Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Я став дорослішим і одиноким…

Я став дорослішим і одиноким:
один, як дерево, стою біля дороги,
спадає з мене листя карооке
під мої тихі, непорушні ноги.
Дивлюся я під ноги все частіше
і бачу лампи фіолетові колій,
що світяться увосени чистіше
в прозоре і порожнє поле.
Проходять люди і несуть турботи
щоденні в кошиках із хлібом,
цигарками чоловіки попихкують з роботи,
жінки розщебетались біля хліву.
А я стою — мені цікаво
бути самотнім, без родини:
мою дівчину інші цілували,
моя дівчина від іншого народила.
Від’їжджають друзі на поїздах,
навіть попрощатися забувають,
затих між яблунями білий дах,
і чути — там руки двері відчиняють.
Наді мною пролітали журавлі,
пролітали фіолетовим сумом полів,
коло ніг моїх тихих посідали,
а мене на крила свої не посадили.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.