Журнал "Мовознавство"

НАУКОВЕ ЖИТТЯ. ХРОНІКА

У вересні минулого року в Києві від­
булася I II Всесоюзна конференція з пи­
тань класичної філології, в роботі якої
взяли участь представники 54 міст Ра­
дянського Союзу (наукові співробітники
АН СРСР і АН УРСР, викладачі універ­
ситетів. педагогічних, медичних інститутів
та інших учбових закладів).
На конференції працювали секції:
1) історії античної літератури і культури
(керівник — проф. В. М. Я р х о); 2) дав­
ньогрецької мови (керівники — проф.
A. О. Б і л е ц ь к и й, доц. Н . G. Г р і н-
б а у м); 3) латинської мови (керівники —
доц. Я- М- Боровський, доц.
B. В. Каракулаков, доц.
Ю. В. Откупщиков, доц. Й. У. К о-
б і в); 4) методики викладання класичних
мов (керівники — доц. Л. Валкунас,
доц. І. М. Сидорова) з підсекцією
методики викладання латинської мови в
медичних інститутах (керівники — доц.
Ю. Ш у л ь ц, доц. А. М. І г н а т,
доц. І. М. Сидорова); 5) художнього
перекладу (керівники — Б. Т е н, проф.
Ф. О. Петровськнй, Н. В. К о р ж).
Відкриваючи конференцію доповіддю
«Розвиток класичної філології в СРСР»,
ректор Київського державного універси­
тету ім. Т. Г. Шевченка акад. АН УРСР
І. Т. Швець відзначив заслуги радян­
ських філологів-класиків, накреслив най­
важливіші завдання, які стоять перед
ними, зокрема поглиблення досліджень
давніх мов на базі порівняльно-історичного
методу.
Розвитку класичної філології на Укра­
їні за 50 років була присвячена доповідь
доц. Й. У. К о б о в а (Львів).
Доповідач накреслив основні завдання,
які стоять перед спеціалістами з класич­
ної філології УРСР: 1) збільшення кілько­
сті висококваліфікованих спеціалістів у
галузі класичної філології; 2) укладання
бібліографії з класичної філології на Украї­
ні; 3) написання історії розвитку класичної
філології на Україні; 4) видання підруч­
ників з латинської мови для студентів
біологічних та юридичних факультетів;
5) створення підручників давньо- і ново­
грецької мови, словників давньогрецької
і латинської мов, підручника і хрестоматій
з античної літератури; б) публікація
вих перекладів з античної літератуві, йо- І
На пленарних засіданнях були пп
тані доповіді: проф. О. Ф. Лос ‘
(Москва) «Естетичний зміст грецьких* 8 3
турфілософських понять періоду ран На-і
класики», Є. Е. Г ранстрем (Мос»Ь°’
«Вивчення грецьких і латинських рук„ а) І
сів у Радянському Союзі за 50 по*і І
І. А. Табачникова (Київ) im**’ І
переклад латинських рукописних філосо5Ї І
ських творів видатних мислителів В Н
і Росії X V II і X V III століть». Р 1Ни
У доповіді проф. І. М. Тройські
г о (Ленінград) йшлося про вивчення ги !
цьких діалектів у античний час.
Використанню латинізмів у публіці І
стичних творах В. І. Леніна присвятили І
свої доповіді: Е. В. Авдошен’к’ої
(Тамбов), Л. Е. Князева (Глазов) !
М. Ф. Дашкова (Воронеж), Ю. І. Си-і
до р ч у к (Баку). На конференції булв
заслухані і обговорені також доповіді: і
О. І. Харсекіна (Кременець) «Про
мову етеокіпрських написів», О. С. Ши-1
р о к о в а (Мінськ) «Розвиток глухого І
консонантизму грецьких діалектів*, j І
М. М. Славятинської (Москві) І
«Розвиток категорії виду в давньогрецькій І
мові», М. М. Копиленко (Алма- І
Ата) «Семантична структура сполучень І
дієслово-f- абстрактний іменнику грецькії І
мові», проф. А. А. Т а х о — Г о д і (Mo- І
сква) «Спостереження над лексикою Ме­
нандра», Н. 6 . Грінбаума (Киши- |
нів) «Мова Піндара і написи Аттіки»,11
проф. Е. Ф. М о л і н о ї (Томськ) «Ла- І
тинське palus і лексичні паралелі в інших І
мовах», В. В. К а р а к у л а к о в а (Дг І
шанбе) «До питання про Баронів четвертин
ступінь етимологічного дослідження», І
Н. О. Вишневської (Київ) Щ І
ксико-фразеологічні особливості мови І
дра», О. О. Дерюгіна (Саратов)
«Про мову римської республіканської тр’а; І
гедії», Н. Г. Давидович (Луганськ): І
«До питання про семантику і лекснкогр»’
фію» та ін. І
У прийнятій на заключному плен«Г І
ному засіданні конференції ухвалі в . І
креслюеться, що загальний стан Р03®11!^ І
досліджень ще не відповідає внм°
92 … а практики культурного будів-
°Р1-а незважаючи на те, що в С РС Р за
,цТ н( роки значно посилилася науково-
сліДна Р °б °та 0 галУ31 класичної філо-
)Гі/пн(Ьеренція визнала за потрібне про­
ти Президію А Н С РС Р і Президію А Н
мргр відкрити сектори античної літера-
и і класичних мов при А Н У Р С Р і
УР 5РС Р і відділ класичних мов в Інсти-
1 ті мовознавства А Н С РС Р, організувати
еоіодичне видання з класичної ф ілології
я базі львівського щорічника «Питання
ласичної ф ілології», просити Міністер-
їя о вищої і середньої освіти С РС Р і мі­
ністерства союзних республік відкрити ка­
федри і відділи класичної ф ілології при
Університетах М інська, Р и ги , Тарту, від­
новити кафедру класичної ф ілології при
Київському університеті, перетворити ка­
федру класичних мов Першого Московсько­
го педагогічного інституту іноземних мов
м Тореза на кафедру класичної ф ілології.
При всіх цих кафедрах, а Також у Львові
відкрити аспірантуру, просити Міністер­
ство вищої освіти організувати при Мо­
сковському і Ленінградському університе­
тах курси підвищення кваліф ікації для спе­
ціалістів з класичної ф ілології, відновитн
викладання латинської мови на історич­
ному, юридичному і біологічному факуль­
тетах, просити запровадити курс давньо­
грецької мови на філологічних і історико-
філологічних факультетах університетів
і педагогічних інститутів, створити на базі
столичних вузів республіканські метод-
об’єднання викладачів латинської мови гу­
манітарних і медичних вузів тощо. Всі
ці ухвали, безсумнівно, сприятимуть по­
ліпшенню викладання і дослідження кла­
сичних мов.
Наступну Всесоюзну конференцію з
питань класичної філології вирішено про­
вести в травні — червні 1969 р. у Тб іл іс і.
Г. І. н ік у л /н
У 1959 р. при Міжнародному ко­
мітеті славістів була створена Міжна­
родна ономастична комісія (голова —
проф. В. Ташицький, Польща). До Ті
складу ввійшли і представники УРСР.
Відповідно до поставлених завдань науко­
вого дослідження слов’янської ономастики
на сучасних і історично слов’янських зем­
лях було створено чотири підкомісії: за­
гальнослов’янського ономастичного атласу
(керівник — проф. В. Шмілауер, Чехосло-
ваччина), слов’янської гідронімії (керів­
ник — проф. П. Зволінський, Польща),
слов’янської ономастичної термінології (ке­
рівник — проф. Я- Свобода, Чехословач-
чина) і вивчення слов’янської ономастики
на неслов’янських землях — в Німеччині,
Австрії, Угорщині, Румунії, Албанії та
Греції (керівник — проф. Р. Фішер, Н і­
мецька Демократична Республіка).
За час існування Міжнародної комісії
слов’янської ономастики було проведено
ряд національних та три міжнародних
ономастичних конференції (національні: в
Угорщині, 1958 p.; в Польщі, 1959 p.;
в Н Д Р, 1961 p.; на Україні, 1959, 1962 та
1965 pp.; в Чехословаччнні, 1966 p.; за­
гальносоюзна конференція в Радянському
Союзі, 1965 p.; міжнародні: перша — в
Польщі, 1959 p.; друга — в НДР. 1961 p.;
третя — в Чехословаччнні, 1966 p.).
, На I I I Міжнародній конференції з сло-
в янської ономастики, яка відбулася у ве­
ресні 1966 р. в Лібліце (ЧССР), обговорю­
валися проблеми загальної ономастики,
стан_ та перспективи розвитку слов’ян­
ської ономастики, теоретичні й практичні
питання укладання загальнослов’янського
иомастичного атласу, проблеми слов’ян-
ькоі гідронім ії, теорія й практика норму-
вання слов’янської ономастичної терміно­
логії, принципи й методи дослідження
слов’янської ономастики на неслов’ян­
ських землях. 40 доповідей і повідомлень
викликали жвавий обмін думками, спосте­
реженнями, досвідом ономастичної роботи.
У колі питань загальної ономастики
підкреслювалося велике значення для до­
слідження сучасної слов’янської онома-
стики доіндоевропейського (П. Т р о с т
та ін.) і дослов’янського (В. Поляк,
М. Павлович та ін.) ономастичного
субстрату, без урахування якого неможливі
ні правильна історико-лінгвістична оцін­
ка сучасних ономастичних систем слов’ян­
щини, ні справді наукове їх картографу­
вання (Л. З г у с т а та ін.). Безсумнів­
ним субстратом для східнослов’янської
ономастики є, наприклад, балтійські, угро-
фінські, іранські, тюрко-татарські онома-
стичні елементи, а до гіпотетичних нале­
жать доугрофінські й подібні. Загальні
проблеми власної назви висвітлив Т. В і т-
ковський, зокрема порушивши пи­
тання про належність етнонімів до онома­
стичної категорії. У цьому циклі проблем
привернула увагу і доповідь В. Б л а н а
р а про слов’янські антропонімічні си­
стеми, в якій відзначалась поліфункціо-
нальність особового імені (функції іденти­
фікаційна, характеризуюча, патронімічна,
соціально-правова і под.). Цікавим було
і зіставлення особових імен з місцевими
назвами. Так, наприклад, в Чехії є багато
місцевих назв на -ісе, але немає жодного
особового імені на -іс, тоді як у східних
слов’ян здебільшого мало місцевих назв
на -ісе, але дуже багато особових імен
на -іс і т. п.
93 У виступі акад. Б. Гавра» ка вка­
зувалося на необхідність розрізнення ан­
тропонімії} міста і села, а Ф . М а р е ш
ыдэначив ще таку функцію антропонімів,
як вказівка на приналежність. Серед проб­
лем класифікації топонімії (Т. В і т к о в-
ськпй, П. Шнмоновіїч та ін.)
виникло цікаве питання про належність
прибережної топонімії до категорії гідро­
німів чи оронімів (назв берегів, скель,
мисів, плес тощо), які П. Лсбель, наприк­
лад, цілком відносить до складу гідроні*
мії •. На конференції склалася думка на
користь віднесення найменувань заток, про­
ток і под. до гідронімів, а таких елементів
гідрооб’ектів, як берег, круча, скеля, ка­
мінь. мілина і под., — до оронімів. Остан*
ня група топонімії, як вважає проф.
В. Ш м і л а у е р, взагалі випадає з
уживаної досі її класифікації.
У доповідях і повідомленнях про стан
і перспективи розвитку слов’янської оно*
мастики (І. Г о н л, М. Павлович,
Т. Вітковськнй, Е. Ейхлер,
М Карась, Й. З а ї мов та ін.)
відзначалися вагомі досягнення слов’ян­
ської ономастики: виданпя монографій з
різних її галузей, підготовка ономастич*
них словників (наукових і нормативних),
укладання та видання історичних, історн-
ко-географічних та географічних атласів,
топонімічних атласів і т. ін.
Однак для інтенсифікації ономастичної
роботи та піднесення її теоретичного рівня
треба пожвавити організаторську діяль*
ність національних ономастич них центрів,
особливо в Сербії, Білорусії та Російській
Федерації. У цих країнах ведеться значна
теоретична робота з ономастики, але недо­
статньо забезпечується збирання ономасти-
чннх матеріалів, їх зосередження в одному
місці, попередне опрацювання тощо.
Під час обговорення питань про стан
та перспективи розвитку слов’янської оно­
мастики висловлювалися думки про до­
цільність встановлення щільніших кон­
тактів та співробітництва слов’янських
ономастичних осередків з іншими онома*
стичними центрами світу.
У колі питань дальшої роботи
над загальнослов’янським ономастичним
атласом (В. Ш м і л а у е р, С. У т е ш е *
ний, М» Павлович, Т. Вітков*
с ь к и й, Е. Ейхлер, Р. Ф і ш е р,
С. Р о с п о н д, Й, 3 а ї м о в, О. Р у-
б і к, Р. К р а й ч о в н ч, К. Цілуй-
к о та ін.) важливим є, після різних
захоплень і далекосяжних планів у мину­
лому, реалістичний підхід до справи. Під­
готовка цього атласу є важливим і склад*
ним завданням слов’янської ономастики,
але на конференції визначився вже твер­
дий курс на його виконання. Важливою
умовою здійснення цього є добре лінг­
вістичне та історичне опрацювання всього
1 P. L е Ь е I, Principes et mfctodes
d’hydronymie francaise, Paris, 1956, стор. 3 .
94
слов’янського ономастич ного матеп~
підготовка, поряд з фронтальним пої***.
руванням матеріалі», регіональних ^
ціональннх ономастичних атласів та ‘
ннків. Серед таких атласів називали г *
вий уже до друку «Атлас місцевих ^
V Чехії* проф. В. Шмілауера, що вкл^Ц*1
390 карт і складається з вступу (тут **
стяться карти географічних умов посе !*’
ня, історичні, синтетичні тощо) та осно^**
частини, укладеної за основ аВ,!1с
найменувань (за їх списком А 1
томі «Mistni jm6na v Cechich…», упорп»
ваному Я. Свободою та В. Шмілауеь
і словотворчими засоб а у
(за «РМгибку slov. toponomastiky»
ра атласу); Атлас імен Великої Моравії
який готується Р. Крайчовичем. Г }Дй11,
німічний атлас України, над яким працЈ
ономастич на група Інституту мовозішЯ
ства ім. О. О. Потебні АН УРСР, дт. І
серболужицької топонімії Е. Ейхлера ш
вже 20 карт), карти окремих типів найші
нувань усіх слов’янських земель С. Рос
понда і т. д. Е. Ейхлер, Р. Ф 1 щ Єв
G. Утешений, О. Р у б і к та інй
підкреслили необхідність приділити ПІІЛЬ-І
ну увагу мікротопонімам, хронології piJ
них категорій ономастики, антропонімії
ним даним і под.
Дослідники слов’янської гідронімії]
(П. З в о л і н с ь к н й, Й. З а ї мов,,
П. Ш и м о н о в и ч, М. Ф р і д р і х.
G. Р о с п о и д, М. М а т е є к та ін.}
вказували на потребу прискорити катало-і
гування проточних і непроточних вод су-і
часннх і історично слов янських земель,І
підготовку і видання гідронімічних слов-і
ників та атласів. Були зустрінуті прі>
хнльно загальні засади Гідронімічного
атласу України (орієнтація на сучасниі
гідронімічний матеріал, охоплення гід­
ронімії на всьому етнографічно суцільно­
му українському просторі, картографуван-J
ня лексико-семаитичних, морфологічних,!
словотворчих та фонетично*акцентуаціі’|
них явищ в гідронімії і под.). Як і в усіх
розгалуженнях гідронімічної роботи, пай-:
складнішим тут є призбирування гідро­
німічного матеріалу та його лінгвістичне
й історичне опрацювання. Це тим більш*
важливе для ГАУ, який виконується и ;
частина топонімічного атласу України 4
з урахуванням у настановній частині 8Ц|
дань східнослов’янського та загальності
в’ятського ономастичних атласів.
Обговорення проблем унормування сл|
в’янської ономастич ної термінології
(М. Павлович, Т. В і т к о в с и
кий, Й. Заїмов, Р. Ф і ш с Р;
В. Б л а н а р, М. Карась, Б.
доєськнй, П. Зволінськи»‘
І. Ш и п о ш, К. Ц і л у й к о та
відбувалося на основі п о п е р е д н ь о подви
проектів національної ономастичної теРм
пології. . і
У широкому плані проблема иорМ-8л*®
ції слов янської ономастичної терм’11.0 ^
гії нерозривно пов’язана з иеобхіл»1 ротка
«вчення о с н о в н и х п о н я т ь , я к і оберте-
й*1 ся ц слов’янській ономастиці як науці:
^Лрцфічиі найменування й особові імена
Г°под.; ономастика як учення про власні
1 щи (при вживанні цього терміну • на
«‘ вчення антропоніміки), топоніміка як
Піук> ПРО географічні найменування (при
жіівянні цього терміна і на позначення
уКУПНОСТІ топонімів), топонімія як сукуп­
ність географічних найменувань (при вжи­
ти! цього терміна і на позначення науки
!0о географічні найменування) і т. п. Сло-
в яііськя ономастична термінологія не може
L базуватися на національній терміноло­
гії я одного боку, і не враховувати систем
міжнародної ономастичної термінології —
і другого Вносилися пропозиції про ви
»учення з слов’янської ономастичної тер­
мінології загальнолінгвістичних термінів,
лле це було заперечено з теоретичних і
практичних міркувань. Ухвалено вживати
ярмін ономастика тільки в значенні на­
уки про власні назви, а топоніміка —
в значенні науки про місцеві назви
і под.
Як підсумок термінологічної роботи
буде пнданий словник усіх національних
систем ономастичної термінології.
ПІ Міжнародна конференція з слов’ян­
ської ономастики збіглася у часі з І Чехо­
словацькою ономастнчною конференцією,
ні якій були представлені мовознавці,
історики й географи. На об’єднаних за­
сіданнях цих конференцій відбулися ак­
тивні й широкі дискусії з найважливіших
питань слов’янської ономастики, що про­
ходили на високому теоретичному рівні.
Були визначені непідкладні завдання даль­
шого розвитку ономастики на найближчі
роки.
Відзначаючи той факт, що країни со­
ціалістичного табору беруть усе більшу
участь в розвитку світової ономастики, а
також закликаючи до поглибленої теоре­
тичної розробки всіх галузей слов’ян­
ської ономастики, міжнародна конферен­
ція висловилася на користь зосередження
сил навколо таких першочергових зав­
дань, як підготовка загальнослов’янського
ономастичного атласу, опрацювання сло­
в’янської гідронімії, слов янської онома­
стичної термінології та вивчення слов’ян­
ської ономастики на неслов’янських зем­
лях.
Необхідно також інтенсифікувати збір
ономастичного матеріалу, забезпечити його
глибоке лінгвістичне й історичне опрацю­
вання та попередив картографування. У
Цьому плані слід схвалити видання на­
ціональних та регіональних ономастичних
атласів та словників як одну з істотних
передумов прискорення всієї роботи над
загальнослов’янським оиомастичним ат­
ласом.
Чергова міжнародна конференція а
слов’янської ономастики буде присвячена
Сїм* цим питанням.
■ Збір ономастичного матеріалу, необ­
идного для всіх аспектів ономастичних
досліджень, треба здійснити в такий спо­
сіб, щоб у май коротші строки забезпечити
його суцільний запис на всіх територіях
слов’янської ономастики. Особливої ува­
ги вимагає збір і опрацювання слов ян­
ської ономастики в неслов’янських зем­
лях, що доручається Лейпцігському оно-
мастичному центру НДР У 1967 р. у
Лейпцігу відбудеться вузька нарада
працівників західнослов’янської частини
ономастичного атласу
Завершення успішно розпочатої робо­
ти в галузі слов’янської ономастичної тер­
мінології передбачає додаткове обговорен­
ня проектів окремих країн національними
ономастичнимн центрами з тим, щоб після
цього на спеціальній нараді в Празі оста­
точно розв’язати питання про видання вже
в недалекому майбутньому Словника сло­
в’янської ономастичної термінології.
Для забезпечення дальшого розвитку
слов’янської ономастики виявляється не­
обхідним рішуче зміцнення національних
ономастичних центрів, їх матеріально-тех­
нічне забезпечення, забезпечення кадрами
тощо. Зокрема на конференції було вислов­
лено побажання про організаційне забезпе­
чення великої теоретичної роботи з онома­
стики в Російській Федерації, Білорусії
та Сербії. Конференція підтримала поста­
нову Всесоюзної конференції з топоні­
міки СРСР (Ленінград, 1965) про створення
в Радянському Союзі загальносоюзного
ономастичного центра.
Важливою умовою розвитку слов’ян­
ської ономастики є внесення з 1967 року
до тематичних планів науково-дослідних
установ та мовознавчих кафедр вищої
школи праць з слов’янської ономастики
та загальнослов’янського ономастичного
атласу.
Відзначаючи наявність національних
періодичних органів з ономастики в НДР—
«Informationen…*. Польщі — «Onomastica*.
Чехословаччнні — «ZpravodaJ Mfstoplsnd
komise ЦSAV», на Україні — «Повідомлен­
ня Української ономастичної комісії», —
конференція висловила думку про ви­
дання таких органів в усіх інших
країнах.
Конференція одностайно вважає необ­
хідним видання бібліографічних довідни­
ків і покажчиків з ономастики, публікацію
бібліографічно-анотаційних довідок та ре­
цензій на ономастичні праці.
Робота конференції відбувалася в атмо­
сфері ділових і дружніх контактів між
представниками різних країн соціалістич­
ної співдружності, в обстановці жвавого
обговорення найважливіших проблем сло­
в’янської ономастики Цим визначається
ї ї великий успіх.
I I I Міжнародна конференція з слов’ян­
ської ономастики, скликана Чехословаць­
кою ономастнчною комісією, очолюваною
проф. В. Шмілаусром, згуртувала праці»
нмків слов’янської ономастики на виконан­
ня великих і невідкладних наукових зав
динь. Як відомо, на Україні основними об’єк­
тами ономастичної роботи є на 1966 —
1970 pp. дослідження гідронімії й укла­
дання Гідронімічного атласу України, під­
готовка багатотомного видання «Історія
міст і сіл Української PCP», а також ро­
бота над загальнослов’янським ономастич-

ним атласом та слов’янською
ною термінологією. Ухвали та Мас*иь
дації III Міжнародної конференІп^ЄКомеІ‘
в’янської ономастики послужать 3 «лі’
і дороговказом, що позитивно °пИ^ 0и
ться на розвитку і української о н о м астики

Категорія: Журнал "Мовознавство"

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.