Ігор Костецький. Тобі належить цілий світ

Стефан Ґеорґе. Особистість, доба, спадщина — 2

* * *
До моменту споріднености, у відмінних історичних кон-текстах прихилив, зокрема, увагу Іван Дзюба у згаданій ско* вородинській статті, наголосивши на тому, мовляв, «в неодна-ковому звучанні часом однорідних ідей, в неоднаковості од-накового або того, що можна б звести до однакового, — одне з
і
найбільших багатств і принад духовного життя людства» •
127 Сковорода II. -С. 386.
т Іван Дзюба. «Перший разум наш…»: До 240-річчя з дня народження Г. С. Сковороди //Літературна Україна. — 1962. — 4 груд. (Далі як: Дзюба).
450

Омовлена річ заслуговує на увагу як культурний феномен
е з огляду на свою сливе одноразовістьу новій європейській с овій історії. Платонівську ідею Еросу в цій версії дружби та ^тожнення Я і Ти появлено виразом рівної сили ще тільки в ДНІЙ групі Шекелірових сонетів і, отже, в Ґеорґе, — який, до °еЧі, у передмові до свого перекладу їх (вийшли натристаріччя Церводруку Шекспірових, 1909) знайшов для феномену назву „понадстатеве кохання».
Коли йдеться, зокрема, про духовну ідентифікацію з іншою особою чоловічої статі, то до відомих карнавально-ритуальних перевдягань Ґеорґе під Данте або Цезаря можна знов-таки про-їсти рівнобіг у відношенні Сковороди до Данієля Майнґарда. Цей швейцарський мислитель, з яким Ковалінський познайо-мився в Лозанні 1773, настільки був у всьому схожий на Сково-роду, «что можно бы почесть его ближайшим родственником его». Повернувшись додому, учень розповів навчителеві про свою зустріч-дружбу. «Сковорода возлюбил его заочно и с того времени начал подписывать на письмах и сочиненіях своих имя свое тако: Григорій вар (евр. сын) Сава Сковорода, Даніил Мейнгард»129.
Слід, однак, підкреслити, що Сковорода неодноразово (як, зрештою, і Ґеорґе, а про Шекспіра вже й не казати) дає вираз цьому почуттю і символами чоловічо-жіночої еротики. Мавши, видно, прообраз у такому дусі витлумачених еротичних емблем «Пісні пісень», він уживав образи подібного роду, наприклад, стосовно власних творів. Так, у листі до Ковалінського, де йде-ться про перекладену Сковородою оду єзуїта Сідронія: «Люблю сію дЪвчонку. Ей! Достойна быть в числЪ согрЪвающих бла-женну Давидову и Лотову старость, оных — “приведутся царю д*Ьвы». […] Но ничто миЪ не нужно, как спокойна келіа, да на- слаждаюся моею невЪстою оною: “Сію возлюбих от юности моея…п»,яо
Ідентичність, тотожність єства у відмінних та змінних фор-мах — ця проблема проблем у Сковороди стояла для нього зав-жди конкретно у тому розумінні, що кожного разу доводилося по-новому розв’язувати питання, як, яким робом оте сховане, внутрішнє можна побачити, намацати.
Тож невідривно від того щоразу виникало питання й про те, що вважати за важке, а що за легке. «Благодареніе блажен¬ному Богу о том, что нужное зд’Ьлал нетрудным, а трудное не-нужным», -так відкривається «преддверіе» до написаного пер-вісно 1766 для шляхетської молоді Харківщини повчання «На-чальная дверь ко христіанскому добронравно»131. Переосмис-лено перекладеним епікурейським реченням він і намагався по- явити тайну в усій пластичності.
Важке, бо має оманну зовнішність легкого. Неприступне, бо являє собою діялектичний парадокс у природі й у нас самих.
іп Сковорода II-С. 519.
130 Сковорода II. — С. 387.
151 Сковорода І. — С. 14.
29*
451

Бсзипхідпс, бо не «ЖЛІ «*2 ™*°%мяєт£я, діяле^
с^жш^і’т. якраз^ЯК,, с.юГйкругоДжносгі зда,1|І
уЫдошт.ухолЫшщш, ЩО сшзнав найлегший (потр,бний,
ШЛЯХ.
Що робить життя важким? В одному з афоризмів, що їх ,3
скопоролинських писань вибрав і переклав по-новоукраїисько-І
му Валерій Шевчук, сказано: «Шукаємо щастя по країнах, сто. І
літтях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в в оді, так і ми в І
ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того І
що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише
вхід удушу свою»w.
Спосіб Сковороди перекладати — теж для нього лейтмо-
тивне — речення Епікура заслуговує на докладніший розгляд
бо цей спосіб ілюструє і єдність суб’єкта з об’єктом в його СВІ-
тоглядіш, і вводить одночасно читача в основний принцип йо-
го виразових засобів: комплементарним зближенням слово- І
понять побудувати дотикальний і пружний словообраз. Тим з’я-
совуються й дальші риси споріднености з Ґеорґе.
В Епікура мова про «макаріа фюсеї», і Сковорода, напр., в
•Икон’Ь Алківіадской», перекладає достотно: «Благодареніе
блаженной натурЪ за то, что нужное здЪлала нетрудным, а
трудное ненужным Але в інших випадках на місце «натури»
він ставить «Бога», як*от у наведеній цитаті з «Начальной две-
ри* або ж у слов’янізованому варіянті трактату «Брань Архист-
ратига Михаила со Сатаною», написаного 1783: «Благодареніе
Богу, яко нужная сотвори, легкостяжными, злостяжная же
ненужными»1*’. У 28-й пісні «Сада божественных пЪсней» це у
відношенні до Бога навіть звіршовано:
Дождь пренужный дар нам сей; славим тя, царя царей.
7k поет и вся вселениа,
В сем законЪ сотворении,
Что нужность не трудна, что трудность не нужна}™.
В одному випадкові, в уривку листа до невідомої особи117,
речення знов узгоджено з жіночим родом, але на словах «Бла-
годарсніеблаженной» уривається, і воно, либонь, і показує, що
кожне з двох понять могло вставлятись у формулу залежно від
нюансу.
Що для нього обидва поняття були тотожні зовсім у дусі
спінозівського «Deus sive natura» з єдиною субстанційною
«causa iui», Сковорода говорить сам недвозначно, прим, у
151Сад пісень. — С. 184.
131 На тому можна, до речі, знайти І підтвердження писнупаній думи
А. Иіжеііець про знайомство Сковороди з творами Сиіиози {Ніженець
С. 55-73).
,м Сковорода /. — С. 374.
,и Сковорода 1. — С. 459.
Сковорода II. — С. 53.
137 Сковорода II. — С. 462.
452

«разговор^ пяти путников»: «В Библіи Бог именуется: огнем, водою, вЪтром, желЪзом, камнем и протчими безчисленными именами. Для чего же его не назвать натурою? Что ж до моего иіґ&нія надлежит — нельзя сыскать важіґЬе и Богу приличнее имени, как сіє. Натура — есть римское слово, по-нашему природа
IЧН
или естество » .
Або, в переказі Ковалінського, ще категоричніше в такому комплементарному ряді: «Склонность, охота, удовольствіе, при¬рода, сила Божія, Бог єсть то же»,M.
У світлі цього розгляду з’ясовується — мовляв, «відхили лише вхід у душу свою І» — простота й зрозумілість таких «герметич¬них», «зашифрованих» поезій Ґеорґе, як-от «Я є Один і є Дво- ціабля» у першій книзі «Звізди союзу».
З другого боку, приклад «Бога-природи» цікавий і як прак¬тична ілюстрація до сковородинської теорії перекладу. Сково¬рода протиставляв буквалістові, що заміняє слово словом, «як зуб зубом», витлумача, який, мов ніжна кормилиця, годує роз¬жованим хлібом і соком мудрости. Проте говориться у примітці до його перекладу Сідронієвої оди: «Translator verbum verbo tan- quam dentem pro dente, reponit, at interpres veluti gratiosa nutrix, commansum cibum et elicitum sententiae succum in os inscrit alummo suo»H0.
З того, своєю чергою, по-новому усвідомлюється і компле-ментарна настава Ґеорґе як перекладача. Титул третьої частини Дантової поеми він інтерпретував, наприклад, не звичайним німецьким «Paradies» проти італійського «Paradiso», а вглядним і вчутим «Himmel». Подібне переомислення оригіналу в пере¬кладах Ґеорґе можна простежити як систему.
Тим розгляд природно опиняється вже у царині їхніх чисто літературних змагань.
За завдання кожного літературного твору править зроби* ти річ тривимірною таким способом, що певними органами сприймання в читача вона відчувається як вірогідна, як дійсно існуюча, як така, що її, переживши перший шок показу з незви¬чайного кута зору, тим переконаніше можна акцептувати як точ¬но впізнану. Літературною річчю стає все, що його на таких під¬ставах виділено й піднято, — все: і наочне, і умоглядне. Для Ско¬вороди й Ґеорґе завданням було робити реально переконливим якраз умоглядне. Уся їхня техніка спрямовувалась на уречевле¬ний вияв символів.
Попри всю відмінність епох, стилів та поетичних індиві¬дуальностей, у Сковороди й Ґеорґе тотожна одна літературна властивість: обидва працювали на лінії найбільшого опору. Щоб довести довкіллю, що шлях до найвищих людських вартостей легкий, самі вони, мов нате, обирали в усьому шляхи найважчі. До матеріялу, що стояв їм до розпорядження, що був так чи так важкий, вони достроювали ще й додаткові труднощі при його
,м Сковорода /. — С. 21 Я.
,w Сковорода II. — С. 512.
110 Сковорода П. — C. 157.
453

НИИ r А,г И тому неуникненні шнуфшнп Ш’ ЦЛ^*ЛНН».. ІМ*И* I «дмж», «ActUlOTKO ЯГЖ>1 думки, амин,
— ^ — m« > iu.i t >*w» ^ _ . _ 4
лттг’ пнчмв. греб*аивиругоюи jm *д нратигд
Muu, \ДМІ UNI «|н’рМН,
. J ПІМ.ІІ I» n>M’t що І еоріс мам за матсріял Моду
„»мпмИжм ИЪЧМЧ MV епігонами, « Скчжорода — МОВУ. ЯКВ, З Оді Кх\і\'<Я*М, ІНЧ** ГЛ*ЛІЛ ВЖС U H’ iumi. З ДрУГОГО Ж. MC ВСТМГЛ« Ще МГ Г1ІД ІЩІ11.ТГ•**• * OlfV.^1 V САМОМУ принципі.
tXUwwмінніїексмсрименг\ іиш, вдавалися до складин*
..>ЧЛ :іі ГріДНИХ ріІГМІВ, рІДКЇСННХ СЛІВ. З «І Сорцздь
. ■ Ч \ V «І»“ І UM, U|0 lUllllinil .1 ужитку. збережених у стнрих к-*\ ИМШУ. ,ич> Ж М СЛІВ, ЩО ПОбуТУВЛЛН V глибоких народних
ttM/uv. ін’т’мпкі лм .іітмп|>иоі ш>рмн, .і таких слів, наново
НІДМ«ЧСНИЧ г.і tVVil(l’.1(‘llll\. МОЖІМ УКЯВСТИ СПСЦІЯЛЬНІІЙ СЛОВНИК.
І :.;.ч ..»МО К.ІИО ЧИЇ» СЛОВНИК утворімо б СМСТСМЯШуВШІНа «СКО>
В»ЧМІ|ММСЬКН\ слів».
ЛкШВННТЬ НОГО В (Ц’ВіН’ННІ рІДНОЮ МОВОЮ СЛОВОІЮНЯТЬ з інших мов іі|ччго ікинвмідна. Ось лише кілька а раз кіп з Його фичіогннх мрнчмгок до H1.ICHHX праць: Крос «значит жсланіе рммски — Купидон», або знов комплементарний ряд на витлу-мачення ОШ ЛНі’ШЧХ’ «П.ИХИ» \ ВССОбЧ’МНОМУ розумінні ло- ;\ч’ «ІЛас. гаагол. воля. кслІ>ніе. царствіс. закон, сила, дуте« сч~ть тожде». або омнелюваннй переклад поняття «емблема»:
• Кмк ‘.нма. то єсть ІКІЦК». вмегка. вправка» М1 тощо, тощо.
( ховорода бук ще революційніиінй у формі, ніж 1‘еорі е, він ще менше іша» на конвенцію «високого штилю», ніж той на трлднцію німецькій версифікації. Тоді як І сорте наважувався м.іючлтм щось понад доатхіет міру брлтальности щоразу з ве¬ликим витанням і великим пересіюванням. Сковорода «високе» пі іенлював «низьким* не задумуючись. Для нього не справляло жодної заковики у свої трактати про наїізвнеоченіші матерії зсипати цілими пригорщами які-нсбудь «враки церемоніаль¬ний» [присвячена Ковалінському «Симфоній, нареченная книга Асхлньо познаніи самого себе. Рожденна 1767-го л*Ьта»], •иной продаст за ЗО р\блсй і цілого Христа» [присвячений так само Коезлінському «Диалог, или разглагол о древнем мнрЪ»], «долго везешь твою околесную, с твоими херув[имамн]. вель- олюдамн и ослами» [«Кольцо»], «сих дрождей упився, суев’Ьр бражничает и коаэогласует нсдЪтю [«Икона Ал ківі аде кая*] і подібне.
u Onafrii L — С 1 197. $90. Пор. ще v трактаті «Начальная дверь ко чристанскому добронравію*• добиранні синонімів для поняття ми- етяюстм матеріально» речовини, виводжуваних з неймовірним фі- жиопчніш темпераментом: -Вся пирь есть рухлядь, смЪсь, сволочь. і (чь.лш. крішь.стечь, вздор.СИЛОЧЬ. I« нлоть. H IUKTKM…» ((‘хмарам І — С 15). Подібна шншсоина праця над засвоєнням синоніміки у присвяті Ковзлінському ірашп * Діалог, или разглагол о древнем мирЪ*: -Забое», римски — оЫесшю. едлннскн — діатріба. славеискм — пв«. или гтчіеюе. есть шрнфа. и верх, и цвЪт. и зерно человечески
юшн* (СпяиАіІ.-С 187).
454

V i-их випадках, коли І соргс усе ж оперував мішаною семан- >и> виявлявши образ нзасмопосилеиням слів з різних рядів, *’ т>т виходили несподівано «сковородииські». Такс ,,л міоце, K(vm інвектива межує в нього з сатирою, 6а гротеском Антихрист»» «Таємна Німеччина»), таке ставить його фактич- flUPHTNVI до бароко, як у деяких «Поезіях доби» в «Сьомому
1,1 .,і» »1V деяких віршах «Звізди союзу»: «als ihr in lärm und wüster t\- des lebens mit plumpem tritt und rohem finger ranntet» або nfibi ihr minder zum verruchten end dass einem rudcl von ver¬ton hunden der beste nachwuchs gleicht».
I Ui зразок незвичайного, либонь для даної оказії утвореного -oiui. яке, вкладаючись у риму, притягає до себе увагу іі тим иггивізує читача, може послужити «взор яростномечній — язик уреконечній» у вправах Сковороди на мотиви «Енеїди»Мї.
Коли вже про рими (і взагалі суголосн), то годі не згадати про подвиги обох і в цій ділянці поетики.
І Іезалежно від того, хто й коли уперше вжив складані рими (вони трапляються вже у XII сторіччі, нал p., у трубадура Арно Ідніїля в комбінаціях е non ~ trnou — d’annou — ип ом, або ж ДОСЯ¬ГАННЯ подібним робом тотожності! опорових шелестіВОК у ЖІ¬НОЧІЙ римі Utura — Гант), і у Сковороди, і в Георге такі рими мають новаторське значення.
Вживаючи pocht er — tochter (в одному вірші з циклу «Максімін» V «Сьомому колі»). Георге брав за зразок німецьких романтиків (напр.. V Теодора Кернера firibin ich — herzinnig). Тим, серед інших засобів, він відсвіжував загрожене епігонством римування.
Римувавши всегда ты- назвати в одному з своїх розрізнених віршів144. Сковорода робив те саме у відношенні до української барокової поезії: таким та іншими засобами доводив її до вер¬ивши й водночас розкладав на ряд зовсім нових можливостей.
Дмитро Чижевський вказав на такі реформи Сковороди, як урівноправнення чоловічих рим, долущуваних українською шкільною поетикою перед тим тільки як виняток, і принципове запровадження неточних, «неповних» рим. приміром, такого (фонічного шедевру, як хрест — перстьш.
Споріднена чинність Георге в цій царині неозора. Він випробував можливість суцільних чоловічих закінчень в одному вірші з особливим метром («З вікон цих вечірній край» у «Сьомому колі», «Хто раз вогонь перейшов» у «Звізді союзу»), випробував і суголос\*вання різних закінчень. До останнього належать, наприклад, сполучення Шг — rühren (відповідник у перекладі цього видання: узор -узорі) у вірші «Фрауенльоб» або fmidentage — zag(перекладний відповідник: ясні — боязнь) у «Дай мені ту пісню».
м* Схаюрода II. — С. 78.
Сковорода II. — С. 79.
“* Дмитро Чижевський. Історія української літератури від податків до доби реалізму. — Нью-Йорк: У ВАН у США. 1956. — С. 272. (Далі як: Чим** ський).
455

Вивчаючи активні, свідомо переживані суголоси в моделях модерних постів. Пастернак» чи Маяковського, можна псрс. копатися. по система Ґеорге містила в собі вже сливе ВСІ несучі елемента цих моделів: не тільки різиорозмірні звукоузгоджен- щ> не ТІЛЬКИ рИМИ’2СОН2НСИ й рими-дисонанси, а й оп особливі співзвуччя, визначенні хіба що тільки за основним образом голосівок та шелесті вок, але не за достотним збігом останніх — як-от НпаЬкипр ~ аЬргитиі (перекладний відповідник: низ ’ява — ц лила) в одній з поезій «Сьомого кола». А усвідомивши, що тип такого співзвуку внявнюсться в наведеному перед тим «хрест — персть». можна переконатися ще й того, що база, на якій зросли модерні здобутки, власне оте відзначене Д. Лукачем володіння самодатним звуковим інструментарієм, який у символістичній поезії допомагає робити невидимі речі видимими, — що ця база мас традицію куди протяженішу, ніж воно звичайно прийма-ється.
Мали вони й одну спільну слабкість: були позбавлені дра¬матичного хисту. Сильні у власній прямій мові, вони обидва не вміли надати розвитку прямій мові дієвих осіб. Д. Ч (іжевський дає діялогічній формі у Сковороди таку слушну оцінку:
«На жаль, треба визнати, що вона великою мірою лише суто зовнішня прикраса, що не зливається органічно зі змістом тво¬рів. Лише зрідка учасники діялогу характеризовані індивіду ял ь- но, але іноді автор, мабуть, забуває про їх особистість, та вони в дальшому ході діялогу грають іншу роль, аніж доти. Запитан¬ня, що їх ставлять учасники, власне, не допомагають розвиткові думки. Думка розподіляється між учасниками діялогу ав¬тором»145.
Якщо у драматичних спробах Георге окремі діючі якось і витримані кожен у своїй лінії, то сказане у цьому зв’язку про Сковороду стосується Георге в усякому разі тією мірою, що й він тільки розподіляє авторську думку між особами, однак не здатен зробити їх особистостями. Залишається, справді, по¬шкодувати рівною мірою те, що філософічні свої розправи Ско¬ворода писав «разглаголами», як і те, що Георге не переробив пізніше своїх юнацьких драматичних фрагментів, нагір., з те¬мою Мануїла, на вірші такого жанру, як «Мануїл та Менес» у «Сьомому колі».
Обидва бо були самою природою покликані промовляти тільки й виключно монологом.
* * *
Труднощі, отже, починаючи з літературного факту і кінчаю¬чи вершинною напругою власної обраної долі.
Труднот, створивши щось, увірувати в нього як в об’єк¬тивну реальність, якраз тому й труднощ, що чим величніший повітряний замок, тим, здавалось би, безперешкодно входить у гру легковір’я. Обидва, однак, подолали цей поріг — подолали легковір’я і взяли гаки трудну дорогу.
ІІЬ Чижмськиіі. — С. 309.
456

Q6ИД®3 настільки увірували у дійсність своїх нових царств, уїдь брмячая політичних реалітстів, як було вже бачиш, ^спромоглася звабити їх погодитись — одного на звання двір- ііС.оГО філософа білої імперії, другого на становите акадеиіч* с’ь*0 поета імперії брунатної146.
Д ія обох — як теж було вже бачити — діло ототожнення ви¬вчало співпрацю з будь-яким політичним режимом, взагалі Гбчдь-якою інституцією в суспільстві, за базу якого править на¬сильство людини над людиною. Діялогічний жанр не вівся їм просто тому, що з усією відповідальністю вони могли вислов- цоватись тільки від імени Я, — але, знову ж комплементарно, Я ‘ідентифікувалось у них із цілим людством, і їхня місія, незриме -одійство, означала бути відповідальним за всіх присносущих.
Щоб заохотити інших, не сахаючись труднощів, прознава- ти легкодосяжиістьтого, що насправді було неймовірним вага- рем. Сковорода не раз указував, наприклад, нате, як легко можна бойкувати людські установи, зректися «взять известное состо- яНіе», а чинити тільки те, до чого є здатність і до чого душа Ле- ЛДГГЬ. — і якраз тим і бути корисним для інших. «Если бы я в пу- стьінЬ от гЬлесных болЬзней лґВчился, — пише він у листі до Ар¬тема Дорофейовича 19 лютого ст. ст. 1779, — или оберегал пче¬лы, или портняжил, или ловил зв’Ьрь, тогда бы Сковорода казался им занят дЪлом. А без сего думают, что я празден, и не без при¬чины удивляются»147.
Наскільки помиляються ті, хто в такому «неробстві» не добачають глузду й значення, сказано у перекладі ціцеронів- ського «De senectute» («Перевод из книг римского сенатора Марка Ціцерона “О старости*»), у місці, що його Сковорода, поза сумнівом, слов’янізував з особливим задоволенням:
«Они так ошибаются, как тот, которой про карабельнаго правителя думает, что он праздно сидит, а работают только тВ, что лазят по веревкам, б’Ьгают по краям, выкидают на днЪ стечь. Правда, что он, смотря на карту, недЪлаеттово, что мат- розы, но вмЪсто того горазда важнейшее отправляет»14*.
Відмова Сковороди на відповідні залицяння Катерини II не засвідчена документально, як засвідчена відмова Георге. Вона живе в легендах, якими народ звичайно увінчує реальністьулюблених постатей. За пере¬казом, Сковорода відповів прибулому до нього під Харків посланцеві Потьомкіна (цариця з двором саме тоді, влітку 1787, подорожувала Україною) частинно прозою, а частинно таким двовіршем:
МнЪ мол саирЪль и овца Дороже царского вЪнца.
Однак А. Ніженець, яка зіставила джерела запису Г Данилевського про це у петербурзькій «Основі» 1862, фольклорні дані записів 1958 і мож¬ливі дати перебування Сковороди на той час у Харкові, справедливо зазначає, що «об’єктивні обставини, гадаємо, не були для Сковороди на перешкоді можливим зустрічам і розмовам чи то з Катериною II, чи то з посланцем Потьомкіна» (Ніженець. — С. 198).
7 Сковорода II. — С. 429.
» Сковорода І/. — С. 167.
437

ЯПІРЩІ ,L —
ptfc ціп~А— ж. НАД керування тілами Сковорода, як і Геор*?.спмв KtpmBBTOi дчшамн, — •ттщА dus/». мовляв Міцке* міч. -яготу лпггідо Ковалінського: -Si magnum esc согрогіЬц* тухтиг. nwus ectte дпіин» moderan» ‘*
Ьввва являла і яык собою чи не найзагадковіший феномен ДІЯ ІІ І^ЩЦ СООЮЯОПВ, психологів. Коли йдеться про пряме кпік>*шв «здних над життям інших, то й справді, здебіль¬шого годі Скщж допитатися тр етій запопадливості, з якою лпят береться стверхяпъаш себе, тоді як адже ішщшшгу вдою. пз<> громіздкий твір тирана щохвилини нара- якімй на розпад ше за його життя, не кажучи про те. кцб з тим TBfOB, як правило. стається по його смерті.
Окрема категорію владичних становлять, однак, ті. кому «веліть не тільки У СВІДОМИТИ єдність супротилежностей V та- вого роду патваниі. яке править воднораз і за службу (що саме
з себе вже являє абиякий подвиг!), ай усвідомити факт, що роль
тдини-зразка — роль навчителя. вождя, пророка — виправдо-вується морально з погляді історії лише тоді, коли зразок міс¬тить У собі питання питань цієї історії: як людям жити ПО-ЛЮД¬СЬКОМУ одним з одними.
Тоді дія навчителя виплачується і його тяжкий труд — ро-бити дя інших незрозуміле зрозумілим. опгже: трудне легким.
— кожномх випадку це справа методу; справа форми. З учення Сковороди його учень зробив висновок про метод, про найко- ротшіїк шлях у шуканні істини, і висновок формулюється на самому початку укладеного ним життєпису майстра: «Во всем
о шествующем есть игЬчто ставное и всеобщее: в нечленовных ■Г1ППМ мін — зеяхя; в распгтельных — вода; в животных — огонь; в человЪвгЬ — разум и так далее»1″.
Але це тільки засада, тільки виснувана для управления вихідного пункту абстракція. Як уречевлювати «главное и все-общее* людського разуму, про те майстер писав у листах до учня не раз. Та ось одне місце, де воно висловлене чи не в найго-ловнішому:
•Бо якщо ти добре посієш У теперішньому, то добре пожнеш у майбутньому, і ніхто з тих. хто придбав святі звичаї, не буде позбавлений у старості своїх заощаджень. Сюди стосується й одіта вислів Платова, що на нього я нещодавно натрапив і що ного я радо тобі повідомляю. Це така сентенція: «Для мене не¬має нічого важливішого, ніж бути чи стати кращим*-151.
Це теж абстракція. Але вона такої властивості*, що під-водить най щільніше до усвідомлення того, що, власне, треба робели у щоденному житті-1 якою два різних навчителі праг¬нуть тотожного, то при всій відмінності методів та форм і при всій ронородності їхніх власних протиріч висновки з суми сум кожного збіжаться один з одним так. що з того так само вийде невхильна тотожність.
—ftif а а.-с за.
«CiMfriiі А’С 487.
«• Лист до М. Ковмшсмаото iCjumofnda II.-С 350).
458

Михайло Ковал і не ьки іі свій спогад про вплив, який на «мені ДУШІ справила була «Начальная дверь», підпшш спор1**
.Сочпнеиіс сіє содержало в ссбЬ простыл истины, краткія |ltltria познаиія должностей, относительных до общежитіл. Vf> просвещенные люди признавали в оном чиетыя понятія. Лдд^кднвыя мысли, благородныя правила, движуїція сердце пробному себЪ концу высокому »152.
Персі Ґоттайн. один з наймолодшого покоління, що ОТОЧУ* ^ Георге, загиблий пізніше, 1944. із-за свого єврейського по- ^доения в концентраційному таборі, найголовніше у взаємн- t з майстром підсумував так:
«Уперше від років дитинства я знову сповнив свою годину,
і щеби запитати, в чому полягає сповнення щабля юнацтва, то відповідь звучатиме однозначно (die bündige antwort]: бути гар¬ним і шляхетним!»1*3
Тгг І суть зустрічі неоднакового в однаковому, -того, що уожна б звести до однакового».
♦ **
Приклад Сковороди вирішний тому, що на ньому доводить* ся можливість такої української культури, яка має вселюдське значення.
Разом з тим. приклад показовий з того бою. що він ілюструє спромогу «народитися раніше свого часу», бути «модерним» че¬рез віки, понад голову того, що носить назву модернізму раз у раз лиш технічно154.
Факт важливо не пускати з ока у наступних розділах, де йдеться про сучасну з Ґеорге українську епоху, про ту, в якій фокус, більш не зібраний в одній інтегральній особистості, роз¬клався на варіянти і в якій, тим самим, накопичилося стільки трудного й стільки непотрібного.
Національне відродження поневолених народів, як пра-вило, відбувається невідривно з відродженням мовним. Та на українському ґрунті утворився з того особливий феномен. Па¬радокс його — небувалий в історії ніякої іншої національної культури — полягав у тому, що якраз нова літературна мова стала за головну* внутрішню перешкоду в розвитку українців як нації.
>цйм^адіЯ-С513.
<u hmy Слйшя. Erste Begegnung mit dem Die hier. — Amsterdam: Castnim Peregrini. 1951. Цит. за: Schnautr. — S. 136.
’ Модерпість Сковороди вражає чи не з кожної сторінки ного творів, де лиш їх розкрити навмання. Сливе курйозний приклад: серед полі¬тично-лівацьких кіл на Заході, що залюбки цілують Мао Цзедгна. круж¬ляє крилатим виразом ного конкретна ілюстрація до теорії спізнання — Щоб спізнати, мовляв, вишню, треба її розжувзги. Але достолютесане сказано 1775 у Сковороди (передмова до трактат* -Аіфлвиг. нли Бук- варь мира», авторська фусіюта до речення про самос пізнання і: «Сам.*я сластная ягода или зерно, хотя во устах, не дает вкуса. іюколь не раж- жевать. Крошечное. как зерно, слово сіє високій вкус утаило. Дгмлл н протч.» (Сковорода /. — С. 316).

Z rj> b 9 ‘S і* ‘в BW
І І1І ! S SI П ?-8» !’ ît 1 £ * Ml5« Si
^ e * f ï 1 ? ■ и h 3“
**«f 5flaf*4
ІІІІІІІІІІ?1 X *ч ®. ? Y — s Y T *

Істотною катастрофою для плеканої «українолюбцями,, ви став факт, що по всій Европі. яко тать в нощи, підкралзг * раптом виявнилась нова літературна доба.
Модерні поети інших слов’янських народів зустріли № щось самозрозуміле. Воии-бо могли покликатись на нормалі Т переємство від далекозорих і цілеспрямованих предків: Каст* вич. Пшесмицький і Стаф на Кохановського, Зеєр і Брнеезін* навіть на Яна Гуса, а й Вячеслав Іванов мав право пишатися г* доводом принаймні з російського XVIII сторіччя. Нічого гк> дїбного не сталося з українськими інтелектуалами. їм і на душ*, не спадало, що в них теж колись було своє вісімнадцяте сторіч«^ На час європейського модернізму загасання взаємин україц. ського письменства з літературою бароко було вже доконаним фактом. Шевченко, бодай дитиною, — списував Сковороду» І В його віршах наявні ще рудименти живого відношення до сло¬в’янщини. що їх він пробував переомислити по-своєму. У фран¬ка їх нема вже й сліду; Він, щоправда, знаходив якесь місце»для Сковороди, вважавши, приміром, що «Басні харьковскія» «де- сять раз глибші і краще розказані, ніж Саадієві» *57. Зацікавлення його лежало, однак, у плані того роду вчености, яка свято пе¬реконана, мовляв, усе, що відбувається раніше, являє собою пря¬мий і безпосередній щабель до того, що відбувається пізніше. Вершиною ж для нього був власне Шевченко, над творчість якого українська поезія йому й взагалі не мислилась.
На те, що його єднало з його ідеалом якраз у поглядах на сковородинське мовомислення, вказує Б. Деркач:
«Мова Сковороди викликала найбільше заперечень. Т. Шев¬ченко, наприклад, вважав, що саме така мова не дозволила Ско¬вороді стати справді великим і народним поетом. І. Франко підкреслював, що Сковорода писав вірші і пісні “досить незграб¬ною книжною мовою”, “надзвичайно кучерявим і баламутним стилем». До речі, у дослідженнях про Сковороду останніх років негативна оцінка мови і стилю письменника з боку Шевченка і Франка здебільшого замовчується»,г*.
Авжеж, замовчується, бо й сьогодні ще неприємно роз¬лучатися з ідилічно впорядкованим ладом літературної історії. Богослужебний стиль української традиційної критики знає тільки цей канонізований ряд: «Кобзар» і шерега його «славних продовжувачів». Перед лицем загрози, що йшла від нової доби,
мірі, про те, що настал уже час, коли не можна цінити історію нашої України з погляду одного, та ще й хвилевого стану людности, ні навіть а погляду тілько національного, а надто перемішаного з православним; що треба оглянути історію нашу совокупно в усі її доби (…] і в усяку з них діб звернути увагу на зріст чи упадок людности, господарства, «по¬рядків і думок громадських і державних, освіту, пряму чи косу участь украіннів усяких класів чи культур в історії й культурі європейській* (Драгоманов II. — С ‘Л4Н).
У листі до Агатангела Кримського .» 22 березня і894. Цнт. за: Вор** Деркач. І ригорій Сковорода — письменник// Радянське літературозна» стію. -1971. — Ч. 11.-С. 70. (Далі як: Деркач). т Деркач. — С. 69.
402

дя* скріплення фронту проти -декадентів-, які вряди-годи показувались уже і з-за дерев густого вишневого садка, — поготів трЄ6а було ствердити легенду про безконфліктність усієї пред* історії цього садка. Що Сковорода сягав куди далі вперед, що між ним та Шевченковими епігонами ретроспективно росла й поглиблювалась прірва, що не було ніякого продовження, а був різкий, непримиренний дисонанс, ось оте й мала всіма силами приховати етабльована ідеологія добровільного мовного безбатченківства. Сюди й личив образ -дивачка», «старчика»
— так бо улегшувалась ілюстрація до картини становлення як шаблювання від нижчих форм до вищих.
Провідне у відношенні українолюбців досвосі фахової мови підсумовується, по-перше, такою просто-таки любовно ви пле¬каною чудасією: люди були горді на те. що мова вміла тільки щось одне, а не вміла — ба й не повинна була вміти — нічого ін¬шого. Не анекдот, а факт, що 1895, у році, коли вийшло *Ьих іп іепеЬгів- Щурата, а два роки перед ним у -Зорі- з’явились пер¬ші як-не-як модерністичиі вірші Вороного. Іван Ьілик писав своєму братові Панасові Мирному про його працю над перек¬ладом Шекспіра: «Это глупость, достойная моей Паси или Оли: “Лир» по-малорусски никому не нужен-13*.
Та що ж «Лір»! Мова й у самообігу не була зобов’язана рости за межі, за якими починається серйозне вдосконалювання. Кла-сик української прози, який у доморобній схемі фігурує щонай-менше врівні з Золя, здобувається часом на найбезжурнівіі гра-матичні конфлікти. Ось речення з листа до Г. Маркевича 25 груд-ня 1908: «Кажуть, либонь, у “Новій раді’ (Збірник на спомин покійному Старицькому) надрукована моя «Сіюкуса’. котру я давав у 3-ю книжку своїх творів і котру, не знаючи через віщо, не поміщено її там»,6Я. Як гарно, ба елегантно виходило в тої о самого Панаса Мирного, коли у листі доЗаньковецької (9 лютого 1892) з приводу однієї з переробок його «Лимерівни- він з полегшею скидав із себе обов’язок мудрувати над абстрактними поняттями у не пристосованій до того мові: «Такою переделкою 5-го акта, какую сделали Вы, пьесе придана большая сценичность, а развяз¬ке — трагический конец: самоубийство в бессознательном
150 Цит. за вид.: Панас іМирний (П. Я. Рудченко). Зібрання творів: У 7 т. К.: Наукова думка, 1970. — Т. 6: Драматичні твори. — С. 791. (Дхй як Мирний). Можна лише благословляти долю, що письменник не пе¬рейнявся братовим скептицизмом і таки довів працю до гідного кінця, нехай і побачила вона світ уперше повнотою в описаному тут виданні. (Уривок з неї був перед тим уміщений у виданому -На горі* 1969 пере¬кладі цієї трагедії пера Василя Барки.) «Король Лір- у перекладі Панаса Мирного, у зіставленні, нанр., з іще одним новочасним перекладом. Максима Рильського, править за вельми показовий документ, на під¬ставі якого можна б, своєю чергою, розвинути ще й гаке питання: що виграла мова з її неокласичним «уінтеліґснтненням» і що вона втратила з субстанції порівняно до мови просвітян. Цього спеціального пи¬тання. важливого для проблеми перекладу і давнішої, і модерної поезії, тут, на жаль, зовсім нема можливості! торкнутись. т Мирний.-С. 779.
463

состшитн можст визвать лить безмсходнуто тоску лрителя
ГОИНТГ ЧМЮГ и ГСрОИЧСГКОе саМОУбИЖ ТВО, ПОЛНОЄ ‘ТГр^КОр, *
отчаяния — іш тавит его вадрогнуть вссм существом«
З приводу «Лнмерівни*, шсу майстрували гуртом, уважаю** сисні чну її реалізацію за справа чести національного театре хронологічно то був час перших тріюмфів на європейської іт«у Стріидбсрга. Зудермава. Гауптмана, — до Заньковець^- писав по-російському й ще один український класик, Маси» СтаринькиА. автор чергової переробки драми: «Вчера вьіг^. т«.-бе дна первмх. совсршенно нових действия “Льімеривн,.,- 5-е. немне>го иенравленное. […] твоя роль размерена и полічц,-, иесколько зффектньїх мест…» і т. Д.1** Видно, що й такі Най. простіші речі по-тодішньому українському авторові листа бш 6 трудно сформулювати, а адресатці, українській Дузе. трудно зрозуміти. В усякому разі, сама вона, писавши про цю р0іІ дівчини Наталі в одному листі до В. Лазуре ького. казала так як казалося само собою: «единственная трагическая роль в Мало. русском репертуаре» ***.
Вибір цитат дає ЗМОГУ вказати й на другу важливу прикмету мови в обходженні з нею її адептів: містеріозність її назви.
Ані Валусвський циркуляр, ані Емський указ фізично не були б мисленні, наприклад, у застосуванні до польської мовд поза всім іншим, було б воно неможливо тому, що кожен би по-ляк знав точне найменування предмета заборони. Коли ж за-боронили мову українську, то хоч з тієї нагоди й було багато плачів та нарікань, однак дія не викликала і не могла викликати рівної сили протидію. Не важко-бо було скасувати щось, що само не говорило, як воно посправжньому зветься, а коли йшлося про назву приблизну, то, навпаки, говорило з усім переконанням, що Іііекспір «ію-малорусски никому не нужен».
Сковорода не надто думав про національність. Тим часом він був і зостається иа всі часи українським мудрецем. Шевченко думав про сною національну приналежність майже безперерв¬но. але назви для неї у спадщину нащадкам не лишив. «Вусаті слов’яни», «козацькії діти», «земляки», «люди», усяко, тільки «українці» ке иодибуеться в нього ні разу. Нема в нього й імені -українська мова», с щонайвище — «наша мова». Так-от Заиьвг вецька Й грала українською мовою «малорусский репертуар*
На західноукраїнських землях був свій номенклатурний варіант Стаття Лесі Українки, надрукована в російському пр»* іреї ниному журналі «Жизнь» підзаголовком «Малорусскиепи сатели на Ьуковиие», на самій БУКОВИНІ, опублікована в украї* ському перекладі в газеті «Буковина», для якої царські рескрни- ти не мали сили, тим не менш носила заголовок «Писателі-р*’ сини на Буковині».
Але «русинський» і «рутенський*, що домували там сяра»»* якось аж охоче поступилися мигцем отому • малоруський*. к°лИ
ш Мирний. — С 760.
«•Там сам».
»M0Ns4.~C.79t.
464

деком*- а літераторів шчпгтлп пробити» ь громі ямі \ ««► заукраїнеькнй світ.TwfW*>. «окрема. імитчимм v Німеччині *tvp«a*,M «1>іе (-. тіми ланцем і слиним (*,»кт»»р>м якого від початку lHWm* ноет-иеор«»мантмк Людвм Як орок¬ський. Два повних ро*ц його керівництва журналом (пом.
2 грудня 190tt) б\ ш II роками учагти там «краіікмш пигьмгн- ників. протеї’ованих, крім самого редактора, щг й такими До¬брозичливцями . як німецький критик Гсорі Адам та болгар¬ський літератор Петко Тодоров.
І от на цій вільній трибуні ходили в «чмпріках- иг тільки Jlwe Українка, а й Кобил ямська я Маммгої та ( лефаником. Не тільки велика оглядом стаття Осипа Ммпвгя 6v*a олаго- ловлена як стаття про «малоруську літератур*- і «>ишт 2<> м 189М). а і! у листі до редактора в 5И гр*лня тпго самого рінп Маковей повідомляв Його про надк лаиня даох мниитів Літе¬ратурно-наукового вістника», де опубліковано його. Яко..,.» ського, вірш та дві повели в перекладі на маїиірусму»**.
До публікації Г/гефаникової пове ні Лік т- у «Die («е*е№- schaft •• (зош. 2 » 1899) редактор, захоплений силою Mp.iv в ній, додав примітку, де. «окрема, сказано: Він щирий селян ський пост, і щось «малоруським*’ (*КІгіпп«нкЬггеі’|. ніж пч та герої в цих крихітних творах, годі либонь лнанти < ере і й*ч > • сучасників-. Сказано так. отже, про письменника. «мйгаяичвн- нішого». здасться, з усіх можливих.
Доходило до зовсім несусяітеиннх речей Цю сам> нове IV в тому самому перекладі Кобилянської (з не смачними рімти таннями. спричиненими, мабуть, тим. що ? иерводруку g дещо підредагуван сам Якобож ький і, чотири роки М• >дом, І ’> липня 1903, передруковано у видаваному галичанами у Відні Ruihr- nische Revue«. У першому випадку переклад ммиїМЯі «м dem Kleinrussischen », у другому як ans dem Rmheinv hen-
Випущена з ініціятиви Якобовського • їж• по його смерті; збірка оповідань самої Кобилянської ж * ил ь нюву ж таки титул «Kleinrussische Novellen-.
Буковинка Кобнляжька уживає до свої о шродч ж іч трьох назв, «рутенці». «русини і «малорін и- іалежио «ід <«лре< *га своїх листів — Маковея чи Тодорова.
Якщо додати ще накінець. що Франки лрминявсамм» »украї¬нський-‘ — ііайяравд< я і< »дібніше. під впливом Др*гомлипм *
шЛмсу Маковея. за дмпмптю .иршмі«’ їв лрніт Іи^мшвго (Ьгв» ден) її фреда Ь. Штерна, мімпа І. Kwmiin* Іцмцм мкиг там звучи гь яв: «Ich sende Ihnen am Heft* mm ІЯ M ймгя* wi Ihr GcdidM “Hcrb-sbonne» und Ihre ям .Smiilcn «UM Ашг brftae’
lind ТиТін* in ‘і I trmmr irr*t~ V * — —1 IrB ВмЬг <üc ЛВМЙІ an h
andere Ihrer Grdk lM und NewdHi tu SbentuvR*.
“•Тут. мжгмгйврргч*м* мгаяітіі арирцигм» ииивая^івяміїпііг Драгом.ш* н.., .всесвпямсгао- ан«г» а w« жутнрюі і мгумникімі иатрктв отитоаиііиггия і найважчим * мерлим tfimom У иом «Малоруський • І -г-іншмши иіннк.і.і ..tüJj’ .• ( * вам
жішлося пр — ЖШі. «ЬН< »НлНІоН-д-іиШСИ frrwHr*. пічшгтьаМиг IW— um не гираятатті лл» амго мамі труяжнкіа Нч ^ а Жгмеш
» VHM2
Ш

у поєднанні л -руський*» і від поняття -українсько-руська літера, тура* не міг, здається, відзвичаїтись до самої смерті, то Можц^ собі лиш уявити, що за загадки виникають для філологів, щ порпаються у відповідних архівах. Вони й виникають, у тому доводиться переконуватись аж по нинішній день.
Ця мона без власної назви давала змогу її носіям знаходити притулок у спільній анонімності. Анонімність, мовчазно узго. джена заказанії ть будь-якого прилюдного вияву своєї індиві¬дуальності, взагалі своєї ідентичности — це правило за третю властивість украї иолюбці в.
Що мова являє собою не тільки інформацію, доводити зайво. Але коли їй, своєю чергою, бракує взагалі інформативних моментів, коли вона здана лиш на самодостатній «домашній ужиток»», тоді з неї постають цілі світоглядові комплекси, Що не підлягають жодній логіці. Як*от у даному разі.
То й був одноразовий феномен, який фронтально й непри-миренно відрізнявся від усього, що коїлось навколо. Усе, Що позначало добу наприкінці сторіччя, мало, навпаки, якраз імпе-ратив неодмінного індивідуального вияву. Екстраваганція стала за загальний закон.
Чи йдеться про юнаків з дівочими кучерями, про вдавання з себе витончених розпусників, чи йдеться про МОНОКЛЬ, орхі’ дею в петличці, паличку денді, чи про містерійні сходини з пе-ревдягненням в античні шати і видавання книжок на япон¬ському папері ексклюзивними тиражами, чи про Стріндбергову тріскучу теорію війни поміж статями, чи про обіцянку Пши- бишевського по мільярдах років повернутись на землю у вигляді метеора (перетворення на зірку він категорично відкидав), — байдуже, що з того зосталось при самій добі, у сховищах її ви¬требеньок, а що мало під собою соліднішу підставу. Важливо те, що особистості з соліднішою підставою, до яких сьогодні поновно пробуджується інтерес, здійснитись у просторі й часі, «дійти» до своїх сучасників, а тоді вдруге, до нас, могли тільки тому, що вони не завагались тоді удатись до публічного само¬вияву, не побоялись уголос дати зрозуміти, мовляв, світ почи¬нається не інакше, як тільки з них.
брошуру, яку він передав провідним діячам та учасникам міжнародного літературного конгресу, відбуваного у Парижі 1878 під час виставки, — серед інших, і Вікторові Гюґо — він озаголовив так: La littérature ouk* rainienne, proscrite par le gouvernement russe. Rapport au congrès littéraire de Paris (1878) par Michel Dragomanov. Брошура вийшла по тому в італійському (з деякими авторськими доповненнями), еспан- ському, сербському та білоруському перекладах. Завдяки їй україн¬ськими справами зацікавився, зокрема, Маркс (зберігся примірник з його окресленнями й підкресленнями), якого вона привела до пра№> Костомарова, і це все прислужилося до Марксової концепції возити* них моментів в історії Запоріжжя. Не менше важили й драгоманівськ’ статті, публіковані в італійському журналі «Rivista Europea», виходив за редакцією його приятеля, історика літератури Аиджелoff Губернатіса. Статті Драгоманов підписував також зовсім послідовним псевдонімом: «Ucraino».
466

На посковородииській Україні останнім явищем такого ро¬ду був, либонь, вірш молодого Шевченка, який згодом дістав назву «Заповіт». Після того аж до Семенкового «як я можу ша¬нувати Шевченка, коли я бачу, що він є під моїми ногами» і Ти- чининого «двісті розіп’ятого я», аж до загального великого стру¬су й прокиду самодатної особистости — аж до тієї миті потяг¬нувся був час поступового відмирання літературного побуту.
Зникло ступенування життя у красному письменстві, на зміну приходила одноплановість, одноліиійність, дослівність.
* * *
За доби повсюдно узаконеного плюралізму окрема особис¬тість, хай і найзбірніша сумою властивостей, хай і найвилатніша кількістю виконуваної праці, якісно не могла бути тим, чим була вона за часів Сковороди.
Тим не менш, беручи відносно, можна йу безцентровій епо¬сі розрізнити постаті, які саме фактом багатоманітної діяль- ности та особливими людськими спроможностями справляють на оточення помітніший вплив, привертають до себе більше слуху, ба й послуху. Такою постаттю на українському порозі сто¬річ був Іван Франко.
Григорій Кочур у вступній статті до вибору з Ґете, порів¬нюючи універсалізм цього останнього з універсалізмом Франка, робить такий висновок: «Але на українському ґрунті поет мусив бути передусім першим громадянином, народним пророком і борцем за ідеали, які піднесуть і просвітять народ у темряві й неволі. Ось чому творець “Лиса Микити», поеми про війну всіх проти всіх, був насамперед автором “Каменярів» і “Вічного рево¬люціонера”, співцем боротьби й особистої самопожертви»166.
Це сказано з таким межевим навантаженням почуття такту, що воно якраз ще витримує, аби покритися з одним краєм правди.
Франкова робота воістину неозора. Як речника прогресив¬ного українства його знали не тільки в безпосередніх авст¬рійсько-польських околицях, а й поза ними. Він співпрацював у численних пресових органах — один дослідник нарахував 19 самих лише німецькомовних часописів167. Ще далекосяжні- шими були його взаємини з поляками: від довгорічної щирої співтворчости, від особистої дружби з Каспровичем — аж до яв¬ного ворогування з боку тих кіл, які вбачали в його автори¬тетній особі політичну небезпеку для польської справи в Гали-
1ы’ Йоганп-Иолифга нг Гете. Твори/Переклад з німецької. — К.: Молодь, 1969. — С. 7. — (Шкільна бібліотека.)
167 Б. П. Бендзар. Оповідання І. Франка німецькою мовою//Радянське літе¬ратурознавство. -1971. — Ч. 12. Загальну кількість Франкових праць німецькою мовою, вкупі з перекладами, автор оцінює на понад 1 ЗО оди¬ниць. По-німецькому було опубліковано 11 його оповідань, причому деякі з них, прим., «Свинську конституцію», після появи в одному ча¬сописі охоче передруковували інші.
зо
467

чині»*. Він скрізь і всюди взаем 1пил-
цими, громадськими діячами, і завдяки його невсипущій цИ|| І ності, хай, може, і і посередньо, заговорили про українську літе-1 ратуру, взагалі про Україну («Малоросію», «Рутенію») аж Taitj тодішні впливові інтелектуали, як Брандес і Бйорнсон,би,
Усе воно — незаперечна правда. Правда має, однак, і другий І краї і. У підношенні до літератури він визначається законами І які не знають поблажливості» з огляду на те чи те, взагалі не І знають ніяких сантиментів, а знають самі лише їм, літератур. І ним законам, притаманні й питоменні факти.
Маякояський обурювався на «хрестоматийный глянец», На. І ведений на Пушкіна. «Кобзарі» й «дочки Прометея» в україц. І ських літературознавчих святцях — діло ще гірше. Налички зці-1 мають, суттю, можливість будь-якої науки про красне пись-1 мешто. Та в одному українському випадкові прикладання шаб-1 .чопу відбуто з рацією — у випадку Івана Франка. У літературі з І
,Ы,У краківському журналі «Zycie» з 24 вересня 1897 (отже, ще доспохм І 1 Ішибишсиського, за часів рсдаїунапня Люд піка І Цепапського) ц> І с. 12 ми іштраіінли, м. і., на кумедну нотатку за підписом «Idem», як.» І били па саилох веред лицем активізування української радикальної І партії. Майбутнє після можливого поділення Галичини зображено там І зокрема, так: «Учений д-р Іван Франко, перервавши глибокі студії над І Міцкепнчсм, знерпув свою світлу увагу па “панські грунти”, ліси А па* І совиська — з)і що, безсумнівно, зібраними на вічу руськими можновлад-1 цями буде проголошений королем Іваном N.
‘•Георг Брандес оцінював, напр.. Шевченка так: «Шевченко […] піднявся І иа величезну височінь порівняно з тодішньою малоросійською noc* І зісю, хоч і він був насамперед народним поетом». Український пере* І клад, зроблений з російського, цит. за: О. А/. Єптіл Дожовтнева та І радянська українська література за рубежами СРСР. — К.: Держание І видавництво художньої літератури, 1956.-С. 70. Національний харак-1 тер української літератури Брандес відрізняв уже починаючи з фоль-1 клору. «Малоросійські і великоросійські народні пісні, які співаються кожна ва своєму наріччі […], належать по суті двом різним літсраіурам, з яких одна була пригноблена в новітні часи», — писав вій у тих самих начерках, посталих після його подорожі Росією, Україною та Полицею 1887. Український переклад цитується тут за: Г. А. Нудьга* Українська пісня в Дані!// Радянське літературознавство. — 1962. — Ч. 6. — С. 80.3» вказівку на обидві праці ми вдячні проф. д-poni Гюнтеру Витженсові (Відень). Про можливість особистого спіткання Франка з Брандесом дозволяють здогадуватись такі, зрештою, досить таємничі слова пер-шого: «При кіпці минутного [тобто 1898) року відвідав Галичину і мало що не познайомився з русинами». 1 в іншому місці тієї ж розвідки, w якому мовиться про ніцніеанські захоплення Брандеса: «Так треба ро-зуміти й той аристократизм, до якого признався Брандес у Львові в круж¬ку польських аристократів; так виясняється та симпатія, з якою вів кільканадцять літ по написанню монографії великого соціаліста Ласаля написав монографію Ніцше, ідейного репрезен танта анархізму» (Ія* Франка Юрій Ьрща // Лііг|ш^)ііо-наукоииіі вістник. — 1899. — Річник II. — T. V. — С. 124, 126. — Про Бйорнстьєрне Бйорнсона відомо, що вів виступав з присвяченими долі українського народу статтями і листу вався з К. Трильовським та іншими діячами Галичини Ü 1 Ірикарпаття. Франко знайомив українських читачів з Ьйорнсоном так само пер*’ •Літературно-науковий вістник».
46В

го був справді «каменяр», і тільки. Без усякого метафорич¬ного значення.
Далеко не завжди практична творчість письменника спізна¬вся з його власних теоретичних висловлювань. Разу раз спро¬ба розкрити свій секрет нічого не розкриває або ж розкриває не в ті ворота. А от Франків трактат «Із секретів поетичної твор¬чості*» дає найточніше уявлення про його естетичні спромож¬ності і як лірика, і як прозаїка, і взагалі як людини, що має справу
з мистецтвом.
Розкидане частинами по численних томах його творів так, що вроздріб воно, може, й не одразу впадає в око, сконцентро¬вано у цьому єдиному в своєму роді опусі усією масою. Тут вони усі вкупі, отакі судження: «перший естетик Аристотель, батько многих вірних, та ще більше невірних і шкідливих естетичних поглядів і формул»171′. Тут і всі відкриття, як-от відкриття права мистецтва на потворні образи, бо у великих поетів вони «без¬смертно гарні артистичною красою», або — у полеміці з «кон¬кретною поезією» Арно Гольца — відкриття ролі в поезії не тільки зору, а, бачте, й слуху171. Або ось він, поправляючи Лесін- ґа, пропонує розрізняти малярство і поезію не за категоріями простору й часу, а за тим, що «техніка одної штуки зав’язана нерозривно тільки з одним змислом зору, коли тим часом друга дає можливість апелювати до всіх змислів»17*.
Ідеал впливу образотворчих мистецтв на «змисли» викла¬дено в одному місці, вартому довшої виписки з нього: «Власне, до найкращих тріюмфів малярської штуки належить — при по¬мочі способів, що, властиво, віддають тільки спокій і нерухо¬мість, викликати в нашій душі враження руху. Інколи ми, самі про це не знаючи, висловлюємо се, коли про добрий портрет мовимо: здається, живий, от-от промовить. Хто бачив хоч у ре¬продукції образи Рєпіна, такі як «Запорожці» або “Іван Грозний, що вбиває свого сина”, той зрозуміє, що значить сказати: “втім образі багато руху”, зрозуміє, чому нервові люди мліли, зирнув- ши уперше на “Івана Грозного”, чому дами невільно і несвідомо хапають рукою свої сукні, опинившися перед малюнком Ай-вазовского, де зображено одну-однісіньку морську хвилю, що немов ось-ось і кинеться на зрителів. І різьба вміє також своїми найкращими творами викликати сю ілюзію руху, і, прим., при виді Бельведерського Аполона у нас мимовільно піднімаються груди, а при виді групи Лаокоона корчаться мускули, мов з болю і обридження перед гадюками» ,7\
З таких критеріїв, що на них, здається, не здобувся б і че- хівський «учитель словесности» (який, зрештою, як відомо.
Інші Франка Із секретів поетичної творчості. — К.: Радянський пись-менник, 1969. — С. 17Н. (За цим вилянням, що його відкрммг стаття Євгена Адедьгейма «Кстетмчішй трактат Івана Франка і ироґиечи пси¬хології творчості!», цитуватиметься далі як: /.*«пфтш)
171 Ьмкргтіа. -С. 178, 157.
,7* Там само. — С. 162.
Там само. — С. 155.
4(2)

просто не читав Лесінґа), укладено всю несхитну базу трак-»- База служить і зведенню загальної концепції, і дає авторові ставу судити про окремі явища минулого й сучасного. ^
1898, коли Франко розпочав публікувати «Із секрЄті поетичної творчости» на сторінках «Літературно-науково * вістника», був роком смерти Маларме. Те, що вісім років ПепІ° тим французький поет сказав про глузд поетичної творчості залишилось Франкові або не знаним, або ж не справило и нього ніякого враження. Тим часом Жуль Юре в опубліковані! ним відповіді на свою анкету так передав слова метра:
«- Я гадаю, відрік він мені, що, суттю, молоді ближчі до По_ етичного ідеалу, ніж парнасці, які обходяться з своїми сюже¬тами на ріб давніх філософів та давніх риторів, появляючи pe4j прямо. Я ж думаю навпроти того, що потрібно самого лише на¬тяку. Споглядання речей, образ, що виникає з породжуваних ними мріянь, це пісня. А парнасці беруть увесь предмет та й показують його, тим-то їм і бракує тайни. Вони позбавляють дух отих захватних радощів вірити, що він творчий. Назвати річ — це притлумити три чверті насолоди поезією, робленою для того, аби поволі-волі розгадувати, вмовляти, отож і мрія Досконале таке вживання цієї тайни, з якого устійнюється сим¬вол: викликати річ помаленьку, потрошку, щоб показати стан душі або ж, навпаки, добирати річ і видобувати з неї душевний стан цілим рядом розшифрувань»174.
Твір Сковороди «БесЪда І, нареченная Observatorium (Сіонь)», написаний бл. 1780-1784, Франко взагалі не міг знати, бо І. Табачников розшукав і опублікував його зовсім недавно. Та якби знав, то й тут невідомо, чи вплинув би на нього один пасаж звідти, який за сто років перед Маларме дає генеральну підбудову процитованим щойно його висловам: «Разуметь же — значить, сверхь виднаго предмета провидЪть умомъ нЪчтось не видное, обетованное виднымъ: “Восклонитеся и видете…” Сіето есть хра¬нить, наблюдать, примечать, — сирЪчь, при известном, понять безвестное, а съ предстоящаго, будьто съ высокой горы, умный лучъ, как праволучную стрЪлу в мЪть, метать в отдаленную тай¬ность… Отсюду родилось слово символы»175.
Ось саме так «разуметь» словесно мистецтво Франкові було не дано. Для нього не існувало в поезії нічого, що не викликало б у читача тієї безпосередньої реакції, яку він так зворушливо описав у відношенні до глядача («мління нервових людей*, «несвідоме хапання своїх суконь», «мимовільне піднімання грудей», «корчення мускулів»). «НЪчтось не видное» було йому від лукавого, утворення душевного стану за допомогою розшиф-рувань він уважав і геть-то за «панський жарт». Як-от, приміром, і відкриту символістами евфонію:
174 Stéphane Mallarmé. Sur L’Evolution littéraire / Réponse a l’enquète de Jules Hurct. — 1891. Цит. за: A. Chassang et Ch. Segginger. Recueil de textes littéraires français, XIXe siècle. — Paris: Librairie Hachette, 1966.
175 Надруковано вперше y журналі «Філософська думка» (1971.-Ч.5).ЦІГГ- с. 106 н.
470

«МузИкаЛЬІіа ваРт‘сть поодиноких слів, навіть у такій ме- йній мові, як французька, є зглядно дуже мала, і найбільші ■я°’^у0зи версифікації осягають тим способом дуже нетривкі *тИ _ І то коштом далеко важнішої втрати в пластичності і місті поезії. Візьмім один із найбільш звісних примірів — Вер¬бенову архимелодійну строфу:
Les sanglots long Desviolons De l’automne Blessent mon coeur D’une langueur Monotone.
«Довгі хлипання скрипки восени ранять моє серце моно¬тонною втомою”. Перекладені на яку-небудь іншу мову — то зна¬чить позбавлені чисто механічної, язикової мелодії, ті слова не говорять нашій фантазії, ані нашому чуттю нічогісінько; та й у * французькім треба бути втаємниченим у спеціяльну декадентську містику, щоб знати, що те “1о», повторюване в трьох перших рядках, значить не булькіт горілки крізь вузьку шийку пляшки, а осінню тугу, а те “on — in — an — on” у дальших рядках- то не голос дзвонів, а, прим., спомини минувшини або щось подібне»176.
Тут ідеться, щоправда, про спеціяльного коника Фран-кового, «декадентів», серед яких Верлен, йому чи найосоруж- ніший, був для нього особливим hobby. Він не міг простити, наприклад, Германові Барові його емфатичного вихваляння Верлена, за яким йому, Франкові, ввижалось обурливе двоє- душшя: «’’Зухвальством видалось би мені, — пише він про Вер-лена, — моїм дрібним розумом обняти сього величного. Ми по¬винні глибоко хилитися перед ним і дякувати, що він був на світі”. А тим часом в приватній розмові сей сам Бар признає, що Верлен був нікчемний чоловік і що між його віршами біль- шина — сміття, а тільки дещо має на собі печать генія. Чим же ж буде його “критика», як не надуживанням шумних слівта лірич¬них зворотів для одурення читача»177.
Але ця у найпрямішому розумінні прямодушна людина не могла нічого второпати не тільки у віденських кав’ярнях, де ніхто не сахався від намальованої хвилі, ніхто не жахався зо¬бражених на полотні божевільних очей, де нічиї м’язи ані ви- простовувались, ані скорочувались при вигляді скулыпури, а
Із секретів. — С. 145 н. Лишаючи саму мету цього звукового аналізу на авторовому літературному сумлінню, варт усе-таки вказати на його фактичні дефекти. «Lo» у третьому рядку не те саме, що у двох перших, бо ненаголошене й тим зникоме, отже, обрис евфонічної будови (не¬залежно від «декадентської містики») тут інакший, ніж його сприймало вухо Франка. Що ж до «in», то в цьому виділенні елементів воно взя¬лося, поза сумнівом, этого, що «d’une» він вимовляв як «дій», за анало¬гією галицької вимови «München» як «Мінхен». До речі, «Осіння пісня» Верлена налічує на сьогодні вже 12 українських перекладів, серед того «справжні шедеври адекватної милозвучности.
h секретів. — С. 71 н.
471

Де, навпаки, красне слівце ронилося без думки, що хтось йогг вловить на протиріччі, де розмовлялося півреченнями, ПІВІТ- тяками окремого професійного жаргону, де над усе ціновано раїттову. нехай і нічим не виправдану, нехай і абсурдну імпро- візацію, — де, коротше кажучи, панувала та атмосфера, без якої літературне життя не може ні рухатись, ні дихати. Ні. справа в тому, що Франко не мав доступу до секретів творчости взагалі
В його трактаті говориться і про інтуїцію, і про роль спога¬дів, визнаються і асоціяції, і пластика снів, і т. д., і т. д. Про все те він читав у наукових творах, поза сумнівом, перевіряв і на собі, та все воно, однак, не давало йому ніяких практичних наслідків.
В остаточному результаті він допускав тільки те, що вляга-лось у «•верхній» свідомості, що могло бути відразу до кінця ДО-ХІДНИМ, і то лише фронтальним способом. Воюючи з «декаден¬тами», з верленівським «льо», де йому вчувалось «буль-буль» він. якщо йому випадком траплялося власне «льо» — яка*небудь «абаба-галамага» (в оповіданні «Грицева шкільна наука»), — не задумуючись переключав його знову ж у «верхню» свідомість знаходив для того строгу мотивацію як реалістичного звукона-слідування, на зразок відомого «Шарбоварі» у початковій сцені Флоберового роману. Припустити, що глосолалія може дати поштовх, може вказати напрям до нового стилістичного явища він був природою своєю неспроможен.
Але от і Флобер, реалізм. Франко і тут не підозрівав, що таїлося в усьому процесі, з якого народжувалась «натуральна» фраза Золя, яких нелюдських зусиль, передусім яких «декадент- с ьких» експериментів з порушуванням мовної норми коштувало Толстому кожне його наче невимушене, наче вільно текуче ре¬чення. Коли він писав щось власне у цьому роді, «Борислав смі- ється» й подібне, йому здавалося, що виходить те саме, — а що виходило далеко не те саме, в тому й була головна Франкова трагічна біда.
Він не знав, що слово не існує, а існує тільки відношення до слова. Інакше сказавши: що визначення Маларме, висказане щодо символізму, являє собою — з застосуванням щоразу від¬мінних контекстуальних засад — доконечну передумову всякої словесної творчости. Що, отже, й реалізм не існує як абсолютна панацея проти усіх загроз літературі для народу, а існує теж тільки як щоразовий стиль: стиль Флобера, стиль Золя, стиль Толстого.
І в незримій для нього площині перебувала проблема стилю в літературному побуті. Дослівність, термін, уживаний тут, ужи¬ваний не випадково. Дослівність глуха до факту, що прилюдне життя мистця, навіть якщо воно виявляється найособистішою поведінкою, завжди підняте, винесене цілим рядом інколи надзвичайно складно конструйованих компонентів. А Щ° дослівність нечуйна до цього факту, вона й переплутує разу ра3 відмінні речі.
Називавши Верлена «нікчемним чоловіком», Франко змі* шунав докупи два. з літературного погляду несполучні, факти.
472

іт — у даному
приватну долю як таку і приватну долю, зведену в> ^ Вср- разі в міт занспалого, «проклятого» поета. Свар оцовЛЮ»
левового хвилинного апологета, Германа Бара, він н ла_
вав, шо якраз — прославлене тепер в історії літератури ~ вірування цього приемного балакуна від стилю до стилю и оу- ТИМ стилем, що його Бар Обрав для свого літературного побуту.
Та знову ж і постаті. Франком шановані: Золя, який виступає оборонцем Дрейфуса, і Толстой на оранці чи косовиці. Толстой, що сам собі майстру« чоботи — усе воно так само належало до творчої особистости кожного з них. РиЬІі.чіїу навколо цих справ, яке виникло й поширилось неначе проти волі, неначе само собою, нечувано полегшило обом їм закріпити за собою становище загальновизнаних суддів над часами й людьми.
Авжеж, найголовніший — разом же з тим найпростіший — секрет творчости з виглядом на успіх і з виглядом на перемогу над ідейними чи літературними супротивниками: взяти собі, мовляв Сковорода, відповідну роль на життєвому театрі. — ось цей секрет виявився для Франка неподоланним. Навіть в очу Толстого, навіть на екземплярі графа, який став мужиком, що за форму дала йому супроти того доля, народивши його пле-беєм: що за вразливий міт міг б вийти з сина коваля, який стря¬сає сумління Европи!
На роль, на «маску», тобто нате, що єдине визнається як літературна щирість, він був непридатний. Він був чесний, непідкупний, посидючий, дисциплінований, самозречний, лю¬динолюбний. Але в усьому тому він був дослівний. Як явище стилю Франко не існує.
* * *
Проблема Франка, це проблема історії української літера-тури, робленої літературно не обдарованими людьми. Не з Франком нона починається і далеко не ним, на жаль, кінчається. Проте в ньому зосереджено цілий ряд судьбоносних моментів цього кшталту, вага яких вичутна аж до нинішнього дня.
Поготів була вона иичутна за його власного часу, коли ук¬раїнське суспільство, хоч і яке провінційне, не могло, звичайно ж, бодай скраєчку не бути торкнуте загальним інтересом до тих речей, що їх Франко старанно класифікував як «хоробливе роз¬нервованим», «мілке розуміння життя», «безідейність». Бо, зрештою, і Україна не перебувала в безповітряному просторі, тож коли йдеться про зовнішнє, про фасадну сторону, то те, Що у спільному повітрі бриніло, підсилене зрослими засобами комунікації, досягало в якихось варіянтах і її території.
Олександр Білецький (у передмові до вибору з Вороного) Дає та ке дотепне зображення:
«Виникла міська інтелігенція, прокинулась молода україн¬ська буржуазія, з’явилася українська літературно-артистична бо
I ЄМа- З’явилася потреба в мадригалах, тріолетах, експромтах і
II інших видозмінах салонної поезії, про яку раніше в у краї и- °ЬКІЙ літературі не чули. З’явилися альманахи з візерунками у
473

вигляді напівголих дів, які або вдихають аромат дивовижних лілей, або простягають руки до сонця, що сходило чи десь зни¬кало у невідомій далині. У міських вітальнях, де, оздоблений гаптованими рушниками, висів на стінці портрет Шевченка у безпосередньому сусідстві з репродукціями “Острова мертвих» Бекліна чи “Гріха” Франца Штука, стали декламувати й мело¬декламувати свої вірші поети з пишними галстуками — замість стрічки, які вони зав’язували недбало, а на вулиці замість тра- диційної сивої шапки носили фетрові широкополі капелюхи. У їхніх віршах звучали нові мотиви, нові індивідуальні пере¬живання, поривання до невідомого божества, в яке вони “ві¬рили» — “не віруючи», мотиви міста — стотисячоголового звіра що його разом любили й ненавиділи, проклинали й благо¬словляли. МОТИВИ бодлерівського спліну, української нудьги, Що у цьом)’ значенні була невідома попереднім поетам. Поруч з почуттям утоми від “культури” забажалося якомога більше цієї самої культури, що сприймалася несито й без розбору:
Голівка греза, ескіз Родена,
Меланхолійний ноктюрн Шопена,
Фрагменти вірила Сюллі Прюдома,
Псалми Верлена… Яка утома!»178
Міська богема, якоюсь мірою вже «відірвана від ґрунту», мо¬гла собі, ясна річ, дозволити дещо більше екстраваґанцій. Літе¬ратурний побут Пачовського, Карманського, «аморального», як гадали, на перших порах Яцкова, тих, отже, з кого незабаром на галицькому підложжі утворилась «Молода муза», ретельно взорувався — через призму «Молодої Польщі» — на літературний побут Парижа й Берліна. їм, власне, без особливих зусиль і вже ж без будь-якого обов’язку відповідальности давалась ота «укра¬їнська нудьга, що у цьому значенні була невідома попереднім поетам».
Там — вряди-годи — могли мати місце навіть спроби бунту проти Франкового імперативу. Так, Микола Вороний, натура безжурна й козацька, поет, що без надуми довірився своїй музі, куди б вона його тільки вела, і з тієї причини, зрозуміло, не тер¬пів жодних пут, запротестував одного разу такими, хай і наїв¬ними, та таки зовсім слушними словами:
/ хто Поезію — царицю Посміє кинуть у в’язницю?
Хто вкаже шлях їй чи напрямок.
Кали вона не зносить рамок?
В ній всі краси кольори сяють,
В ній всі чуття і змисли грають!
Домене, як горожанина.
Ставляй вимоги-я людина.
А як поет — без перепони
,7н Микола Вороний. Вибрані поезії / Встунна стаття академіка О. І. цького. — К.: Радянський письменник. 1959. — С. 36 н. (Далі як: Бігецькии Вороний.)
474

Я стежу творчости закони;
З них повстають лип ідеї ~
Найкращий скарб душі моей Творю я їх не для шаноби;
Не руш, кали не до вподоби.
[..•І Моя девіза: йти за віком І бути цілим чоловікам?19
Та тим не менш, вибуявши з українського грунту. такий несподіваний для цього грунту модернізм саме в ньому вкоре¬нитись аж ніяк не міг. На основних українських землях Воро¬ному годі було видати свій довго у мріях леліяний альманах «З-над хмар і з долин» інакше, як тільки компромісом: поруч з матеріялами Карманського й Щурата були там появлені й такі стовпи народництва, як Старицький, Самійленко, Ірінченко, ба й Нечуй-Левицький.
На Західній же Україні дамоклів меч Франка висів без-настанно над усіма інтелектуальними порухами у безпосередній близькості. З ним. як правило, годі було домовитись навіть і на таке середнє аритметичне, на яке домовився Вороний з про¬світянами, появивши у світ згаданий альманах.
Василь Щурат спробував був замирити Франка з новітніми літературними течіями, здобувшись на такий хід думки, що кож¬ного іншого мав би, власне кажучи, тільки влестити: мовляв, «коли під декадентизмом будемо розуміти не ті оригінальні пое¬тичні замахи, в яких Макс Нордау бачить ознаки психічних хво- ріб, але розумне і артистичним смислом ведене змагання до витвору свіжих оригінальних задумів, образів, зворотів і форм, то з такого погляду його, Франкову, збірку “Зів’яле листя» можна вважати проявом декадентизму в українській літературі»1“.
Але Франко все одно смертельно образився. Друзі роз-сварились аж на десять років. Коли Щуратові випало переклас¬ти драматичний твір одного австрійського письменника, Фран¬ко не забарився віддячитися, зарахувавши (у відгуку в -Літера- ■ турно-науковому вістникові») цього автора до таких, що в них і «віртуозність форми йде в парі з безідейністю і мілким розу¬мінням життя»181.
При всьому зовнішньому збігові, критика «декадентів* у Франка й у Толстого, знову ж, не те саме. Другий володів таєм¬ницею літературного впливу, перший — ні. Та якраз тому, що з огляду на цю властивість Франко ні в одного освіченого народу не мав би успіху з своєю критикою, він в українців успіх мав. Далеко не всі визнавали його авторитет як такий. Проти нього
‘** Іванові Франкові. Відповідь на його Послані«. Харків, 11)02. Цит. за: Білецьхий-Вороний. — С. 56.
|н» Щурат і и літературний портрет Франка опубліковано було у перших Двох числах журналу «Зоря» за 18%. Тут цит. за вид.: В. Г Щурам. Ви¬брані праці з історії літератури / Упорядкування, вступна стаття, при¬мітки та коментарі С. В. Щурята. — К.: Видавництво Академії наук Української PCF, 1963. — С. 13. (Далі як: Щурат).
ІНІ Цит. за: Щурат. — С. 15.

боролись клерикали, боролись народовці, були в нього й осо¬бисті вороги. Але тут, у змаганні за те, що розумілось як народ, ність у літературі, слово й влада його були неподільні.
Судьбоносна була ця ідейно-антилітературна настава, серед іншого, й тим, що вона гнобила людей талановитих. Гнобила на особливий ріб: вона так вросла у плоть і кров українсько? літератури, що особистості, здатні до справжнього писання здебільшого взагалі не помічали, що пишуть вони не по-справ¬жньому.
Доглибно обдаровані люди перебували не в лавах україн¬ського модерну — його бо несли люди, обдаровані лиш повер¬хово. Тим-то, говоривши про український модерн, слід брати до уваги цю дискрепанцію реального становища і говорити окремо про новий напрям, окремо про талант, а ще окремо про суспільну вагу. Найщільніше ж до суті справи можна набли¬зитись, говоривши не про український модерн, а про українську нову літературу часів європейського модерну.
І тут на черзі ще один парадокс. Знайомство з досвідом євро¬пейського модерну озброїло визначальних носіїв новітньої української літератури на те, аби ще дужче ствердити всі три постулати просвітянства попереднього періоду: бар’єри мово- мислення, безіменність самої мови і — тепер, за доби повсюд¬ного «індивідуалізму», поготів — табу самовияву.
* * *
Літературний побут дозволявся тільки фрагментарно і тільки в ототожненні літератури з фольклором.
Коли йдеться про «дів», то, самозрозуміло, не могло бути й мови, щоб вони фігурували «напівголими». Норми їхнього прилюдного буття диктувались їм у зовсім «безпосередньому сусідстві» з портретом Шевченка. Беклінівські кипариси мали тендувати до рідних тополь — отих оспіваних-переспіваних струнких, тріпотливих тополь, обернутись на одну з яких на¬лежалося мріяти кожній порядній українській дівчині до пев¬ного щабля її віку.
У Василя Сімовича закарбувався такий образ двох про¬відних дів нового українського письменства під час буковин¬ських відвідин Лесі Українки навесні 1901: «їй на власні очі хо¬тілося побачити і столицю Буковини, і сам край, і буковинські Карпати, які так майстерно описувала у своїх новелях Коби* лянська. Тільки ж вона тоді собі бажала, щоб про її приїзд широ¬ко не розповідати: стан здоров’я, головно ж важкий, прибитий настрій не дозволяли їй бачитися з багатьма людьми. Про той тяжкий настрій нагадувало її вбрання. Воно було чорне. Леся ходила в “сумовинні», як кажуть наші гуцули. В 1900 р. вона втра¬тила дуже близьку її серцю людину, і рана загоювалася […]• А втім, я Лесю Українку ніколи в іншій сукні не бачив, і в іншім, не в чорнім, поетки я собі й не уявляю. Так, як і Ольги Коби- лянської не можу собі подумати в не чорнім одягу. Сумовитий
476

настрій відбиває і спільна фотографія її з О. Кобилянською в Церківцях»,в.
Щоб звартнити те, що написав Сімович, слід знову р- нутись до тих безжальних законів, за якими оцінюється життя «прилюдних» людей. Незалежно від того, що в даному разі — випадком — докладно відомо, чию смерті» оплакувала Леся Ук¬раїнка, «сумовиния» судиться історією культури за тим же прин¬ципом, за яким судиться «загадкове обличчя» Неферлті чи «таємнича усмішка» Мони Лізи, про чиє життя геть нічого не відомо, крім довільних вигадок. Висновок буває тільки один, невхильний: в одному разі говорять про стиль портретної скуль¬птури доби Ехнатона, у другому про портретний стиль Лео¬нардо.
У третьому ж, з приводу світлини, на якій зображено двох — справді, темновбраних — жінок у гранично вимушених позах, висновок за стилістичним критерієм не дає ніякого уявлення ні про їхні дійсні взаємини, ні про їхнє відношення до літера¬тури, ані навіть про мистецькі спроможності фотографа-пор- третиста на австрійській провінції. То й був єдино можливий зовнішній знак (до речі, єдино акцептований, як буде видно далі, самою Кобилянською), за яким мала розгадуватись літера¬тура, зрозуміла лиш у «домашньому вжитку», німа для всіх інших.
Оте згадане О. Білецьким «вдихання аромату дивовижних лілей» — з того модерністичного відкриття сливе негайно видо¬буто можливість посилено вдатись до одного з найряснішнх традиційних жестів. Пісенна дівчина, яка нюхає квітку, діста¬вала з нових умов нове підтвердження. Леся Українка в одній поезії у прозі, написаній 7 листопада 1900: «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. 1 ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі; тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені проте, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу!»10
Відчуття вквітчаного на той ріб побуту було таке чіпке, що воно на все життя зосталось у Кобилянської, яка пережила свою подругу, яка взагалі пережила багато літературних епох. У квітні 1931, на Стефаникове 60-річчя, вона писала до нього з Чернів¬ців: «В моїм зільнику виростає і та біла цвітка, яку я тобі тоді передала. Вона мені всюди, де б я її не бачила, пригадує тебе. Ти цього не знаєш… бо тебе терло життя, і наші дороги не схо¬
182 Василь Сімович. Леся Українка на Буковині. Спомини II Час. — Чернівці, 1933. — П’ять чисел за вересень-жовтснь. Тутцит. за вид.: Спогади про Лесю Українку / Упорядкування, вступна стаття та коментарі А. 1. Ко-стенка; Видання друге, доповнене. — К.: Дніпро, 1971. — С. 192. (Далі
як: Костенко. Спогади).
‘»Цит.а: ЛесяУкртта.Твори:У2т.-К.:Д»іпро. І970.-Т. І:По«і. — С. 199. (Далі як: Леся Українко).
477

дилися, але спомин — то як запах цвітів ніби виростає, хоч і По роках, все наново з дна душі»184.
У масштабах своєї регіональности українська література того часу здобувалась подекуди на досконалі зразки. Романс Лесі Українки «Не дивися на місяць весною» пройшов, наприклад, зовсім нормальний шлях культурного факту. Виконавши по- чесну роль — засвідчивши інтелігентність нової української по¬езії, — він з честю полишив поле бою і, як дійсно покладений на музику романс, зміною стилів та жанрів був із салонів відсунутий у цупкі шари української субкультури, де він і посьогодні ще співається побіч з Олесевими «Айстрами». Цікаво при тому, що йдеться про прикладну одиницю українського юґендстилю, яка виникла у свій законний час — вірш постав 1897 року185.
Бо ж бути «вчасним» справляло українським мистцям неймовірні труднощі. Коли мова все ще про «дів» — у даному разі про сумовиту молоду жінку як образ у літературному тексті, то ось приклад, як Кобилянська ще й 1913 (у романі «За си¬туаціями») завзято змагалася за те, що європейською літера-турою було в усьому об’ємі досягнуто понад два десятиріччя пе¬ред тим. Виходило, попри все, ще так: «Вона стояла на тім самім місці, зморщила чоло й дивилась кудись. Яка гарна, але й яка страшна була в тій хвилі! […] Дівчина блискавкою опустила го¬лову вниз і діткнулася клавіятури устами. […] Уста в неї були викривлені тим виразом, котрий манив і лякав рівночасно. По¬гордою й усміхненим болем. З-під її вій спливали сльози»186.
Тим більш, як правило, не витримує периферійне у дужанні з центральним, коли їх зіставляти в їхній одночасності. З «Ме¬лодій» Лесі Українки (1894):
,ІН Цит. за: Василь Стсфаник у критиці та спогадах /Упорядкування, вступ¬на стаття та примітки кандидата філологічних наук Федора Погребеи- ника. — К.: Дніпро, 1970. — С. 286. (Далі як: Погребенник)
185 2 лютого (либонь, старого стилю), в якийсь великий день Лесі Україн¬ки, коли вона створила аж три поезії різних жанрів.
186 Цит. за: Ольга Кобилянська. Твори: У 5 т. — К.: Державне видавництво ху-дожньої літератури, 1963.-Т.5.-С.81. (Далі як: Кобилянська). — Система¬тичне відставання, яке чергується з похопливим наздолужуванням, — одне з найспецифічніших явищ українського мистецького життя. Своїми «Любовними листами княжни Вероніки до кардинала Джованібатіс- ти» (вид. «На горі», 1967) Віра Вовк, поетка іншої доби й відмінних завдань, фактично виконала незакінчену працю Лесі Українки, довівши до вивершення український юґендстиль. Якби цей твір з’явився був на порозі сторіч, він заощадив би багато з того, про що говориться у да¬них розділах передмови до творів Стефана Ґеорге. Найновіші доско¬налі поезії Бориса Олександрова належать, поза сумнівом, до тієї ж доби: саме не рівнем, а родом досконалости. Подібне з «Попелом імпе¬рій» Юрія Клена, який суттю і формою мав би бути причислений до часу Міцкевичевих «Пращурів». Зрештою, рівночасність діяльности Юрія Нарбута його українського періоду. Лева Ґеца з його символізмом типу, скажімо, Тооропа і чи не футуристичного раннього Анатоля Пет рицького — це не рівночасність у нормальній мистецькій епосі з її бо¬ротьбою і взаємовитисканням стилів, а співіснування естетично не¬сумісного у спільному «уявному музеї».
478

Ви не знате, що я гадаю,
Як сиджу я мовчазна, бліда.
Тож тоді в мене в серці глибоко Сяя пісня сумная рида!т
У поезії Ґеорґе жінок не густо, та отієї епохальної жіночої урби «кінця сторіччя» не міг і він оминути. Героїня й у нього в подібній вистаті «мовчазної, блідої»:
Однак я бачу крізь легкі запони Тебе задуману в незрушній пазі Твій погляд в просторі порожнім тоне І тінь твоя завмерла на підлозіш.
Важко сказати, в чому тут різниця. Адже ж не в тому, що цій постаті українські «сльози-перли» зчужа, і очі її сухі — є ж бо й у Ґеорґе, наприклад, в «Альґабалі», мова про жінок із заплакани- ми очима. А й не в тому, що Леся Українка, раз виробивши си¬стему виразових засобів для поезії певного тону й настрою, ішла вже далі без особливих труднощів по самій собі второваній до¬розі, — бо ж і застосовувана Ґеорґе в окремих циклах техніка оперує якщо не шаблонами, то в усякому разі впорядковано повторними рядами.
Якщо зіставленням двох величин пояснити одну одною неможливо, варт удатись по допомогу до третьої. Третьою ве-личиною був би обоюдний переклад. Коли перекласти рядки Ґеорґе з німецької на українську, то, як бачити, виходить подія. Коли б, навпаки, цитовані рядки Лесі Українки перекласти на німецьку, то події б не вийшло, вийшла б наївна банальність.
Є секрети поетичної творчости, що супроти них теорія без¬сила і що розгадуються єдино практичним розрубуванням вузла.
Тим часом Леся ж Українка, як рідко хто, була покликана якраз сама розрубувати всі вузли з тим, щоб не чимсь осібним, а суцільною істотою обернутись у подію світової літератури.
Що вона не тільки продовжувачка шевченківської націо* нальної та соціяльно-політичної теми, не тільки авторка запаль¬них або журливих віршів, легкоприступних для декламації з кожної нагоди, чи то на врочистих вечорах, чи то на лекціях літератури в школі, не тільки постачальниця крилатих виразів, Цитованих, як то водиться в українців, аж до втрати навіть тієї поверхової гостроти, яка в них міститься, — те все почало по¬трошку з’ясовуватися з появою грунтовного збору спогадів про Неї, що його згадано у фусноті. Та тепер, коли нарешті побачив СВ1Т споруджений сестрою Ольгою монумент її життя — вели¬чезний корпус листів, об’єднаних у проміжках якомога доклад-
щЛеся Українка. — С. 75.
Переклад Олега Зуєвського. «Рік душі* вийшов 1897, але не виключено, *4» якраз цей вірш збігається з цитованим віршем Лесі Українки найточніше щодо часу написання. Дружба з їдою Кобленц, образ якої ТУТ оспівано, трипала в Ґеорґе з 1890 по 1896, коли відбувся їхній розрив.
479

У К С ST п * » ÇL Е X ; >* v~ г
7 — : : — ^ 5Г к * к £ « Ь
Р-fc- * * Ä ^ Г >■ :^ £
tiinU iltkfriê
* i’JtSt a 6
НШІШ
г
kt
• ns
Рі! 5 її 1
F* • 3 ї V І —
.: V J * — — * w
ІС ;=
г і і

І в і &
X С
*Є З

Мі
1ЙЧ £ р г II
шя
и!!
Я ft

] 1 . ‘ <*Г%
прикладанні до себе поетичну щирість вона не могла допустит* не піддавши її непоетичному контролеві.
Верлена санкціонувала вона для української поезії, до за таких обставин. Великодержавний шовініст Петро Бери’ іардович Струве заволав якось у «Русской мысли» (кн. І,1911) пр0 «поистине титанический замысел раздвоения или растроени® русской культуры на всем ее протяжении […] от народной песни до переводов из Овидия, Гете. Верлена и Верхарна». От у листі до Ф. Петруненка з Кутаїсі (липень того ж року) Леся Українка б подала пропозицію:
«Може, Ви могли б запитати відомих Вам поетів, особливо « Вороного і Коваленка (не дивуйтесь!), чи нема у їх друкованих і недрукованих перекладів з Верлена і Верхарна (я щось бачила в журналах і. здається, не згїрше); коли є, то коли б вони дали точні назви того, що вже перекладено, і, може б, схотіли зладити вкупі зо мною (а коли мене не хотять, то можна й без мене) книжку перекладів з сих двох поетів. […] Се буде значити більше, ніж усяка публіцистична полеміка»,ЇЧ.
Та навіть якщо й не брати до уваги мотив цієї ініціятиви, залишається на овиді ота боязнь здатись нескромною. На порів¬няння: Ґеорґе спонукав був видати оновленого німецького Шек- спіра. Хан і гру бо, проте безпомильно настанову його при тому можна визначити так: я сам перекладу сонети, драми ж доз¬воляю опрацювати, під моїм наглядом, Ґундольфові. А україн¬ська поетка з не менш володарною натурою погоджується, бач- те, наперед — «а коли мене не хотять, то можна й без мене»!
Навівши Франко (у своєму перекладі) слова Бара про Ме- терлінка, мовляв, той «уперве розв’язав язик тайнам, які ми досі боязко берегли в собі», коментував їх так: «Можу хіба позави- діти тому, у кого ся ентузіястична тирада викличе яке-небудь виображення, а не сам тільки шум у вухах»195.
Леся Українка цього шуму не відчувала. Навпаки, стеживши (у розвідці «Утопія в белетристиці») еволюцію Метерлінка в його «Оливному гіллі», вона давала йому ту саму, що й Бар, характеристику’: «Поет незбагнутих загадок, містичного жаху смерти, безвихідної самотини людської душі і вічних трагедій нашого життя — заговорив тоном оптиміста»195.
т Цит. за: Леся Українка про мистецтво/ Впорядкування, вступна стаття та примітки доктора філологічних наук Олега Бабишкіна. — К.: Мис-тецтво, 1966.-С. 134. (Пам’ятки естетичної думки). (Далі як: Бабишкін.)
У Косач-Кривинюк цього листа нема. т Бабишкін. — С. 120. У Косач-Кривинюк листа нема. Чи Леся Українка не рекладала щось із Верлена, з опублікованих досі джерел не дасться вста¬новити. Не знас про те й сестра її Ісидора Петрівна Косач-Борисова. яка живе у США. т Із секретів. — С. 72.
Бабишкін.-С. 108. Статтю, російськомовну; первісно без назви, позначе¬но 19 березня 1906, але надруковано вперше 1956 (Косач-Кривинюк- — С 785).
482

Але так можна було звертатись до читача, в чиїй інтелігент* „ості не сумнівались. У відношенні до земляків (шевченківська ж бо традиція, починаючи від супровідних текстів до «Гайда¬маків»!) неодмінно належалася знижка. Одверто кажучи, сором бере (не за Лесю Українку навіть, а за її адресатів) читати такі застереження, з якими вона рекомендувала Метерлінка «Літе* ратурпо-науковому вістникові», писавши з Зеленого Гаю під Гадячем 18 травня ст. ст. 1900 до В. Гнатюка:
«Згодом пришлю свій переклад одпоактової драми Метерлінка “Щіпітше «. Хотілось би мені дуже, щоб наша публіка русько-українська познайомилась би з сим новітнім драматургом в його найкращих творах, а до того ж вукр[аїнському] перекладі. Нехай Ваша хв[альна] редакція поборе відому мені свою нехіть до “модерністів” і прочитає мій переклад, я певна, що ся оригінальна і тонко написана річ неможе не звернути на себе уваги навіть “пристороннього читача”. Я не абсолютна (далеко ні!) поклонниця Метерлінка і взагалі “модерни » але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим таланом. Одну з таких драм оце маю подати»191.
Прикро, що й у власних судженнях про мистецтво вона вря¬ди-годи дивилась очима не своїми, а наче взятими напрокат у зазбручанського Мойсея. Так, про Бекліна в листі з Берліна (19 червня ст. ст. 1899) до Михайла Павлика: «Хтось прислав “Будучність” — чудне воно! і як відноситься Беклін до україн¬ського ідеалу?..»198 А перед тим, 14 червня, у листі звідти ж до батьків, ще виразніше: «Бачила я на виставці знаменитого Бек¬ліна, нехай мене повісять його поклонники, але я далебі не ро¬зумію, на чім держиться його слава. Що тут нового? Дерев’яні центаври, бридкі сатири, голі жінки…»
Прикро, — якщо воно навіть і легенда, — що саме з її ім’ям пов’язують винахід українського літературознавчого терміна, зовсім у дусі «секретів поетичної творчости», для цілого на¬пряму в поезії: «дзеньки-бреньки». Прикро, що сама вона вчасно не спротивилась багато чому, що пізніше, як її автори¬тетне слово, використовували ворожі мистецтву люди у бо¬ротьбі проти мистецтва.
Тяжко прикро, що Леся Українка не здійснилась.
• * *
Натура «буковинської орлиці», Ольги Кобилянської, була без порівняння поверховіша, та зате глибину компенсувала ЇЙ неймовірна, просто мімозна перечуленість. Як слушно каже
т Косан-Кривинюк. — С 513 н. У Бабитін (с. 177 н.) різночитання: зам. «одноактової» — «одноактної» і зам. «оце маю подати* — «оце, власне, маю подати». Редакція таки поборола «нехіть», і нерекладЛесі Україн¬ки, підзаголовком «Неминуча», побачив світ у «Літературно-науковому вістнику», вересень 1900. (Далі як Мтерлінх-Леа Українка). КосачгКривинюк. — С. 494.
* Бабишхін. — С. 221. У Коса+Кривинюк листа нема.
ЗІ* 483

Анатоль Костенко, зіставляючи ЇЇ з літературною подру^ «Кобилянська — нерішуча, не завжди певна себе, проявляла прагнення свої несміливо й невиразно, почуття виходили н
Of НІ ЛП ^ц*
зовні пригашеними, а слова недомовленими»-» . Тим-то й 0 накові типові ситуації, що на них рокована була доля україц ської літераторки, призводили в неї аж до гротескових виявів
Мітологічне тут радше так: модернізована казка про За грожену з усіх боків драконами самотню царівну, що виглядає ца ренка-визволителя. Але навіть тоді, коли вона зважувалася з тим відкритись, — і то адресатові, який заслуговував на абсолютно інтимну довіру, Василеві Стефани кові, — робилося те з побудовою усіх можливих заборол приказкової української цноти:
«Питаєте, куди я ходжу? Ще в город. Одного разу спізнила-м ся трохи, якийсь панок, що плентався також там, почав мене переслідувати. Здається, думав, що я прийшла сама, щоб това¬риства шукати, але я справді прийшла лиш тому сама, щоб са¬мою бути. Чому думають люди вперед погано, а потім аж добре? І коли він раз в раз переходив коло мене і, переходячи, дивився мені в лице, — я собі думала: Wieviel grobe Instinkte müssen in dir sein, daß sie dich lenken, і ішла далі, так якби коло мене ніхто не переходив, і ніхто взиваюче не заглядав в лице. Я се лиш так пишу, і до того, що нема тут такого кута, де би можна спокійно сидіти, і слухати, і бачити, як дерева з весною розвиваються зеленіють чимраз більше і більше, і тихонько співають: “Весна”. […] Але як прийде літо, я правдоподібно в гори поїду. Я мушу поїхати. Там ждуть на мене вже всі смереки, а може, і яструб який. Часом, як я лежала під смереками і прислухувалася їх шуму, — переносивсь його оклик лісом, і я відповідала: “Я тут»»201.
Якщо «панка» і «яструба» полишити у спокої з погляду психо-аналітичного, то все одно можна впевнено твердити, що й чисто літературна «нижня» свідомість Кобилянської накопичила досить матеріялу, з якого вийшло б щось видатне, для всіх цікаве й важ¬ливе. Але розібратись у тому, збагнути, що в читача крилося за тим підсиленим інтересом до «грубих інстинктів», і, замість уни¬кати проблеми, навпаки, взяти її впрост за роги, -для того треба таки було переступити межу. Де ж, одначе, було взяти сміливосте на те, коли навколо стільки страхіть, і своїх, і чужих, і дійсних, — і уявних, що діяли ще дужче, ніж дійсні!
Загальним жупелом був Станіслав Пшибишевський, пись¬менник, який жив тоді в усіх на вустах як автор роману «Ношо sapiens». Леся Українка, щоправда, ставилась до нього тільки з холодним презирством. Її обходив лиш, на її думку, шкідливий ідейно-громадський вплив, розповсюджуваний його писан¬нями. Сама атмосфера, самі проблеми як такі її не хвилювали і, з огляду на її життєву наставу, не могли хвилювати. Але Коби- лянську страшенно хвилювало якраз це. Вона не могла заспо¬коїтися, що хтось здатний захоплюватися речами, зображу-
Анатоль Костенко. Леся Українка. — K.: Молодь, 1971. — С. 233. (Житія
славетних).
201 Лист із Чернівців, 24 березня 1899 (Кобилянська. — С. 398).
АРА

ваними саме цим автором, саме такою людиною. В одному листі «о Гіетка Тодорова (з ЗО січня 1901):
«Шкода його талану, що розбив на хоробу. Скільки разів починала я його діла читати — так і не могла їх кінчити. Та вічна бабранина його в відносинах між жінкою і чоловіком в грубшім смислі слова, та брудна хоробливість — вона мене все так по¬ражала, що я з обридженням кидала його книжку з рук і не брала її більше. […] Не люблю таких мужчин і не люблю таких зде- нервованих авторів»*4.
І от приходило те, чим єдино можна компенсувати брак від* ваги: тотальне — принаймні на людях — самозаперечення.
202 Кобимнська. — С. 469. — Українське суспільство, перманентно залякуване жупелом «декадентської хворобливості!», позбавлене права доступу до епохальних відкрить у царині людської психіки, роблених під кінець сторіччя і літературою, і наукою, знаходило компенсацію там, де тільки могло. Традиційно дозволеним було, наприклад, зображувати на театральному кону божевілля. От тут і продуценти мистецтва, і його споживачі давали собі повну волю. Граючи збожеволілу дівчину в п’єсі «Глитай, або ж Павук», Заньковсцька, за свідченням Н. Лазурської, не гребувала навіть особистими спостереженнями, винесеними з відвіду¬ваних із цією мстою психіятричних клінік. Наскільки цей момент був для неї важливий, видно з того, що вона наполягала, аби у «Лимсрівні» Мирного божевілля взагалі усунути: аби не розосереджувати одного суцільного враження на два половиннихі (Мирний. — С. 759). Законний потяг свідомости пробитись до таїи підсвідомого виладовувався, отже, чи не в архаїчній формі, в якій нечленована масова психіка ладна гур¬том переживати кожну подію, що бодай якось порушує розмірену ходу будня. Щоправда, гра Заньковецької сягала такого щабля віртуозности, що інтелігентнішим глядачам мимоволі спадав на думку шекспірівський театр. Видавець реакційного «Нового времени», а разом з тим досвід¬чений критик Суворін, у славетній своїй рецензії «Хохлы и хохлушки»: «Какая это была бы чудесная Офелия, думал я, когда она пела песню, какой восторг вызвала бы она этой ролью…» (Цит. за: Н. Л. Модестова Шекспир в украинском литературоведении // Вильям Шекспир. К че¬тырехсотлетию со дня рождения 1564-1964: Исследования и мате¬риалы. — М.: Наука, 1964. — С. 252). А й Драгоманов (у «Листах на Над¬дніпрянську Україну») шкодував, що вона не грає Офелію: «завше плачу, чому Кропивницький і Заньковсцька не попробували грати, напр., «Гамлета» в перекладі Старицького» (Драгоманов І. — С. 458). Та хоч і як там, а воно так мало бути щось настільки, справді, архетипічне, що традиція зберегла нам’ять про самий потрясаючий факт, тим часом як навіть і фахові л ітературознавці не завжди певні не тільки того, як було тій дівчині на ім’я, а й того, хто ж, власне, написав текст цієї п’єси.
С. Зубков, автор коментаря у виданні Панаса Мирного, пише: «На той час вона уже блискуче грала Олену в п’єсі М. Кропивницького “Глитай, або ж Павук», де героїня божеволіє раптово, між двома діями…» (Мир¬ний. — С.759). А Н. Модестова у цитованій праці робить до наведених слів Суворіна на тій же сторінці таку примітку: «Речь идет об испол¬нении песни безумной Оксаны в пьесе Карненко-Карого «Глитай або павук”». Отож. Леся Українка, написавши «Блакитну троянду», свідома і свого авторства, і інтелекгуальности своєї героїні, висловлювала сумнів, чи усвідомить так роль і найбільша українська акторка. У листі до матері (21 лютого 1898): «Мені була дуже приємна звістка, що Заль¬но оецька береться за роль Люби […]. Ото тільки якби Заньк[овецька] знала, хто такий Лесбос!., ви вже там як-небудь розкажіть їй, хто чи що таке Мойра, фатум, блакитна троянда і т. і.» (Косач-Кривинюк. — С. 430).

У листі до Маковея (21 квітня 1901). з приводу передмови ДО друкованих у Міндені її «Малоруських новел»: «Через те я собі придумала вислати Брунсові тс чисто Magazin für Litera¬tur*. де Georg Adam про на my літературу пише, і зробити йому пропозицію, щоб ВЗЯВ TOT}’ статтю як о вступне слово; критик», про мої новели може сам від себе написати або і не написати се мене нічого не обходить; лише мені здається, що з статтею про нашу літературу взагалі книжка мала би більше характеру і була би свого роду рекламою. А так — якісь там “Kleinrussische Novellen» самі для себе, що ніби напомацки вийшли, — се вже менше корисне для русинів»*»*.
Страх бути запідозреною в ексгібіціонізмі досягає в неї па¬нічних вимірів. У листі до Стефаника з 23 лютого 1899: «Мені соромно, що в книжці моя фотографія. Се Івасюк (маляр) уло- жив мені таку позицію, бо хотів мене раз малювати; се не для “Вістки ка” я фотографувалася. Я се Вам пишу, бо мені соромно, якби Ви гадали, що я так з “пробованія» далася так фотогра¬фувати]. Іншої фотогр[афії] не мала — і дала сю Маков[ею], застерігаючи, що для нВіст[ника]’’дам іншу. Але нім я зібралася на іншу — він вже сю післав. Щоб ви з мене не сміялися, пане Стефаник, бо я се відчую тут»3″4.
Іншим разом з подібного приводу ціла істерика. У листі до Маковея (26 листопада 1902) вона повідомляє, мовляв, «якийсь патріот» попросив її про фото для поштових карток, і от: «Я від¬мовила, бо не люблю таких речей, а отеє він сьогодні знов пише.
Мені ніяк не хочеться блистіти по картках, попросту скажу Вам, що мені того соромно. Ми всі на купі не є такі важні, щоби свої портрети між народ пускати, але браття мені кажуть, щоб дати фотографію, що — що се мені шкодить? […] Я би хотіла знати, як Ви на те задивляєтесь, Ви є об’єктивні — і скажіть, що думаєте?
Ще!., ще я би, може, дала, якби Леся свою фотогр[афію] дала; тогди я би післала тую, де ми разом є, але так, іншу — зовсім не дам і не хоч). Es ist mir zu dumm und zu prahlerisch — і вже»205.
Якобовський був щирий, коли писав Кобилянській про її •великий талант». Він знав ті її речі, де вона була повнотою у своїй стихії, зокрема ж друковану в його журналі «Битву», твір, коли мова про силу виразу в зображенні природи, справді розкішний.
Та лише на ті екзотичні розкоші й здобулась в європейській літературі авторка Ольга Кобилянська — «і вже».
♦ * *
Сьогодні ніхто, здасться, не має сумніву щодо того, яке на¬справді не грізне було діяння Пшибишевського з його «нало-
*и Кобилянська. — С. 480 и.
*и Кобилянська. — С. 396 н. Микола івасюк був. до речі, автором і об- І кладинки «JIітературио-наукового вістника», на якій зображено півголу діву- в усіх межах української пристой пости: алегорично и»1 лк»к»чи, мабуть, наук) й мистецтво разом, оточена знаками Зодіяка и лірою в руках, вона мас тільки праве плече вільне, усю ж penny ** 1,0 щиколо тки обгорнуто бганками хітона.
** Кабилянсша. -С 518 м.
4Вб

тку була стать» і подібним. Об’єктивна історія модерної лі-тератури знає тепер достоту образ цієї, сказати 6, більш ніж прилюдної вдачі: безбережний фантаст, богемець, алкоголік, зразковий герой в очах певного жіночого типу, дотепний ме¬муарист, щирий колега і вірний до самовідданості! товариш. Самі одні лише українці свято зберігають успадковані.»діда — пра¬діда боязнь і гнів проти нього.
А нікому ж іншому, як саме йому, завдячував вихід V світ український письменник, який мав усі природні прана й усі по¬трібні амбіції, щоб проштовхнути українську літературу на¬решті у світ, і остаточний неуспіх якого належить д< • особливі > обтяжливих пунктів української колективної провини.
Мова про Василя Стефаника.
Це був — після довгої перерви — письменник, :іа «сіма озна ками геніальний. Термін служить тут не розгадуванню чогось із глибин невиявленої субстанції, бо такі спроби можуть що¬найбільше дати підставу до гіпотез, але не можуть правити за практичний критерій. Ні, геніяльний значить такий, що пере¬конує якраз у вияві, і то переконує негайно, з місця. У письмен¬ника його переконливість вимірюється ПОТУГОЮ ЄДНОСТІ! МІЖ переживаним та виражуваним. між собою та особистістю, між людиною в собі й людинок) для себе. І це й був Стефапнк при своєму блискучому літератури«»му пік ході.
Таку абсолютну єдність засвідчують його листи. Там що не хід і зворот, то й доказ. Українська нудьга з темою «а молодість не вернеться, не вернеться вона» зображується в нього гак: «Минув файний вік, як у батіг траснув. То так дуже недавно, як я був з вівцями на тій толоці і шукав собі таких, щоб любив їх. Мої вівці погинули, мої товариші тепер свої діти на своє місцс посилають. А моя товаришка Варвара вмерла, але її Ніколка е замість неї на толоці. Не має ні чого до хліба, бо мачоху має, але другі єму дають. Страшно як борзо мій вік промити!» Вартість документа збільшується ще й тим, що це ж так бадьоро про свою «старість» пише літератор-початківець у найвідновіднішому для того віці, двадцятьсімрічний: 18 червня 189Н. до Ольги Кобн* лянської206.
А ось так відтворює він (у листі до неї ж, і Кракова, нотнії 1899) — по зустрічі з батьком, як той був у нього переїздом до Відня, — свій «еді пінський комплекс»: Я шини м реставрації казан подати буліон. Він кришив собі до него иолач і ін і пою солонину і пив пиво. Я пив герба гу і не міг допити Тато нинив за мене. Всі дивилися дивно. А я тата тепер аж полюбив, бо Донині я єго не любив. Нагадаа-єм собі, як він приїздив до мене до школи. Спав зі мною і тримав мою голову цілу ніч на правій руці. То така рука, що до сегодия ніколи не змучила* ь Я полю¬бив свого тата і тішуся* .
ш‘ Циг. за: Василь Стфаник. Повне порання пюрім: У1 т. — К. Ни/м» иицтш) Академії наук Укршжькиї Н’.Р. І І Лік ги. — (. ІН.
(Далі як: Стефапик. Листи).
*7 Стефаник. Листи. — С. 167.

З нього був єдиний український письменник, ЯКИЙ Жив Не ъ конфлікті з дивацтвами «кінця сторіччя», а, навпаки, бувуНі2 своїм, умів їх у себе ввібрати і, собі на вияв, досконало оперу, вати. У листі до тієї самої адресатки (5 червня 1899):
«Часом я думаю про смерть як про якусь гарну жінку, щ0 дотулиться рукою і все минеся, все, все. […]
Я дохожу до такої кам’яної стіни, що або я собі голову в ніо розтріскаю, або стіна тота западеся, і там буде луг зелений і одно серце, і одні о чи, і руки білі, і я лишуся там, аби за все забути Чикаю того свого чуда, але такий сумний, сумний»208.
Отже: «пісні про сон і смерть»! Такими й подібними, не* схибним поетичним інстинктом виміряними випадами він Ко- билянську буквально тероризував, — бідну Кобилянську, що так прагнула цих переживань і так дуже їх страхалась. Тож, кінець кінцем: приємно тероризував. Ось він «космічний» (26 лютого 1899): «Ваша м’ягкість до мене прийшла, як огонь з середини землі. Аби таких огнів добутися, аби найти їх керницю, то треба світ розкидати в простори, аби перейшов під сонцем у маленькі звізди»209. Ось він «надлюдина» (лютий 1899): «Крім маминої руки і татової і ще одної пані, що вже вмерла, я ще жадної руки не цілював. Вашу поцілюю четверту. Не діткнуся губами, але поцілюю. Я цілюю моцно. Якби Ви не дали руки, то я сам візьму. Візьму, бо-м сильніший від Вас». А ось він «сноб» (т[ам] с[амо],
з привод)’ її німецьких перекладів його оповідань): «А тішитися я не годен, бо я всяку літературу маю за ніщо. […] Література то є афішовання, то є комедіянство. Вся, вся»210.
Так було в лютому. Що непослідовність править якраз за найпослідовнішу рису снобізму, він, теж як єдиний українець, засвоїв настільки досконало, що вже у червні того самого 1899 року, навпаки, ставився до «афішовання» з усією пошаною, про¬сивши іншу адресатку, Ольгу Гаморак: «Чи не пошукали б Виде між числами “Народної часописі” тоту, де писано про мене?»211 Ба ще місяць пізніше, по тому як в оновленому Пшибишевським журналі «гусіе» з’явились перші його новели в перекладах Вацлава Морачевського, у листі до перекладача енергійно: «Ви переводіть цілу “Сину книжечку”, всі п’ять новел з “Вістника», “Святий вечір” з “Будучности” і ще “Лист” з “Праці” Будзинов- ського»212.1 з повним захватом у листі до того ж адресата ще за місяць, у серпні 1899, з Довгополя:
«Через Вас я стався славним і декадентом, через Вас на русинів незабавки найде новий напрям у літературі. Бояться, що Ви зведете молодих русинів з моєю помочею на манівці фраз і безідейности. Я слухаю і весело мені на душі, що Ви наважилися русинів кинути у пропасть безідейности. […]
** Стефаник. Листи. — С. 184.
** Стефаник. Листи. — С. 171.
2.0 Стефаник. Листи. — С. 166 н.
2.1 Стефаник. ЛИСТИ. -С. 189.
2.2 Стефаник. Листи. -С. 190.
488
А що Ви робите? Що діти? Чи Пшибииіевський буде у Вас?
Коли будете в Сторожинці? Напишіть мені лист сюди в гори, а я буду єго розпечатувати перед русинами і казати, що Ви пишете. Вони будуть дивитися на лист і тремтіти з ціка-
*213
вости»* .
Література і він були настільки двоєдиним єством, що ще перед тим, як він опублікував щось белетристичне, для нього не справляло ніякої проблеми жити у своїх почуттях цитатно. У листі до Морачевського з 22 квітня 1896:
«Щось так богато на душі накипіло, а таке журливе і без¬конечне, що драпане пером по папері загонить тоту сумовитість ще глибше, як перед тим. І слів бракує. А от хіба Верлен може хоч в частині Вам скаже то, чого я не гарен. Тихі риданя. Сумно ридає Осінь вохкая, Серце дрожь обіймає. Дика ж розпука, що на нім грає. Блуджу — зболений, Світом зболеним. Увесь змар¬нілий, Як вітром битий. По пустих нивах Листок зів’ялий»1114.
Не дивина, отже, що й на той час, коли в нього взагалі не було й гадки про власну письменницьку діяльність, він здатен був розрізняти, на прикладі Гліба Успенського, що таке літера¬тура і що таке нелітература, зокрема — рідна нелітература. У написаній 1929 автобіографії, у згадці про перебування на¬прикінці 80-х рр. у коломийській гімназії: «Як мені дуже тяжко було читати його російщину, та на мене він мав безоглядний і рішучий вплив. Цілий рік я не читав нічого, крім Успенського,
2,9 Стефаник. Листи. -С. 191.
2Н Стефаник. Листи. — С. 62. У передмові до вибору перекладів з Верлсни, процитувавши цс місце, Григорій Кочур висловив був припущення що¬до можливих джерел: «Я не знаю, чи Стефаник знайшов цей переспів Верлснової “Осінньої пісні” в якомусь тогочасному галицькому жур¬налі, чи, може, послугуючись польським або німецьким перекладом, | сам нашвидкуруч переказав вірша, що так припав йому до вподоби. Ймовірнішим видається саме це останнє припущення» [Паїь Ве(шм. Лірика / Переклали з французької Максим Рильський, Микала Лукаш і Григорій Кочур.-K.: Дніпро, 1968.-С. 5.- Перлини світової лірики. (Далі як: Верлен). Обізнаний перекладач і критик не помилився: під¬става переспіву була, справді, польська, і її пощастило видавцям роз¬шукати за люб’язною допомогою пані Марії Подрази-Квятковської, 1896, у зв’язку з смертю Верлена, часопис «Przeglqd Poznanski», у ч. 13, оголосив конкурс на переклад цього вірша, причому опублікував ори¬гінал саме в цій скороченій формі, без середньої строфи. По тому ча¬сопис опублікував два найкращі переклади: Людвіка Мізерського, який виступив під нседонімом «Igor» (Ч. 14. — 5 квітня), та Тадеуша Міцін- ського (Ч. 5. -12 квітня). Перекладдругого, незабаром потому одного з наЙвидатнішнх поетів «Молодої Польщі », являє собою самостійну парафразу. Зате варіяит Мізерського, хоч і теж відбігає від Верленового первотвору, і іроте відбігає майже дослівно, включно з розділовими зна¬ками, в тому напрямі, що й версія Стефаника. Того легко переконатись, навівши його повнотою: «Przecirçgle ikania /Smçtnie wydzwania / Harfa jesieni / Az driy me serce / W dzikiej rozierce / Posçpnych pieni. / Btydzç — ponury / Bolem natury /1 zgorzkly wszysiek / Jak wichrem gnany / Przez puste tany / Uwiçdfv lis tek». Нагадаймо, до речі, що це той самий Вер- ленів вірш, який двома роками згодом так «розробив» Франко.
489

і тоді українська література дня мене зблідла, видавалася хир- .’піна, не міцна і «><*:* відваги» ,,,\
( ІІІМОМУ Йому підваги було по позичати. Усе ще у иередпиеі,- мснській стадії, грудень 1896, у листі до Ольги Піморак, своєї майбутньої дружини (а якою про літературне життя листувався особливо інтенсивно), — а приводу тієї п’єси Метерліика, що її українці апажились надрукувати аж чотири роки по тому, і то наслідком а гаданих вище енецілльнпх дипломатичних заходів Лесі Українки:
«Ще аанотую Нам цікавий феномен техніки драматичної. УЛейпцігу грали “Іости» (смерть) Метерліика. Старий дід чує, що хтось загости її до замку. Всі заперечають. Але д’опівночі пми- рає ему донька, — сліпий каже: я пі їді п гостя. Публіка в театрі сиділа так тихо, що та масова ти шина загіпнотизувала єї і зро¬била а неї актора. Сцена властиво була авдиторією. Житє є драма, а люде — актори (стара, впрочім, байка), але ще жоден драматург не казав публіці грати драми в театрі І»»10
Д їі потім, коли вже виречено було авторитетне Франкове слово про «шум у вухах» а приводу Метерліика, — Стефанику листі до Кобилянської з 26 лютого 1899: «До театру хожу. Навіть на ВОЛЬНУ сцену, уряджувану Пшибишевським, дістаю запро¬шення. Якось давали Метерліика “Intérieur». Гарне»’217.
І Іаскільки почуттєве було в нього одноціле з аналітичним, наскільки мене уявлення про речі мав він і як чітко знав їх фор¬мулювати, видно а такої оцінки переходової літературної доби у листі до Ольги Гаморак, теж іще зовсім замолоду — 29 люто¬го 1896:
«Дайте ще звагу на те, що люде нині не ті супокійні, які були три десятки літ назад. Годі стояла непохитно теорія раціона¬лізму, тоді стояв непохитно Сліенсер зі своєю тезою, що суспіль¬ність люцка є організм, тоді Marx поставив 10 заповідів бідним — було в що вірити, було що писати. Тепер сі тези поволі уступа¬ють, а виходить Тол сто й, а виходить Verlaine і багато позо- лівських романтиків, що чогось ждуть і чогось надіються, і не знають чого. Се ж такий час, який був за Ьапрона, — а не той сам, як впеше через помилку хотів-єм написати. Два рази ніколи нічого не буває. 1 чи Золя сам не читає Ьапрона? 1 чи думає, що як ми і після нас будуть читати Baudelaire*а, то його “LArgent* забудчть. Таж ми нині читаєм Lenau’a, Musset’а — і Золю, і Con¬court Чв. Чи вернеться такий сам натуралізм, як віщує Золя,
:І ‘ BttciLib (‘пзґфаник. Твори. — К.: Дніпро, 1971. — С. 9.
(‘.гіифаник, Листи.- С. 83 н.
;ІТ ( .’шг^мінмк. Лис m. — С. 172. Кобнлянська іі сама тяжіла до Метерліика. про що свідчить, нрнм[іром), таке місце з листа до Ііетк.і Тодоронд (Я0 січня 1901): -Я мало знаю тепер новітнішу літературу, особлипож найновішого напрямку. котрого оклик “Zurück zur Seele** і де Maeterlinck н.і чолі. Признаюсь Вам. що пін мені вельми подобається; саме через те, що пін елишком loin! Я думаю — що реалізм ми гра п вже свою рачь. мав вже свою велику плідну епоху, а тепер звертається все назад Д° душі і бажає зблизитись невидимому тонкому світові» (ЛвАияні^л* С. 468 и.).
490

тяжко осудити, хіба наданих, можем per anaiogiam сказати, що як романтизм Байрона є інший під романтизму Якобсена, так цііТуралізм будучий буде інший від золівського. Я хотів Вам лиш ла ги образ течій і борбів, які ведуться нині в Европі межи двома школами літературними. Ся борба є не лиш в літературі, вона дійшла і до штук красних і витворює символістів, імпресіо¬ністів, і ніколи, як Золя, не можна говорити, що ся борба — є борбою в жовніри хлопчиків. Навіть такий Ібсен в посліднім часі стався містиком. Се діло не маловажне; его треба знати, як хочеся «мати вікно до Европи» — от вибачайте за фразу»21″.
Вийшовши на літературну дорогу з отим точним знаттям, що й до чого, він міг рівно три роки по тому, в лютому 1899, дати їй, остаточній подрузі свого життя, найточнішу оцінку й української духовної ситуації, де він вбачав «затрату особи* стости», вбачав «буддизм руско-український» з усіма похідними з того згубними наслідками:
«Важить в житю люцкім розум і фанатизм і сектярство, але важит також чиста душа і доброта, і безінтересовність, і хто знає чи не більше. Ви і Ваші учителі того не узнаєте, а я узнаю.
В посліднім листі Ви написали, що у нас оден чоловік мусить всім бути. Се фізично неможливо, а хто на таке пускається, то дурить людей або себе. Ще написали-сьте, що для себе не маєте жадних бажань. Се є вершок того Вашого виховання. Чи знаєте, що це значить? Се той декадентизм, на котрий Франко так неуміло уїдає. Хіба він не захотів зайти в таку вуличку? От до такого доводиться найліпших людей, як систематично убиваєся їх індивідуальність. В руській інтелігенції убивали писателі так само єї волю і довели єї нині до такої брехливості!, що вона деклямує любов до народа, а властиво єго не любить*219.
Він і не давався на вбивство індивідуальности. Словом і ділом, на кожному кроці у своїх початках він показував, що V
ш Стефаник. Листи. — С. 56 н.
*»* Стефаник. Листи. — С. 173. Звертаємо тут ще раз увагу на факт, що, ци¬туючи тексти, ми щоразу дотримуємось тих принципів, за якими їх подається у стосовних виданнях, хоч би й у дотриманні принципів з боку самих редакторів видань траплялись непослідовності. Так, при¬міром, у цьому тексті викликає сумнів, чи не наслідком переочення один раз має місце написання «важить», а вдруге «важит», раз «люднії*, а вдруге «людей» (або у цитованому вище тексті Кобнлянськоїзфуено- тою 205, де замість «на купі» повинно, мабуть, бути «накуну») тощо. — Що п декламації, взагалі ритуалізації, якою заслонюється справжній образ цілої особистості!, Стефаник вбачав чи не найголовніше зло ук¬раїнського національного життя, свідчить, зокрема, ще й така його інвектива, вислошіена прилюдно того самого року: «Великого Шев¬ченка так роздекламувала [галицько-українська інтелігенція), що з него майже нічого не лишилося, лиш декламація. Руські напни, як русалки, зацілували батька, і тепер наново треба бн віднаходити і прояснювати Шевченка. Федьковича завернули з дороги, що вела в село, і заставили компонувати декламації на лад згалі і ченого Шевченка. Ного МУЖИЦЬКІ Новелі видав Драгоманов аж у Києві, бо в нас їх не було треба»
(В. Стефаник. Поети і інтелігенція Літерат\ри>науковии віспінк. —
1899. — Річник II. — Т VI. — Хроніка і бібліографія. — С 185).

чудово розуміється на загальних правилах гри тогочасного літературного побуту: бути в добі і водночас бути чимсь особ¬ливим. Ось так, приміром, являвся він очам юної Катрі Гри- невичевої:
«Наприкінці одної дороги у Кракові сіріє Кармелітський монастир. У мене шкільна тека з тайнами, мабуть, одної не* звісної, біжу з нею попід шовковиці продовж хідника та у під¬скоку, аж коси в’ються, общипую жовті фона. Це безжурний танок під заспів не займаних іще сил. Бачить це юнак чор- нокудран, що йде ставно навперейми, й в раменах вага, голова поета, погляд стоїка. Усміхається трохи навкірки — Стефаник.
[…] Коли побачити Стефаника, то осторонь гурту чимось невпійманим він усе підчеркував свою самоту. Тепер я сказала б, що він уже тоді був як міцна фабула, до якої тяготить жмут зв’язких деталей під кутом нечеркненим згори. На мене ж при¬йшла особлива застанова: кого мені нагадує цей прохожий?»2*0
Нехай і в українському дитинному варіянті, та тут подіб¬ність не тільки зовнішня з тим, як Салін зобразив своє враження від першої зустрічі з Ґеорґе. (Див. додатки).
А отак — при ділі, літературний побут і будні, як його мо-ментальним знятком ухопив приятель, краківський співмеш¬канець Сафат Шміґер: «Стефаник рано встає, і товчеться по хаті, і бігає, як скажений. Воно виглядає так комічно, що варт видіти. Але часом тото бігання перестає бути свідоме, і тоді я боюся, що він здуріє. Се вступ. Далі він п’є молоко, миється і кладе перед собою папір. Не написавши нічого, він зачина з пером бігати знов. Потім сідає. Пише, пише і зривається. Бігає і співає, ну, але як, то якісь мужицькі арії, грубі, але злі. І знов п’ять мінут пише. І знов схвачується і реве тими аріями, а мені здається, що то справді лиш він такі арії розуміє. І пише знов п’ять мінут» і т. д.т
Взірець для такого урухомлення «психології творчости» був тут же поблизу, на овиді усіх. У листі до Ольги Гаморак з 10 лю¬того 1899: «Пшибишевский є в Кракові. Богато дуже п’є і в екс¬тазі алкогольній пише, а в обезсиленю б’є, іцо видить в хаті, і свариться з жінкою. Як з ним познайомлюся, то Вам більше напишу»222. Та при взоруванні все ж дотримується узята за закон невтратність індивідуальности, аж до деталів: заступство «екс¬тази алкогольної» — молочною, наприклад.
А кілька днів по тому, 19 лютого, у листі знов до тієї ж особи — сподівана мітологізація цього пишного душевного стану: «Я перебуваю оргії якогось забуття, хочу спалити ту якусь велику силу, що бушує в душі. Треба єї спалити в обіймах сто куплених дівок, в синявім поломіні грогу, в сибаритизмі фантазії — в чім спалити коби. Може, я забогато спокою приніс з села, може,
220 Каліря Грипевичева. Б зарані Ц Діло. — Львів, 1931. — 24 травня. Тут цит. за: Погребенник. — С. 287.
221 Цитується за споминами Марії Гсвко-Заячкінської, вперше оиубліко- паними у киданні Погребснника. Цит. місце на с. 344.
222 Стефаник. Листи. — С. 168.
492

(оглто простоти, а і реба як вмерти. шіурИ*7* ,у’~^ іЛі шматки в пропасти, що мили вбеаодию»**’ сГ інакше кажучи, нічого иес подіваного м<- б*ло в том — яв» Мі с людей рідкіснонапружгиогот*орч#*олиття. \Іши’Тиш** ський та Стефаник, зійшли« ьтоді гак ближжо, такі одлакові в неоднаковому і такі неоднакові я однаковому- у спільній десь у прикінцевих висновках мсті, а й у (порідигиих вимогах пись¬менницького фаху, КОЛИ ЙШЛОС Я ІІ|>0 ЮСТОСуВаННЯ Ні МІСЦЕВОМУ’
ґрунті гасла «мистецтва дія мистецтва*. або, як тоді кааали ^галицька, «штуки для штуки». Авжеж: -скрізь лукав. аж лящав поклик “штука для штуки”», бідкався Фраико. окреслюєш прак¬тичні наслідки поклику — «безтямна і аГклрдна фразеологія», «неспокійне і прудке мигтіння образів*, -наглі перескаки і п’я¬того на десяте», «наскрізь хоробливе затіснення ДУХОВНОГО кру¬гозору»**. Якраз отого всього шукав і домагався (лефаник — якраз для поширення духового кругозору.
Як афронт Франкові можна розглядати вже те. що перша версія «Мого слова» називалось у нього «СолПіеог»; заголовок перейнято було з славетного виступу IIшиґжнільського на іа- мому початку 1899, виступу, шо з правом розглядаються як ма¬ніфест «Молодої Польщі».
Там рокотали такі тези: «Мистецтво не маю ніякої мети, воно править за мету саме в собі, править за абсолют, бо відби¬ває абсолют — душу. (…) Мистець стоїть понад житіям, понад світом, є ГІаи Панів, не загнузданий ніяким законом, не обме¬жуваний ніякою силою людською». Ще страшніші для всіх на¬родників, просвітян і просто дилетантів слова містяться між цими двома постулатами: «Впливати на суспільство повчально, або морально, розбуджувати в ньому суспільні інстинкти за допомогою мистецтва означає понижувати його, спихати узвиш абсолюту до нужденної випадковости життя, а мистець який це робить, не гідний називатися мистцем». І ще: — Мис¬тецтво демократичне, мистецтво для народу це гидке й пласке баналізування засобів, яких уживає мистець, це плебейське уприступнення того, що з природи речі трудноприступне*. І Ще й так: «Стягати мистецтво з його п’єдесталу, волочити його по всіх ринках та вулицях — річ святотатна»®.
в Стефаник. Листи. — С. 170.
Цит. за статтею Василя Лесина про Стефаникові поезії у прозі (Погре- бенник. — С. 259,266).
05Ьіапійаш РпуЬуьіешкі. СопПіеог//Іусіе. — 1899.- Юмусгпіа. — N4 І. — Пор. з уривками листа Роліча-Лідера до Зенона Пшесмицького( 13 груд¬ня 1890), що їх на с. 20 н. свого видання питу* Марія Подраза-Княт- ковська: «У тому листі, писаному під виразним впливом свіжо прочи¬таної книжки Шарля Моріса “Іа Ііііегаїиге сіє іоиі а І Ьеиге .знаходимо формулювання, які на вісім років випереджають ‘СопГііеог ПшиГлі- Чіевського: “Як поет, я вдаюсь до Мистецтва для Мистецтва […). По* »’ляд, начебто за допомогою поезії можна виховувати людей і з людини робити Людину, — я не визнаю. Поезії не править за катехизм або ж абетку, на якій можуть навчатись усі люди ». І далі: «Вірші не раз Поривали народи і призводили до видатних чинів. Поезія — ніколи*.
493

Цікаво, що наступний маніфест, «За “нове” мистецтво», відходить від загальників, а по-своєму конкретизує справу в дусі Маларме:
«Для нас людина існує як істота, в мотивах, почуттях якої, в усьому, що вона робить, виявляється тільки дрібнесенька част¬ка безконечної, абсолютної свідомости, а свідоме Я якої являє собою лиш піну, раз проз раз викидувану океаном на берег.
[…] Знаний творець відтворював “речі”, творець “новий» відтворює свій стіш душі. Той упорядкував речі й враження так, як вони впливали до його мозку, віривши в їх об’єктивність, цей же, навпаки, відтворює тільки почуття, що їх ці речі викли¬кають.
Тим-то й ота прозорість, розумність, ота — ота класичність старої продукції, і, навпаки, оця ославлена нібито алогічність нової творчости, цей безрозум, “хворобливість” — і last not least «ідіотизм».
[…] У чому полягає ввесь розлам поміж “старою” творчістю та тією, яка править для нас за ідеал?
Отож, у том)’, що “старші” аналізували, розривали вражен¬ня. У них звук поєднується тільки з звуком, барва з барвою, а отже їхні асоціяції — то тільки відтворення вражень згідно з їхньою предметною мірою.
Тим часом, звук може викликати — і справді викликає — зливи барв, пахощі якогось квіту викликають повнотою супротивні конгломерати вражень, а ледве вловний проблиск якої-небудь барви може викликати у підсвідомості ціле життя в нескін¬ченній перспективі»»**6.
Тут варт знов упритомнити все, що показано вище на інших прикладах, коли мова була про ідеологію автономного мистецт¬ва і про ставлення мистців до «черні». Презирство до «ринку», «вулиці», до «демократичного», ба й «народного» мистецтва — за всієї войовничої антибуржуазно? настави П шиби шевського воно носило той же цілком певний зміст, і з зневагою до справді трудящого люду теж нічого спільного не мало. Боротьба проти натуралістичного сплощення була боротьбою проти, знов-таки, дослівности. боротьбою за утворення нових відстаней до слова. Кінець кінцем, усе воно й справді зводилося до змагання за нові можливості майстерності!, за увільнювану від шаблонів ква¬ліфікацію мистецького твору. Достоту так і розумів Стефаник свою спіндію у «Молодій Польщі» — бо було б воно інакше, то Й не було б його в її лавах.
Пшибишевський був у нього достеменно закоханий, усім розмахом своєї екзальтованої натури. В одному нарисі Стефа* ника сказано: «Вацлав Морачевський — моя дорога у світ», і ЦІ слова мають слушність, коли йдеться про перший поштовх, про численні переклади ного творів, про популяризацію їх серед польських читачів. Ця світла постать, глибоко заслужена у взає¬минах між обома народами. Вацлав Іполитовпч Морачевський.
”* Sutmdew PnybyszruskL О • now-ц* s/tuke . Zvcie. — 1899. — 15 marca. — Nrft.
4У4

оду поляк, одружений з українкою Софією Окуневською /їхній передчасно померлий син Юрій був талановитим україн¬ським ученим), під кінець свого довгого життя професор вете¬ринарного інституту у Львові, — супроводив Стефаника своєю дружбою аж до самої його смерти. Але йому, біологові фахом, для якого література правила лише за побічне зацікавлення, са¬мому важко було б простелити письменникові-початківцеві до¬рогу. Хід справі дав, властиво, випадок: та обставина, що Мора- чевський особисто приятелював з Пшибишевським. І цей і включив у вирішну мить зелене світло.
Що за сліпучий був той дебют, дає уявлення спогад до 30-річного Стефаникового письменницького ювілею, що його опублікував Генрик Гершелес, видатний польсько-єврейський публіцист і критик, який притому гострозоро оцінував і тодіш¬ню українську літературну позицію:
«Серед багатьох молодих талантів, яким двері в літературу відчинив Станіслав Пшибишевський, був також молодий ук¬раїнський новеліст Василь Стефаник. Коли 1898 і 1899 рр. на сторінках розкішного краківського журналу «Іусіе», поряд з гім¬нами Каспровича і трагедіями Виспянського, почали з’явля¬тись твори Стефаника, невеликі обсягом, але багаті на картини сконцентрованого внутрішнього життя людини, то склалось враження, що безпомилкова в галузі відкриття справжніх твор¬чих сил інтуїція П шиби шевського дала змогу виявити поета чистої води, а молодій українській літературі, що інтенсивно розвивалася, усвідомити, що в особі цього початкуючого нове¬ліста вона збагатилася, безперечно, першорядним талантом.
Пшибишевський не помилився. В українській літературі над якою панував всебічний, еклектичний розмах Івана Франка, яка, намагаючись наздогнати те, що було втрачене протягом віків, інтенсивно вбирала в себе творчі здобутки Европи, Ва¬силь Стефаник є, може, першим письменником з наскрізь інди¬відуальним і своєрідним художнім обличчям»“’.
т Сіпгіїа. — Ьлу6\\; 1927. — \’г 72. Цит. за: /Іи^тк-С 162. Лап у Іертеяееа помилкова, Стефаник почав дртоватнсь у «2ргіг> щойноз
1899 року. Щоправда, за вельми короткий час він увійшовугіоо дшао в життя й побут «Молодої Полиці», аж до таких речей, я аоссрея- ництвоу клопотах перед сестрою Ніцшеиро ломі* ва ікиьо.кя»ї пере¬клад «Отак мовляв Заратуцпра*. про що мова. ваир.. V листі до Мор* чевського з 6 березня І900(Ом^пкЛі(т-С96І.К(МЙпігпі статті Ф. Погребенник відзначав рать іітртршо Крман у ста¬новленні Стефаника і розголос, що його сіірнчнкхлн шрпиі V «2усіе» твори: «ГЬбііації на сторінках цього видання новел ‘^мін¬ського письменника викликала широке міці ііги його порчість серед польської громадськості» і навіть иривернуда \Barv до цього та.та- повитого майстра за межам н Поливі- Наведемо такий, дао кацомні факт: французький журнал *Нитапнё .ЧомИк* 1899 р. иодав при¬хильну статей к> про папські переклади новел Стефаника. що з’яви¬лися в краківському жіркм)> Кршв » жнтп Сте¬фаника Ц Літературна Україна. — 1971. — 12 жовтЛ Ііам ять про цей період ннсьменннкового жігпя не висилилась і серед тххяа* Нпцу Давно нагадав про те нргоиі рв» ЛеоиымЛев* * Василь і тефаннк.
<95

Що найважливіше для реноме української літератури, якр^ мистецьку якість, те визнала вже тоді відразу польська критщ^ взагалі, не один, отже, «заанґажовании» Морачевський. 3-помі> її голосів особливо важливий був Яна Петшицького, автора р^ цензії на появлену у Львові 1904 збірку Стефаника в перекладку Мочульського. Цей, як буде видно нижче, гаразд орієнтований у справі критик, згадавши Кобилянську, Франка, Лепкого підкреслив, мовляв, ніхто з них «не дав утвору аж так казково довершеного, передусім же витриманого у шляхетно художніх лініях». І далі: «Стефаник громадянин, агітатор, та хоч і який істотний у такому розумінні зміст його новел, — впливає він насамперед як потужний талант, як великий щирий мистець і кожна з отих маленьких повісток, бувши художнім твором промовляє виразом незвичайної творчої сили й почуття краси»2*
Слава розкочувалась концентричними колами. Крім поль-ських, — серед інших перекладачів були ще Ян Стен (псевдонім Людвіка Брунера) і Владислав Оркан, — почали з’являтися чесь¬кі переклади, російські, німецькі, латиські, словацькі, білору. ські. Різномовна критика була єдина у присуді, що в Европі ви¬йшов на овид великий мистець слова, байдуже, чи роблено на¬голос на чисто естетичному, а чи на соціяльному, — такі, напри¬клад, видатні російські марксисти, як Алексінський, тоді ще ле¬нінець (передмова до петербурзького видання перекладів 1907), і Луначарський (стаття 1909, де він ставив Стефаника в один рядзПоленцом, Розегером та Ґаєрмансом). Нарешті, взяв слово сам Максим Горький.
Коцюбинський у листі до Стефаника, писаному на Капрі 29 червня 1909, повідомляв: «Ми тут з Горьким дуже часто зга-дуємо Вас, бо і він великий Ваш поклонник. Його роздратувало, що в якійсь статті Вас порівняли з Альтенберґом. Він каже, що як читав Ваші оповідання, то мало не плакав. Дуже мені приємно, що ми так сходимося з ним на сьому пункті»*®. А й ПеткоТодоров свідчив у ретроспективній статті 1914: «Максим Горький, який з винятковим інтересом стежить за кожним по¬рухом свого часу, одного разу, на острові Капрі, коли у нас за¬йшла розмова про Стефаника, процитував напам’ять кілька ряд* ків з його нарису “Новина”, чудових своєю біблійною про¬стотою і виразністю, і сказав, що він дуже цінує художній такт українського письменника»230. Сльози, як відомо, були зви-
який у Кракові студіював медицину, заприязнився там з Орканом і під¬тримував товариські стосунки з Вискянським, Касировичем та Тет- маєром» (Leopold Lewin. Przyjazn dwu literatur // Kultura: Tygodnik spoteczno-kuhuralny. — Warszawa, 1971.-10 pazdziernika).
**Nowa Reforma. — Krakow, 1904. — 9 stycznia. (Далі як: Pietrzycki). m Михайло Коцюбинський. Твори: У 6 т. — K.: Видавництво АН Української PCP, 1962.-Т. 6. — С. 122. Текст листа нам не пощастило перевірити за цим виданням. Його цитовано двічі, з незрозумілими різночитаннями, у: Погребенпик.~С. 17-18,435. Тут дотримано цитацію за першим, віро- гіднішим, разом, і тільки одне випущене там речення взято з другого. 230Демократически иреглед. — 1914. — № 4. Переклад О. В. Шпильової з болгарської цит. за: Погребенных. — С. 158.
496
чайною реакцгея. —. / —~
незалежно від и розміру. Га тут йшлося про переживання особ-ливого роду. Вже крилатою стала порада Горького в листі з Капрі (1908) одному колезі пера: — прочитайте, ви побачите, як коротко, сильно і страшно пише ця людина»®1. Можна, либонь, без пересади твердити, що закоханість Горького у Стефаника відповідала — на супротилежному бігуні, звичайно, — закоханості в нього Пшибишевського.
Варт бодай найголовнішими фактами засвідчити, яких зусиль — і до того ж за яких обставин — уживав Пшибишевський на добро українського побратима. В історії бо української літе¬ратури на цій сторінці ще й досі красується біленька пляма.
Пшибишевський завоював собі високі позиції на Заході, де він перед краківським періодом обертався у середовищі Гам- суна, Стріндберга, Демеля, де його портретував Едвард Мунк. Саме входила в зеніт його популярність на сході Европи: його белетристикою зачитувались і чехи, і населення Росії, а неза-баром, від 1902, його почав виносити на сцену Всеволод Меєр- хольд, інсценуючи його головні п’єси («Відвічну казку»-заучас¬тю Віри Комісаржевської), і ще наприкінці революційного 1917 року вийде на екран його роман «Сильна людина», що його Меєрхольд сфільмував і сам у ньому грав.
Так було з легендарної відстані. Лише з безпосереднього краківського близу знали, як стояла справа з людиною в її твор-чому будні. Перебувало достоту на вістрі ножа видавання жур-налу, загрожений з усіх сторін естетичний та моральний пре-стиж якого редактор мусив одчайдушними намаганнями ряту-вати. І от, у ч. 13-14 за 1899, звертаючись до читачів прилюдною сповіддю під заголовком «Pro domo шеа», він перерахував свої заслуги в ознайомленні поляків з новочасними авторами. Сте¬фаник стояв у цій лаві поруч з Едіаром По, Ніцше, Гюїсмансом та Бржезіною.
З Морачевським він планував переклад Стефаникових новел з тим, що сам хотів їх опрацювати рідним собі куявським діялектом — відповідно до покутського в оригіналі. Водночас він невтомно рекомендував його кому тільки міг, полякам і не- полякам. За його ініціятивою, чеський друг і однодумець Ар- ношт П рохазка переклав для свого празького журналу трагічну Стефаникову мініятюру «Сама-саміська»®.
231 Лист до письменника Івана Касаткіна. Міерше опубліковано в журналі «Новый мир» ( 1937. — № 6). Український переклад цит. за: Погребенных. — С. 134.
252 Vasil Stefanik. Sama, samotinka/Prel. Arnoit Prochdzka// Modemi Revue: Pro literaturu, umëni a iivoc. Praha, 1900. — XII, 3.-8 prosinec. Позиції нема у виданні: Василь Стефаник: Бібліографічний покажчик І Склав О. П. Кущ; Відповідальний редактор Є. М. Іванців. — K.: Видавництво АН Української PCP, 1961. Вона є у виданій у Чехословаччині книзі: Орест Зілинсьхий. Сто п’ятдесят років чесько-українських літературних зв’язків: (Науково-бібліографічнийзбірник).-Прага, 1968.-С. 132,- але, ще не знайомий з цим виданням, позицію розшукав І. Костецький, за вказівкою в такому реченні у рецензії Пєтшицького: «Stefanyka
32-5-1042
497

Роздертий особистими, переважно жіночими історіями, у безперервній зміні «екстази алкогольної» та неминуче слідних депресій, обтяжений боргами, що їх ніяка людська сила неспро¬можна була б вирівняти, без копійки в кишені, — у такій ситуації фіксував його Стефаник у листі до Морачевського з червня 1899: «Перед вірителями мусив утікати з хати, а перед госпо¬дарем мусив тікати з меблями о 5 год. рано. Робітникам дав за перенесення канапу. Тим часом розійшлася по місті вість, іцо він утік з якоюсь жінкою до Парижа. Вчера я его здибав на улиці, як блукав, аби го люде виділи, що не втік. Був безрадний, як дитина •ги.
Але от і в такому душевному стані він знаходить сили, час і охоту клопотатися справами товаришів. Збереглися два його стосовні Стефаника листи до Морачевського: один — гадано з серпня 1899, другий з наступного року. У першому він повідом¬ляє про неуспіх у видавця Ґебетнера, в якого він хотів видати збірку Стефаникових новел у перекладах Морачевського. З другого листа видно, що Гебетнер таки зласкавився, і от він пропонує сам написати до збірки передмову, бо, мовляв, його,
П шиби шевського, «ім’я притягне силу читачів», а закінчує своє послання так: «Обидва ж його дуже любимо, тож у такій шляхетній гонитві погодишся чейже на мою пропозицію»*4.
tfömacryt dorychczas роczesku Prohazka — ро polsku Morawski [має бути: Moraczewski], Orkan, obeenie Moczulski — a Przybyszewski zamierzaf swego czasu spolszczyc wszvstkie jego utwory; kilka nieslely lylko pröbek, bardzo swietnych, pozaosiato w r?kopisie autorskim» (Pielrzycki). — Про сво? переклади Стефаникових новел та про ііересадження їх на куявськт говірку згадував і сам Пшибииіевський у листі до львівської газети •Діло» з нагоди 55-ї річниці життя письменника (див. цитату звідти нижче і до неї фуен. 237), але ці переклади, бачити, пропали безслідно.
В усякому разі, проф. Станіславові Гсльштинському, біографові Пшибишевського та видавцеві його листів, їх не пощастило розшукати. Стефаник. Листи. — С. 188.
4 Ці два листи заслуговують на те, щоб їх процитувати повнотою в ори-гіналі. Перший, у виданні Гельштинського ч. 293, Краків, серпень 1899? (наводимо, не розбиваючи на абзаци): «Möj najdrozszy, Wczoraj bylein u Gebeihnera, ale ani sfyszec nie chcial. Stanowczo odmowii — ttomaczen [Ifumac7.cnia nowel Wasyla Slefanyka. — S. H.] wogöle nie wydaje. Möwil, zebys sif zwröcil do Gebeihnera w Warszawie, ale bardzo, bardzo wqtpi, czy со wskörasz. l)zi(kuj( Ci, möj najdrozszy chtopie, za Two je ztoie, kochane lisly. Nie odpisatem Ci, bom strasznie nerwowo rozjechany, nie wiem, со b?dzie ze шіц, ale chwilami od zmvslow odchodz?. Zresztq nie та со о lern pisac, bfdzie, jak w gwiazdach napisane. Sciskam Ci? po lysine razy. Powiedz pannie Anieli [Pajqköwnie. — S. H.J, niech si? nie gniewa, ze nie pisz?, ale lak mi trudno napisac list — lak bardzo trudno pisac о sobie do ludzi, о klörych wiem, ze sq do mnie przvwiqzani, ze mnie kochajq. Twöj Stach*. Другий, ч. 343, Краків, 19(K)?: «Möj slodki, kochany chtopie, Wszysiko, со mnie si? tyczy, opowie Ci Such Brzozowski [Stanislaw Korab-Brzozowski. *
S. H. j. Ale jedna wazna sprawa. Gebelhner chce wydac tom Wasyla Stcfanyka- czy zgadzasz si§ na to, ze napisz? par? slow przedmowy, w ktörej cate zdanic i Twego artykuhi w «Zyciu» przytocz?? Ту wiesz, со w takich sprawach znaczy firma literacka, a ja mam jeszcze pewien waler. О nieprawda? Okladka, na ktörej »toi, ze przedmowa p. S. Przyb., pociqgnie moc czytelniköw. Obojc go bardzo kochamy, wi?c w tym szlacbetnym poscigu zgodzisz si? na moj-4
498

Видання не побачило світу. Стефаник. зо свого Гюку, по¬відомляє ще Морачевського «листах із серпня 1899 та а бере .ній
1900 про остаточно позитивне ставлення Ґебетнера до проск- Та, видно, справа поділила спільну долю з \ч ім підприєм¬ством Пшибииіевського і закінчилася з кінцем його перебувай ця у Кракові. Перша польська книжка (‘.тефаника вийшла піз¬ніше й за інакших обставин.
Принципово важливо, — і то не тільки взагалі. а й, зокрема, для тих, хто воліли б, аби •• модерністичного періоду* в Стефа* ника ніколи не було, — вказати на один, мовити б. лейтмотнвний момент його літературного життя. При вс Ні своїй близькості до П шиби шевського й «молодополяків* він, ясна річ. \ч відом- лював, що приваблива для нього теоретична концепція не конче вичерпується у практиці їхньою реальною продлкци н>. У листі до ОЛЬГИ Гаморак з лютого 1900: -Я сам міркую, що “гусіе» своє зробило і може вмерти, бо занадто монотонне «ро¬билося. Є в чоловіці щось більше як звірена любов і передчуте
о якімось містичнім світі. Все а все за це говорити, то спри-криться. Щодня приходить до мене Пшибишевский і деревіє на конапі. Мат іггу тогр леті ро ори і і\Іко о ц-| леті нті\* •**.
Крім доказу, що він не мав і на гадці когось нас лідувати. а у рамках загального стилевідчутгя доби д\мав про щось своє глибоке й велике, тут показово ще й те, що, саме звертаючись до нього, визойкував Пиіибишевський начебто несподівану в ньому мрію про «землю». Справа в ТОМУ, ЩО ота нона іемля* правила польським колегам взагалі за алегорію для С.тефа- нинової особистости. «Великому, із землі зродженому шорцеві, сердечному приятелеві, — поклін, честь і пай гарніше бажання, щоби ти довго-довго ще збирав плоди твоїх багатих жнив, а знаю, що на новий засів стане ще тебе, як теж твого найщиріше відданого тобі — Стаха П ш пбиш е вс ького •: гак закінчувдлоїь привітання на 55-річчя у листі до редакції -Діла»47.1 у І Іншим
propozyejf. Sciska Cif z calego srrca Tw6j Siach Pr/vtnvrv»\ki- (
Listy. — S. 230, 251). Примітки, включені н імітовані тексти. C.. Гсль- пітинськіїйлробипсіїсціяльнодіянашитовидання. Аншіііліонііш. львівська малярка, коханка Пшибишевського, яка мала під ньоіо ди¬тину, майбутню иисьмснінщю Станіславу Поіибипісаську Стефаник листувався л Пайонківною. У листі до Морачем ького, червень 189*.): «Від Pajqköwnq дістап-ємдвалисти і написдм«і дна и І Ііининпіпк ».кч«г<*. Хіба єї але мусить бути на купелях, тв й бвнус моцио за чимсь 1 І.шнішн. єї лист, най усиокоїться- (Стефаник. Листи — С. 189). — При пій нагоді наводимо усне свідчення покійного ироф. Івана Яііігіичі, їм- додає штрих до змалювання тогочасного психічного стану Пшибишевського Навіжеиий манією переслідування, він просив його, молодого україн¬ського студента у Кракові, ночувати з ним у готелі і. розвіюючи тим панічний настрій, проводив усю ніч у безперервних розмовах Цікаво, до речі, те, що розмови велись німецькою мовою, бо віл івичасйому м кордоном від польської Пшибишеяському гак було легше.
ж Стефаник. Листи. -С 192,207.
m Стефаник ЛИСТИ. — C. 19Н.
m Діло. — Львів, 192Ь. — 26 груд. Цнт. за: По/рАюшл. — С 282.
12 і
499

шевського супроти Стефаника так було від самого початку. Лист До Ольги Гаморак (червень 1899; містить звіт про їхню перцр, вирішну зустріч, наслідком якої відогралась майже «достоєв- ська» сцена: «Був-см у Пшибишевского на його запросини. Іово рили п’ять годин без перерви. Чоловік він сердечний, але до решти запитий. Я сто все боявся, аби він на мене не мав якогось впливу. По тій битві він питався мене, чи може мене в коліно поцюлювати, бо здавало би ся ему. що землю цілює»2*.
А Михайло Рудиицький у нарисі про Владислава Оркана оповідає, як цей останній, розмовлявши одного разу з Кас- провичем та Стафом, підсумував тему таким робом: «Мій най-ближчий друг Стефаник пробуде п’ять чи десять років у Кра¬кові, і від кав’ярняного диму та абсенту голова не піде в нього обертом: він повернеться на свою рідну землю, забуде про всі наші декадентські настрої і, хоч не забуде нас ніколи, нічим не буде схожий на нас»0*.
Письменник мав, отже, все: дар бачення й зображення, від¬чуття й знаття того, що робилось у світі, і — твердо посвідчену друзями — імунність проти згубних впливів. Щось, однак, ста¬лося, що сливе синхронно з тим моментом, коли всім довкола стало ясно, хто він такий, він замовк і мовчав понад п’ятнадцять років, віддаючись винятково громадській праці. Коли ж знов повернувся до літератури, 1916, то події давно вже набрали та¬кого розбігу, що йому залишилося буття письменника лише вну- трішиьоукраїнського значення.
Є один лист Стефаника до Морачевського, написаний у Кракові, у квітні 1898. Там оповідається:
«У посліди их місяцях я пробував друкувати малу книжчину (120 сторін 8″) — але ті, що мали дати гроші, сказали: “Талант є, та нема у сих творах служби громаді, нема науки для теперіш- ного поколіня, таке можут собі бо гаті німці друкувати”.
(…) Мене боліло не то, що вони не хотіли друкувати, але то, що казали, аби писати так, як вони хочуть, а не як я хочу і вмію. Лютий був-єм і казав-єм собі, що по руськи не буду писати, а по іншому не вмію, і моя кар’єра ще перед порогом скінчилася. Але тепер буду писати, хоть би лиш задля того, аби Вам таку втіху учинити, як Ви мені. По правді, то мене дуже кортит і пімститися на моїх судях. Я би лиш чим борше рад кінчити ме¬дицину і тікати до Вас або у світ і оце хотів би-м побути з рік у Парижі, аби навчитися, як люде виглядают»*40.
Якби навіть не у Парижі, ау Берліні — якби він, коли мовити знов до теми цієї книги, спробував добитись до кругу Ґеорґе: як він не оминув Бодлера та Верлена, так не міг оминути Й І еорге, і що він його знав і цінував, автентично відомо зі слів письменниковогосина241. Увійти туди він міг, познайомившися
** Стефаник. Листи. — С. 185.
т Михайло Рудницьхий. Непередбачені зустрічі. — Львів: Каменяр, 1969.- С. 145.
*** Стефаник. Листи. — С. 138 н.
*** У листі Юрія Васильовича Стефаника (з Едмонтона, 12 серння 1971) до 1. Костсцького: «можу подати Вам таку певну інформацію: в

з ролічем-Лідером. але й за інших можливостей.<: їх зіставлено У примітні до присвяченої Лідерові поезії Георге «До Калі* маха»)- Наскільки субстанції, наприклад, його -поезії у прозі» була споріднена з прозою Ґеорге. можна переконатися з характеристики цієї останньої, що її робить Морвіл:
«Його прозовий стиль постав побіч з його поетичним стилем, удосконаленню якого, навіть за допомогою здобгтнх через прозу взглядів. поет надавав головної ваги. В його про¬зовому стилі, оскільки вживання прози він заздалегідь обме¬жував для себе «поетичним», ідеться не про створення стилю для романів, новел чи статей наукового роду лише про прозу, якою можна начеркувати й нашкіцозуватн те. що прагне за¬кріпити поет, який думає майбутнім, а не письменник, закло- потанний сучасним. Він бажає висловити прозою те. з чого не може, — або ще не може — вийти вірш, бо в тому міститься чи то надто багато сумнівів, надто багато відкритих питань, чи то воно ще не досягло потрібної віршової єдности, хоч. може, зго¬дом і досягне її. Такій особливій ролі прози у творчості Стефа-на Ґеорге відповідає те. що — як уже сказано — його довші про¬зові нариси виникли у першій половині його життя, він бо був лиш тоді ще не певен завдань і шляхів*-42.
Не виключено, однак, що якби вони зійшлися, то німець¬кого поета привабило б не саме оте «модерністичне* у виразі сумнівів та шукань, не та, отже, «імпресіоністична- техніка, в якій, зрештою, навколо Ґеорге працювала тоді вся пишуча Ев¬ропа, — а й щось із того щабльованого у мистецтво «духу землі ». яке відповідало б його власній, вище так широко омовленій селянськості. Кінець кінцем же єй у Лідера, предтечі «Молодої Польщі», такі рядки:
СйуЬу тах щ]иі ііусіет Іиіааут ирогас,
Міес і сапиштхиспут ріщрт отії
Але якщо й не конче крізь круг Ґеорге: міг же він, справді, залишитись у Кракові далі на десять років, закінчити розпочату п’єсу243 і вивести її на сцену. Міг би й удатись до великої форми, створити роман, другий, третій, досягти розголосу*44. Зрештою,
бібліотеці В. Стефани ка були твори С. Ґеорге, він дуже високо цінив його, вважаючи його одним з найбільших препв не тільки Німеччини, але й цілого світу». т Мопиііг II.-8.
213 Є відомості, що Стефаник один час працював над драматичним твором, зокрема — в його власному листі до Морачевського з серпня 1899 (Стефаник. Листи. — С. 192).
‘ш Щодо можливостей жанрового побільшення цілком фахову думку ви-словила Леся Українка (у статті «Малорусские писатели на Буковине»): «Оповідання Стефаника, при всій їх реальності, — не фотографії, а саме малюнки, ніби ескізи для майбутньої картини. Читаючи їх, спадає на Думку, що якби зв’язати їх спільною фабулою, то вийшов би народний роман» (Жизнь. — 1900. — № 9). Цит. за українським перекладом передрукованим у: Погребе«них. — С. 48. (Зворот «читаючи їх спадає на думку» слід Піднести, либонь, таки на рахунок перекладу) Це поогноз того роду, що його, вже у наступному поколінні, з дальшим самоусві-
501

глимі ж ^НШптгтт — • яжяяігть ят — лчержзт* Агтиппу*^»*1 м^яаш’агіярмямпянмМпії»^!^ а ^гАмватян (Мяр»я М^шмгмш). бв й ■■» (ІЦикік). ^
Гі 1 ЇЙ ■■■—^ — шЛтгїтгтш Чі і
■Г. н*ю в»н »тише иг •тшт^тшяа-. не >р»гмш. на»ггі, иг ^ Іиіміїїріш ,і-яуі—>іия— Н—тгттьже: переторг місиевасгь. Ш *вн жив. на огережп*. пди пягжт А і пш
N1 ГТТГГі »1 З 1СІХ «СІННІЙ ЗЄМЛІ Т~»ТГТП* 1Г—МИ Й ІТИТали^ ж
поради
ГІОЯСНЄНИЯ. таю «ЯГ ОМ таж иг відбулося, може б*Т»Г ОДН* Пи«*ш*І ми яво його. ■ шшпгі. и пш іра» анщ» лити. мгпримі спричинив тр>мі> — затяжну и» те життя Голі №г* сказати хто його повчав тоді про ііпті для теперівю*огг> покоління» та Іпгяіяд шию»« Та их ить і того то рік по »*- рече«■—хслівзявіїлась V — Літі* * 15 червня 1099) стаття Яг» Гурбяцшіго. який. ІМрсшто|» «Ьунмяі», мастопмііі видання Стгфаишяп творів. Стаття містила такий пасаж. -< тефаник великий знавець мгжика і його дгаі. він м\жика чм* о «ного ліпше, як Франко. і томт-то мас ми в нашій літера ГЩЩ Отоучиість перед собою. Одного лиш йому остерігатися най уважає. щоб не зманерувався ***\
Відтоді фшцц й заходилася з усім українським завзяттям переконувати його у дійсності цісї візії «гарної будучности* бутмжоамгу гращим знавцем мужика. ніж Франко. І переконала Десь уже на порозі 1945-1946 академік Михайло Возняк. тріїяфіючи. подавав до відома ютшу Стефаникові слова, звернені яо Вомцимкра Дорошенка -В одною з своїх листів Стефаник писав: “Я встндаюся. що і с письменником, а все що шткаа. тоисяк тяп ж шшк. чоуюш. ю робть рикир з свого письменства, лишень як одиниця, що надзвичайно любила свої оточення’*. В цій цитаті цікаве визнання Стс- фаника, що надзвичайна любов до оточення пхала іону перо»
руш»**.
Вмі гиріщ жмкрягася їй еюю риму жшяю. але же ш. ш від нього сподіва —сьдоля. Ру сі в не став Ясною Поляни*».
Тепер Його треба відкривати наново. Чого це мит, диві кожен, хто хоч раз лробу&ав пропагувати українську культур* на основі неннлючих фактів
Є. однак, у ставояапоа в країнської кульг* ри. — і то і сучаснішої, найсьогоднішої, — твапя і зворотна строма і пропагандивної акції: пропагування для неї самої усе численних % ній неіснчючнх фактів.

***

***

вчали його цілі потужні покоління віршоробів: усі оті «гори кру. ТІ крем’янії», «створи ЗИМИ», «зорі — ОЧІ весняної НОЧІ», «дні смутні і самотні*, «тихі ночі-чарівниці», «досвітні огні, пере¬можні, трочі» тощо. тощо. Тож її зустріч — єдина відома робоча зустріч впритул — з високою поетикою європейського СИМВО¬ЛІЗМУ ДЛЯ дослідників появляє в усій наочності межеву стелю того, на що вона реально спромоглась. Мова про її згаданий переклад Метерлінкової драми: це й є другий ідюстраційннЯ зразок.
ТУТ було годі збитись якою-небудь «гострою косою смертн», що так любенько вляглася б у пристосовану до того «верхню» свідомість рідного читача. Тут треба було, не заспокоювавшись ані на мить, іти крок у крок за досконалістю первотвору. аби досягти чогось, якомога рівнозначнішого. Як- от:
«Дядько. }£стло, що се таке?
Старша дочка. Не знаю гаразд. Думаю, що то садівни¬чий. Щось недобачаю, він у затінку, під будинком.
Б а т ь к о. То садівничий косити збирається.
Дядько. Вночі косити?
Батько. Адже завтра неділя. Так. Я завважив, що трава дуже висока навколо дому.
Дід. Мені здається, що коса занадто свище—
Дядько. Він косить біля дому.
Д і д. Ти його бачиш. Урсуло?
Старша дочка. Ні, діду, він у темряві.
Д і д. Я боюся, коли б він дочки не збудив.
Дядько. Нам його ледве чутно.
Дід. А мені так, як би він у хаті косив»248.
Це. справді, д обре. Так добре не змайструвала Леся Україн¬ка ані однієї сцени в котрійсь оригінальній своїй драмі. Ані [її найфантастичніші людські персонажі], ані «Той, що в скалі сидить», говоривши про речі таємничі й, за задумом, незро¬зумілі. не втримуються на цій недосяжній для українського сим¬волізму’ лінії: щоб уживати конкретних образів і притому- не показувати «увесь предмет»*.
Поготів-у її ліриці. Най своєрідні ше задумана побудова не-одмінно закінчується чимсь, що знаходить уготоване собі місце у хрестоматії.
У Георге навіть у «Звіаді союзу-, начебто найприступнішій для фронтального розуміння збірці, треба, перекладавши, зважити, щоб не переочити таку, приміром, деталь: колесо, яке
** Мптерлтж-Лля Украппа — С 548 н.
* Кон скіура упорядника. У першодруку відповідне речення — очевидно, внаслідок друкарської помилки — мало такий вигляд: Ані у найфан- тастичніїши. ані -Той. що в скалі сидить», говоривши про речі таємничі м. за задумом. незрозумілі, не втримується на цій недосяжній для укра¬їнського символізму лінії: щоб уживати конкретних образів і притому не показувати ««увесь предмет-. — /Мі
504

-длегорнзує згубний суспільний розвиток і яке котиться у прірву, годі, мовляв, спинити. — але й тут не узагальнено, а зовсім на¬очно: годі спинити, вхопивши за спицю. Що ж уже казати про інші цикли, де амплітуда між зримим та незримим куди розмаш- ніша. де переходи — бравши терміни Езри Павнда — -фанопоеї» v «логопоею», ще невловніші, у таких, наприклад, конструкціях, як «du folgst der horde die dich tosend lud zum thron aus grellem gelbem seidenstofF, або narden die verflöchtet irren durch der rau¬che strengen quall zu dem kuss der süssen mirren*, або «malvenroie /gelbe tote: manen-kQsse euch zu segnen», або «statte von quälen¬den lüsten wo ihr gestrandet seid — lass deine sonnigen kosten / folge dem strengen bescheid!» або «begehre das graun schwellt nicht mehr strengt — das schöne zu schaun das wirmend nicht sengt» іт.д.,іт.д.
Похвальне бажання Вороного, полемічно висловлене v вір¬ші до Франка, «все неосяжне — охопити, незрозуміле — зрозу¬міти», у даному прикладанні лишилося б таки нездійсненним.
Не вистачило б і зовнішньої техніки. Леся Українка вряди- годи вдавалась до експерименту, наприклад, у строфічних будо¬вах. — от у згаданому « Не дивися на місяць весною». Але загалом про такі речі було їй байдуже: і те. що п’ятнстоповий ямб не- контрольовано переходив у шестистоповий. і абияка якість ри¬ми чи взагалі «дзеньок». З такого погляду Вороний куди май¬стровитіший, бо і строфіка його не тільки винахідлива, а й тех¬нічно бездоганна, і римування, приміром, «королівна — бого¬рівна», «Ооллі Прюдома — утома» або «напрямок — рямок», по- являє просто шедеври на тодішньому тлі. Та чи то більше, чи то менше задовільно, усе одно було воно дитячими забавками супроти того, що потребувалося б для такого бодай україн¬ського Ґеорґе, яким він нагоді з’явився вже у польських, чесь¬ких та російських пересадженнях.

Категорія: Ігор Костецький. Тобі належить цілий світ

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.