбрий. Фономорфологічними називаються варіанти, різниця між
якими є не тільки фонетичною, а й граматичною—морфологічною або сло­
вотворчою. Наприклад, варіантиглуз\\глузи розрізняються тим, що перший
має форму однини, а другий — множини, варіанти сусід | |сусіда, цукерок\\
цукерка, горн j горно «ковальська п іч», човен | |човно і шов | |шво — тим, що
належать до різних родів. Форми підпасич || підпасач, красунь \\крйсень,
в іїс т и й і| в ія с ти й , горбистий || горбастий, квадратний || квадратбвий, кро-
кодйловий | |крокодилячий, моржбвий || моржевий диференціюються у своїй
суфіксальній частині. Форми хай\\ нехай, мов | |немов, наче !| неначе розріз­
няються відсутністю-наявністю префікса не-, це ж стосується і форм без­
винний || безневинний. У варіантів обвинувйчувати | |звинувачувати різні
префікси.
Щодо кількості варіантів слова нашої мови поділяються на одно*
варіантні й багатоваріантні. Одноваріантні слова висту* І
пають в одній і тіл ь к и одній звуко вій формі, як вода, гора, масло, молоко, І
лдед — таких слів очевидна більшість. Багатоваріантні слова виступають І
у двох і більше різновидах, і кіл ькіс ть їх відповідно менша. Одноваріантні І
слова вповні задовольняють усі вимоги, що ставляться до слів в усіх функ- І
д іях мови (семантичній, експресивній і імпресивній), а до того ж мають І
простішу структуру. Багатоваріантні слова теж задовольняють вимоги І
мови, але їх структура складніша, тому багатов^ріантність типу огнйний\\
огняний j) вогняний || вогняний є в принципі зайвою, надлишковою катего- І
рією. Та к у принципі, а не на д іл і, бо на д іл і багатоваріантність виявля- І
ється часто необхідною формою існування слова. Історія мови показує, що І
перехід слова з однієї форми в іншу відбувається через варіанти цього слова. І
Та к, багатир «герой» змінився в богатир завдяки наявності варіантів І
багатир | |богатир, що співіснували певний час у мові, а ж адний «ні один» І
у жодний завдяки наявності варіантів жйдний | |жбдний, подібно кошту- І
вй ти «мати вартість» перейшло в кош тува ти через варіантність ко ш тува ти| |
ко ш тува ти .
74
• Див.: А. И. бмирницкий, зазнач, праця, стор. 25. Причини появи варіантів у слова бувають загальні й част*
к о в і. Варіанти можуть виникати груповим порядком у залежності від
фонетичних тенденцій, що діють у мові або пробивають собі в ній дорогу.
Наприклад, варіанти з в- {вогонь, в’улик, вуста — пор. огбнь, у лик, уста)
зумовлені були процесом протетизації початкових голосних українського
слова, а цей процес був зумовлений потребами уникання гіатусу в поточній
мові. І навпаки — поява варіанта в’язь до слова язь або тар ілка до та лір ка
е частковим, випадковим моментом.
Співіснування варіантів у слові обов’язково супроводжується
конфліктами між ними. Необхідність конфлікту випливає з самого прин­
ципу економії засобів вираження, що діє в мові. Проте конфлікти між
варіантами можуть мати різний характер — від слабо вираже­
ного, більш-менш мирного, до різко вираженого, категоричного, аль­
тернативного. Фонестетичні варіанти — приклад «лагідних» конфліктів, а
форми тар ілка і бондар, що витіснили з літературної мови варіанти т а ­
лірка і ббднар — наслідок категоричних конфліктів.
Конфлікт між варіантами слова набуває особливої гостроти, коли він
ускладнюється конфліктами іншого роду, зокрема омонімічними. Якщо
один із варіантів має тотожне звучання з іншим словом і якщо ця тотож­
ність дійсно призводить або може призводити до непорозуміння чи до не­
бажаних асоціацій в акті мовлення, то такий варіант приречений на заги­
бель. Форма багатир «герой» певний час перебувала в конфлікті з омонімом
багатир «багатій, дука», форма жадний «ні один, ніякий» — у конфлікті
з жадний «хтивий», а кош тувати «мати вартість» — з кош тувати «пробу­
вати на смак»8, і це спричинилося до заміни їх варіантними формами бога­
ти р , жодний, кош тувати.
У програму боротьби за культуру літературної мови входить і боротьба
з зайвими варіантами слова. Але її треба провадити розумно й обережно,
зважаючи на живий мовний процес. У цьому питанні Українсько-росій­
ський словник подає нам цінну допомогу: чимало варіантів у ньому справед­
ливо опущено і чимало подано з ремарками, що відбивають дійсний стан
речей. Поруч із цим багато ремарок УРСа тільки приблизно відбивають
суть справи, ряд ремарок нічим не мотивованих і просто помилкових,
ряд варіантів взаємно не зіставлено і ряд варіантів безпідставно опущено.
Так, не зауважено варіантності керсет і корсет, керсетка і корсетка, що
була відбита у словнику Грінченка, ні варіантності сочевиця || сачовйця,
які подано різними статтями; в УРСі фіксуються беркут, камбала, карватка,
каштановий і чомусь ігноруються беркут, кймбула, каврйтка, каштано­
вий (саме так і читається це слово в ілюстрації до слова каштйновий) і под.
Справа оцінки й диференціації словесних варіантів — дуже тонка й
делікатна. Вона надто складна і надто важлива, щоб розв’язувати її швидко
й остаточно. Вона вимагає великої підготовчої роботи. Насамперед, необ­
хідно зібрати відповідний матеріал як із письмових текстів літературної
мови, так і з актів живого усного мовлення, де саме й пробивають собі до­
рогу нові тенденції мови (при цьому дуже цінним виявився б широко орга­
нізований анкетний опит мовляй). Крім того, важливим завданням є де­
тальне вивчення мовної системи саме в цьому аспекті, вивчення ї ї загальних
фонетичних, словотворчих і семантичних закономірностей, від яких за­
лежить проблема звукової варіантності слова.
________ Звукові варіанти слова
8 Слово коштувати «пробувати на смак» виступає і в варіантній формі куш ту-
вйти, якій в літературній мові віддається перевага.

Категорія: Журнал "Мовознавство"

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.