Журнал "Мовознавство"

СЕМАНТИЧНІ ВІДТІНКИ СЛІВ

Робітник, працівник, співробітник. Робітник — це людина, яка пра­
цює на промисловому підприємстві. «Робітник біля верстата заплющив очі,
зосереджений» (О. Довженко); «В цей час коридором пройшов робітник
у засмальцьованій кепці і фуфайці»; «Був це звичайний робітник, слюсар
із харківських майстерень» (Г. Тютюнник).
До революції слово робітник широко вживалося у значенні «наймит»,
«горопашна людина», найчастіше — стосовно людей, зайнятих у сіль­
ському господарстві, а також взагалі у значенні «трудівник» (це слово мало
тоді наголос на другому складі — «робітник», про що переконливо свід­
чить не тільки «Словарь української мови» Б. Грінченка, а й приклади з
поезії та інші джерела). Пор.: «Семен помолився до неба, загорнувсь у
свитку і заснув твердим сном натрудженого робітника»; «Всі мали його за
чесного чоловіка та доброго робітника» (М. Коцюбинський). У значенні
«трудівник» слово робітник зрідка вживається і в наш час. Проте з роз­
витком лексичного складу української літературної мови, уточненням місця
кожного слова в лексичній системі слово робітник дедалі рідше виступає
в цих значеннях, міцніше закріплюючись як назва людини фізичної праці,
зайнятої у промисловому виробництві.
У сучасній мові слово робітник означає соціальне становище людини,
рід занять; його також уживають на означення відповідного класу суспіль­
ства. Пор.: «На зборах виступали робітники, службовці, інженерно-тех­
нічні працівники заводу»; «Овочевій базі терміново потрібні робітники-
вантажники».
Устав з мечем ратай і робітник
За нашу долю і за нашу славу.
Казав він [солдат]: крізь кров і муки.
Через дріт, гармати, штики
Подають один одному руки
Селяни й робітники
(М. Рильський).
Слово працівник означає того, хто працює, незалежно від сфери його
діяльності. Пор.: «Працівники заповідника мали що показати нашій екс­
курсії» (І. Ле); «Він вважався здібним працівником, який знає і любить
свою справу» (М. Руденко); «Ромодан: Я знайомився з особистими
справами відповідальних працівників» (О. Корнійчук).
Отже, слово працівник має ширше, більш загальне значення, ніж
робітник: кожного робітника заводу можна назвати працівником, але не
кожний працівник є робітником.
Порушенням норми, що вже усталилася в останнє десятиліття, є вжи­
вання ряду словосполучень із словом робітник замість працівник (як це
було ще в 20-і роки): торговельний робітник, газетний робітник, науковий
робітник замість торговельний працівник, газетний працівник, науковий
працівник.
Між іншим, деякі лексеми можуть сполучатися і з словом робітник,
і з словом працівник, але значення цих словосполучень різне. Пор.: ква-
85 ифіко&іний робітник — кваліфікований працівник; робітник порту — ripQ
ци&шк порту. У наведених словосполученнях слово працівник ужите J
ширшому, більш лдглльному значенні : про робітника можна сказати, щ0
•ін кваліфікований працівник, а про службовця не можна сказати, що вій
кмдіфіковаиий робітник. І ‘*ч* —
Робітник сцени — це особа, яка встановлює і міняє декорації; пра ^
цівник і’цени — це член творчого колективу театру: актор, режисер тощо
Слово працівник у певних сполученнях може означати також діяча в
якійсь галузі. Наприклад, газетний працівник, торговельний працівник
«Працюючи над «Аероградом» у Москві, я багато уваги і часу приділяв
громадській роботі, яку любив. Я був головою Всесоюзної творчої секції
працівників кіно. Я організував у Москві Будинок кіно і налагодив його
роботу» (О. Довженко).
Людину, яка займається науковою діяльністю, називають науковцем
науковим працівником (але не науковим співробітником) «Товариші, — ска­
за» Слгайдл, як перед аудиторією, — ви прослухали коротку інформацію
науковою працівника, дослідника проблем війни, гвардії старшого лейте­
нанта Брянського» (О. Гончар).
Словосполучення науковий співробітник уживають разом з назвою
закладу, в якому науковець працює. Пор.: «Іван Дмитрович Борзенко—.
науковий співробітник Інституту автоматики Академії наук У PCP» (але
«Іван Дмитрович Борзенко — науковий працівник»); «Колектив наукових
співробітників музею готується до проведення в листопаді наукової сесії»
(з газети); «Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в
інституті генетики» (О. Довженко). Без назви установи це словосполучення
вживається тільки на означення певного наукового звання: «старший (.мо-
лодший) науковий співробітник».
Слід вважати стилістично невдалими речення типу: «В У РС Р тепер
працюють тисячі наукових співробітників» (з газети) — у цьому разі треба:
наукових працівників. Але природними є словосполучення: газетний пра­
цівник і співробітник (працівник) районної газети «Перемога», співробітник
(працівник) редакції журналу.
Отже, робітник означає людину, що працює на промисловому підпри­
ємстві, створюючи матеріальні цінності, означає рід занять, соціальне ста­
новище; працівник — це більш загальне поняття: той, хто працює у будь-
якій галузі.
Третина, чверть. Називаючи якусь кількість, виражену простим дро­
бом, мовці іноді роблять стилістичні помилки.
Якщо дробове співвідношення, що означає І/З, 2/3, 1/4, 3/4, у тексті
записане цифрами (в умові математичної задачі, наприклад), то його треба
читати, як і інші дробові числа, пор.: 3/4 (три четвертих), як 5/6 (п’ять
шостих), 9/10 (дев’ять десятих).
У доповідях, звітах уникають вживання простого дробу із знаменником
2, 3, 4: замість І/2, 1/3, 1/4 пишуть і говорять половина, третина, чверть.
Пор.: «Половина (третина, чверть) випускників нашого інституту поїхала
цього року на роботу в Донбас». Але при протиставленні, а також при спе­
ціальному наголошенні вживають дробові числівники: пор.: «Одна тр е тя
випускників нашого інституту поїхала цього року на роботу в Донбас, а
дві тр е ті — в Криворіжжя».
Коли співвідношення 1/3 або 1/4 передається словами третина, чверть,
то перед ними не слід ставити числівник одна (неправильно: одна третина,
одна чверть).
Стилістична традиція щодо вживання слова третина без числівника
одна підтримується ще й морфологічним складом слова третина: адже
до нього входить суфікс ~ин, що надає слову значення одиничності, і тому відпадає потреба у вживанні числівника одна. Мабуть, за аналогією до
третини і слово чверть прийнято вживати без числівника «одна».
Дробові числа, які мають у знаменнику цифри 5 і далі, вживаються без
слова частина або частка. Пор.: «У 1965 р. в Радянському Союзі вироблено
одну п ‘я ту (а не одну п ‘яту частину, не одну п ‘яту частку) всієї світової
промислової продукції».
Стилістично невдалим є передавання дробу з чисельником одна і зна­
менником 5 і далі без називання чисельника — за аналогією до третини,
чверті —- там, де наводяться точні підрахунки. Пор.: «У 1965 р. в Радян­
ському Союзі вироблено п ‘яту частину (треба: одну п’яту) всієї світової
промислової продукції, хоча населення нашої країни становить тільки 7%
населення земної кулі» (з газет).
Проте у розмовній мові і в художній літературі саме таке слововживання
є звичайним: «Ваша дев’ята частина буде більше нашої половини» (М. Стель­
мах); «Коли б хоч десята частина з його бажань здійснилася…» (М. Коцю­
бинський) .
Показник, покажчик. Показник — те, по чому можна судити про роз­
виток і хід чогось; наочне вираження (у цифрах, графічно) результатів
чиєїсь праці тощо. Пор.: «Успіхи радянської науки — яскравий прояв пе­
реваги соціалістичного ладу, показник безмежних можливостей прогресу
науки і зростання її ролі в умовах соціалізму» (Програма КПРС); «По ряду
основних економічних показників вона [Україна] набагато випередила такі
капіталістичні країни, як Англія, Франція, Федеративна Республіка Н і­
меччини, Італія та інші» («Наука і життя»).
Покажчик має два значення. По-перше, це напис, стрілка або інша
позначка, яка показує щось. Пор.: «Дорога. Покажчики: «Холм — Торо-
пець…» Колони, колони — підрозділ на марші» (І. Нехода); «Хтось доду­
мався навіть узяти такий плакат в рамку і прибити на дорожньому покаж­
чику, що виводить на Бобринецький шлях» (В. Логвиненко).
Друге значення слова покажчик — довідкова книжка або довідковий
список у книжці: «…Нема часу поритися в «Полном Собрании Законов».
Сьогодні трошки був копирснув, та нічого не виудив, бо алфавітний покаж­
чик такий, що тільки в йому голову заморочиш» (П. Мирний).
Слова покажчик і показник часто плутають. Наприклад, у реченні
«… У цьому місці стояв стовп, показник кілометрів» (М. Трублаїні) замість
показник треба було вжити слово покажчик. Очевидно, не про довідкову
літературу йдеться в реченні: «Щодо продуктивності праці в промисловості,
то тут у нас гарні покажчики^ (треба: показники). Ще приклад: «Хіба це не
покажчик їх [козаків] перемоги і сили» (3. Тулуб) (треба показник). Укра­
їнсько-російський словник не відкидає можливості такого вживання цих
слів (див. приклади з позначкою «редко» у статтях покажчик 2 і показник 2,
т. IV, стор. 55). Це пояснюється тим, що раніше значення цих слів чітко
не розмежовувались. Проте в наш час слова покажчик і показник семантично
диференціюються цілком виразно.
Є. Чак

Категорія: Журнал "Мовознавство"

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.