Ігор Костецький. Тобі належить цілий світ

Відсутність плаща

Плаща у Мітенвальді вже не було. Бережанові не треба було більш ламатись у ньому кутами.
Не можна сказати, що плащ загубився у поїзді Мюнхен — Мітенвальд. Таке не відповідало б дійсності. Плащ виконав з усім успіхом свою роль, а тоді, за ймовірним здогадом, розпався на атоми. По ньому залишився заповіт, але виконання заповіту великою мірою модифікувалось.
Верхнім одягом, принаймні узимку, стало щось, що його назвати б бекешею, тільки що воно було коротше, ніж бекеша, не сягало колін. Воно було імпозантне, і тіло почувало себе в ньому імпозантно. Бережан на той час розрісся у плечах і у грудях. Кути, дозрівши, заокруглились. Уся постать утворювала величезний, дещо видовжений, проте виразно широкий угорі трикутник: такий трикутник, що стояв ніби на гострому куті, але цей кут був, знов-таки, не до кінця гострий, а вговтаний осяжністю величних чобіт, — бо чоботи лишились. Вуса теж, самозрозуміло, лишились, однак вони набрали соліднішої ар* гументації. Про писаря не могло більш бути мови. Можна було говорити щонайменше про полкового бунчужного, та й то з цілком інакшого полку.
134

фігуру увінчувала смушева шапка.
Де він усе це роздобув і як він домігся, що воно було саме таке, являло для мене таємницю. Зате на овиді лежала небез- підставнісгп» козацького оформлення зовнього образу. Бережан у Мітенвальді був для людей найпершою мірою дохідний як бандурист. Концертами він виправдовував своє перебування у таборі, бо в очах вищої (над комендантом Дужим) інстанції, яка сиділа у сусідньому таборі Піонірказерне, воно не зовсім узгоджувалося з принципом легальности. Начальство треба бу¬ло задобрювати. Його приводили на концерти, оточували лю¬бов’ю та піклуванням, показували, яка в нас культура, яка вона всередині й на вигляд. Начальство розчулено всміхалось і на якийсь час погоджувалось не помічати контрабанду. Готовність його на це треба було підігрівати, тож концерти відбувалися за певною системою.
Але це не значить, що публікою концертів були тільки во-лодарі долі. Об’єкти долі, таборове населення, воно сходилося на Бережанові бандурні вистави, як то говориться американ¬сько-українською мовою, «громадно».
І не треба розглядати взаємозв’язок у проблемі «мистець і реклама» з самого утилітарного погляду. Хто не здатен зрозу-міти, що Бережанові самому надзвичайно подобалась його за-порозька версія, той не зрозуміє нічого ані в Бережані, ані в тому, що таке мистецтво взагалі.
Крім того, в Мітенвальді він з’являвся з темряви і зникав теж у темряву. У мене Мітенвальд так чи так асоціюється багато більше з ніччю, ніж з днем. Тільки що з будь-якою містикою воно не має нічого спільного. Справа в тому, що удень ми спали. Мусили ж ми колись і виспатися, щоб мати цю змогу — з’явля¬тись один до одного й до людей із темряви.
Та час до часу все ж ми бачили околицю й за дня, чи то у сяйві снігу, чи то у згущенні літа, за якого можна було навіть купатися (хоч Ізар тече там ще тільки річкою-невеличкою), чи то під покровом осінньої, мовляв Шевченко, ризи золотої, — якої, до слова сказавши, коли йдеться про ваготу й напругу жовтожарої барви, я ніколи й ніде більш не бачив. Тоді-то мож-на було й додатково переконуватися, що життя, суттю, пре-красна річ.

Категорія: Ігор Костецький. Тобі належить цілий світ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.