Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ПО ГРУШІ

Уставай, братику, уже сонце устало —
покотилося по спинах корів,
покотилося по димарях,
уставай, а я в м атері торбу візьму —
підемо груші трусити.
У нас грушин ціла балка,
стане на весь район!
А груші! І що то за груші:
у рот покладеш — сама розтає,
ну, неначе з меду.
Мабуть, бджоли навесні
наносили меду у чашечки квітів!
А може, то сонце поналивало
у ті чашечки золота!
А пахнуть як! За сім кілометрів чутно!
І як виспіють — ледь труснеш —
долі ж — не видно листя,
суцільний мед,
розлитий на осінню ряднину.
А ми збираємо той мед,
а ми збираємо краплі пахучі сонця
повні картузи.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.