СЕМАНТИЧНІ ВІДТІНКИ СЛІВ

Скоро, швидко. За сучасними словниками, прислівник скоро вживаєте
вдвох значеннях: по-перше, для вираження інтенсивності руху, по-друГе ^
в часовому значенні—з відтінком «через деякий час». Отже, за словникам»
виходять, що слово скоро своїми значеннями в основному не відрізняється
від слова швидко. Проте останнім часом у мовній практиці норми стилі­
стичного вживання обох прислівників починають викристалізовуватися
в той спосіб, що скоро здебільшого виступає як прислівник із часовий
значенням (як синовім до незабаром, невдовзі), а швидко — як прислівник,
що виражає інтенсивність руху. В цьому можна переконатися на числен­
них прикладах з художньої літератури. У О. Гончара: «Угорець заходив
до неї з різних боків, хижо націлявся і цюкав. Колода тільки перекочува­
лася з місця на місце, ціла-цілісінька. Бійці чмихали. Невдалий: дроворуб
скоро впрів. Хаєцький не міг далі байдуже дивитись на його самокатування.
Він кинув батіжок, плюнув у долоні.
— Ех, ти, Європа).. Дай-но я цюкну!».
У В. Сосюри:
Скоро прийде весна. У вітрах і снігах
я дихання її відчуваю.
Київ, Кнєве мій, крил орлиний розмах
і в шипшині зорі небокраї.
У М. Стельмаха: «Будьте милостиві Ідо землемірів], скажіть, чи скоро
будете вам наділяти землю? — Післязавтра почнемо, — обізвався довго­
в’язий вузьколиций пан…».
Слово швидко з виразним значенням інтенсивності дії виступає в тво­
рах дореволюційних і радянських письменників. Ось кілька прикладів.
«А воно молоде, то швидко і виходилося собі…» (Марко Вовчок); «Васи­
лина вибігла із зали так швидко, як і вбігла» (І. Нечуй-Левицький); «І Остап
поправлявся. Гарячка згодом спала, рана швидко затягувалась, сили під­
живали» (М. Коцюбинський); «Петрусь вів діда за руку, а дід ніс Гапочку.
Далекий партизанський ліс швидко-прешвидко наближався, наче й сам вів
тепер ішов навстріч» (Ю. Яновський); «Боженко виглянув з-під бурки і.
вражений до краю такою несподіванкою, швидко сів» (О. Довженко).
І хоча практика не тільки розмовної мови, а й художньої літератури
інколи й фіксує приклади плутання прислівників скоро і швидко, потреби
мовного життя, прагнення смислової точності вимагають семантичного Р03*
різневвя цих слів.
* 1- К. Б і л о д і д, Поетична мова Максима Рильського, К ., «Наукова думкв»*
1965, стор. Ш , —
76 ;Семантичні відтінки слів
Тиждень, неділя. У сучасній мові проміжок часу в сім діб називають
тижнем.
Аж тиждень так собі нудила,
А потім трути розвела
І генерала напоїла
Та й спать, упоравшись, лягла.
(T. Шевченко).
«Організація доручила Валентинові скласти радіоприймач. Скласти
будь-що. Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслід­
ків Вальчиної роботи» (О. Гончар).
Сьомий день тижня, день відпочинку називають неділею.
Походження слова неділя досить прозоре: воно утворилося з частки
ш і дієслова д ъла ти і означало день, коли, за релігійними поняттями,
«гріх» було працювати. Та згодом назву «неділя» почали поширювати на


Loading...