Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

БІЛЕ КОХАННЯ

Та й гарні ж у нас дівчата:
їхні усмішки
наче скибки кавунів —
так і хочеться до них припасти
гарячим ножем своїх губ!
Обличчя у наших дівчат
біліші білини ромену!
Мамо, то ви їх побілили,
як примазували до свята хату знадвору?
А вишні-черешні
теж ви побілили
чи то вони білі від білих облич дівчат,
які ходять вечорами
на білі вогники солов’їв?
Попід тинами
хлопці руді, як соняшники,
цвітуть на городах
і задивляються на білину дівочих облич.
Мамо, побіліть їм обличчя!
Мамо, побіліть їм серця,
як скатерть лляну стіни,
щоб упали на біле кохання
зелені яблука дівочих грудей,
щоб вилилось на біле кохання
із тонкого дзбанка стриманості
молоко пестощів…
Мамо, побіліть їх!
Побіліть!

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.