Михайло Яцків – Збірка творів

АФРОДІТА З КНІДОС

загрузка...

Славному герою Манолісу Глезосу

Суд в Афінах при самім ринку переповнений юрбою цікавих, які згромадились навіть з віддалених провій* цій. З уст до уст передають новини дня: подробиці з про» цесу славної красуні Фріне, полюбовниці різьбяра Прак« сітеля.  Обжалували її за атеїзм, і оце  вона  стоїть   пере*

судом.

Сіра юрба хвилює,  гаморить і тиснеться до пропілені,

від яких відпихає її збитий ланцюг сторожі.

Головну увагу звертає струнка росла постать одинокої жінки між двома півкругами амфітеатральних рядів, з якня передні складаються з суддів, а задні з цікавих видців.   І По лівому боці в двох лавках сидять чотири чоловіки! один з них літ 30-и, джиґун з золотим ковтком в усі, Ції обвинувач, а побіч—його правний заступник. Бесідник, ром гойдана  фігура поломана золотухою і гулящим життям, | софістом   так   званого   котурнового   напрямку.   Риб’ячими очима зиркає він в сторону Фріне й облесним усміхом стм рається покрити дошкульність жовчі і печінки.

За тими двома сидить високий чорнобровець середнЯ літ з мрійними очима краски моря —це митець Праксітел»|і а побіч нього теж стрункий брюнет з кучерявою борідкоЩІ і палким зором — відомий в Афінах бесідник Гіперід, о(Я ронець Праксітеля і Фріне.

Предсідник трибуналу, архонт-базилевс, кріпкий сі 4 рець з платонівським чолом, відчитав акт обжалування, М боокий бесідник встає і зачинає дряхлим голосом:

— Афінські мужі! По Пелопоннеській війні запануиМ у нашому політичному житті хаос, а в суспільному — у ПІ

156


ІОК етики й віри. Етика, релігія і національне почуття — Ье три підстави, без яких не може існувати держава. В розгнузданні обичаїв дійшли до краю; коли ще нині нг прокинемося, завтра чекає нас тільки заглада. Замерло і і’мління і національна честь, замерла публічна опінія й ппторитет жерців нашої Святої Округи, в мистецтві роз-нііношилося новаторство і космополітизм, різьбяр Праксі-■ль творить наші безсмертні богині зі смертної постаті ІО шусти. Згубили ми шлях до божественного Фідія і Ско-іпіса, мистецтво відвернулося від наших честивих дівиць, мірних подруг і почтенних афінських матрон, їх достойні міс­ії, н зайняли бакханки і нетяги з чужих провінцій і розгнузда­ні, нагі гетери. Демон спокуси, хули й атеїзму в жіночій по-дпііі закрався до наших святинь. Кожний з нас тямить н.іііновішу ганьбу, яка потрясла цілою суспільністю: оце Нраксітель, прямуючи за духом зіпсованого смаку й упо-ІОбання юрби, відтворив свою Фріне в її цілій розпусній Гіг істидності і поважився виставити ту статую на превелике ш рішення не лише священиків і народу, але навіть цині-щн— на вівтарі дельфіцької святині!

загрузка...

— Звертаюся до вас, почтенні судді, і до вас, жерці, і яких кілька засідає в нинішнім трибуналі, в ім’я пошани іі.іміих милостивих богів, в ім’я добра держави прошу про рішучий, суворий і справедливий вимір кари!

Ця бесіда викликала враження і порушила слухачів. ‘ (дні вгадували, що Фріне буде засуджена на вигнання, інші ворожили кару смерті, тим більше, що кілька жерців Прилучилося до заклику бесідника. Становище сталося ■Жке. Незалежно від того настрою, судді і слухачі не спускали Фріне з очей.

Стояла прибрана в комбінований костюм з кремової по­пи точної шати жриці, обрубленої долом гранчастим чорним 1 н.нідром; понад це цілу постать накривала хвиляста на­ми ка краски моря, яку носили достойні дами. Один кінець ■мітки опадав через ліве рам’я здовж нижче колін, дру-ГНІі вкривав голову до половини чола і спочивав у правій І’ни. Намітка також прикрашена на краях багатими комбі-іііііі.шими гафтами. Ця жіноча постать, виджена з профілю, р і.їла чар на видців. Півколий діадем над чолом, прегар­нії пузол волосся, легке хвилювання грудей, струнка стать ІОЖественні згиби, які рисувалися з-під багатих хвиля-ім\ драперій намітки, подавали видцям гармонійні обриси ІИісичної краси. Похилений легко профіль із  спущеними

157

 

очима, задивленими з легким смутком в даль, чарував щи>|

оою простотою.

Стояла нерухома, як жива статуя краси і молодості,1! кувалося питання, чи її поява завдячує свій чар шляхет* (ості народного грецького походження, чи випливає з при« звичаєння до позувань  Праксітелеві.

Тим часом її оборонець  Гіперід говорив у цей  спосіб!

— Мій передбесідник підкреслив упадок обичаїв  серед нашої  суспільності. Добачує він  упадок  мистецтва в тім} що наші митці не звертають уваги на домашні чесноти мі­щанок, а до представлення богів послугуються моделями і народних сфер. З першою увагою  годжуся вповні:  мисте* цтво упадає,  бо  в нинішніх часах  наша суспільність всй енергію марнує на фальшивий   патріотизм  в переконанні, що кожний інший народ є чимось багато нижчим,  а самі нічого    не   посвячує   мистецтву.   І   з   цього    теж    виринав відповідь на другий закид. Нинішня доба не дала нам ге’ роїв, ані мужів настільки визначних, щоб були гідні долоті, чи пензля артиста. Неспокій епохи вдерся до робітні мит» ців. Та ходить мені перед всім про повалення фальшивого погляду і негідного   наговору,   киненого  на оцю  безвинну Фріне,  якої дівичо божественні удалі  підхопив митець тої міри, що Праксітель. Мій попередник спер свій  закид і їм статуї, уставленій в дельфіцькій   святині.  Достойний три бунале! Коли цим разом  митець спробував увічнити прй< нади своєї приятельки в творі, відміннім від інших, то мав» мо тут свідоцтво, що є він вповні паном свого долота, і ЦІ риса  генія  не свідчить   про  вбогість   його  духу,  а тільки може принести славу Афінам  й Елладі у прийдешніх по

колінь.

—           Мій попередник у своїй злобі, а може, також чеїН
уперту несвідомість промовчав про інші статуї ПраксітелИі
до яких моделей служила йому Фріне, і я не буду їх ТЩ
всіх наводити, бо знаєте їх, вельмишановні судді. Маї-іи
живо перед очима прегарну богиню Деметру з КнідовИ
предивних обрисах, повних поваги, матірної любові, щирій
го смутку і туги за втраченою дочкою.

—           Мій попередник зайняв таке фанатичне й односЛ
роннє становище супроти Фріне, що намагався тут пеЛ
конати нас, начеб вона була чимсь гіршим від страшної мИ
рової пошесті з часів Перікля. Він старається вмовити мис,’
що ця безборонна жінка перед нами є висланкою демов
і має збурити статуї богів, збезчестити святині і поширити

158


Шухи безбожності та розпусти.   Високий трибунале,   афін-I гіікі мужі, дивіть!

І  Гіперід  приступив до Фріне, здіймив  з неї намітку,

ІІііічспив на рамені аграфу її шати, а шата сточилися,  як

Н|Лота хмарка  при заході сонця. В  ту мить Фріне  лівою

І IIIіічпо закрила груди, а правою лоно. На хвилинку запа-

Иуніїла  мовчанка.  І оце судді і  цікава публіка забули, що

Иіілходяться  в  суді.  Всім  видалося,  що   є  вони  в  святині

1 і»  ос: оце богиня відложила шати і має ввійти до купелі.

І міисумерку, який спадав зі стелі, ясніла Фріне, як об’яв-

Агіїни містичної лілеї, і коли видці протерли очі, щоб пере-

■Кнштися, чи це привид, чи ява, Фріне стояла знов в своїх

. пік і .їх.  І  тільки   в пам’яті  викликував   кожний  враження

Іршіїїічайного  чуда  і  старався   утривалити   його  як  юний

і пні кохання, як запах божественного нектару забуття. На-

№|і»Пі Фріне вдаряла, як нагість її статуї в святині, маєста-

іим   чистоти й уроком   дівочої непорочності,   вольним  від

и  її низької косорності.

Лрхонт-базилевс   порозумівся   з   найстаршими   суддя­ми, опісля  встав   і   промовив   голосом,   повним   поваги  і ■Порушення:

Фріне! Звільнюємо тебе від вини і кари. Ретор Гі-

Нм|)Іл  доказав   нам іще  раз,  що   афінці   над усе люблять

Вййгу,   що краса  має   бути   вільна   від   напасті  насікомих.

К|>ис,і   в  своїм святім натхненні сама  в  собі є релігією й

і пою,   як   цього   доказав   нам   найвиразніше   митець

||||мкі ітель. Оборона Гіперіда перейде до потомності і буде

ШАШім з доказів побіди краси над людською злобою. Бла-

і>» мпісііні   хай   будуть:    містечко   Теспії,   і   країна   Беотів,

і                стопи, коли ти  дівчам завітала  до  Афін. Твоя по-

Ийтіі,  сповнена  принад, виразів і настроїв, пересувається

■ Гилгреї архітворів митця Праксітеля, є сквапно копійова-

іі’о учнями і подивлювана здвигами паломників і по-

|н|ш,киіх з далеких країв. Твоя постать ідеалом своєї кра-

її- кристалізувати в лонах  праведних  матерів плоди

|  хиалу потомності  так,   як животворні  промені Геліоса

|іі|нпіі гармонійні обриси цінних мінералів у лонах землі.

Настане   епоха    упадку    мистецтва,   епоха   фальші

чин мірства,   коли   на   устах   повно   буде    слів    любові

■ ближнього, а в притворах святинь, перед вівтарями бога

■ІМосірдя, перед процесіями прочан,  під час торжествен-

* прощ і церемоній будуть повзати і зойкати хороводи

і.них, жебрущих калік.

159

 

То та епоха муки, терпінь і бриді назве нас по нами і варварами, але ніколи не осягне нашої погоди ду і не  дорівняє досконалості  нашої безсмертної краси.

Твори духа Еллади виринають з конечності, щ в будучих віках рятувати людей від смерті. Ті твори бу дуть пропадати і воскресати по чужих землях і морях, бу дуть цікавити й одушевляти митців і учених всіх народіві і архітвір нашого Праксітеля, якому дала вираз Фріне,— буде воскресати з розбитків до нової краси.

Архонт скінчив. Любимці Праксітеля, Фріне і Гіпя ріда винесли їх трьох на руках серед грімких оклики: тріумфу.

1960.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.