Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

УКРАЇНА НА СЦЕНІ

На сцені була лялькова Україна,
а у залі байдужі глядачі
позіхаючи поглядали на паперову калину
і ситі черева думками гладячи.
А вона сцену мела матнями
своїх лялькових козаків,
у яких не було зроду матері,
у яких не було зроду батьків.
Аж під стелю підплигували,
грамофонними голосами покрикували,
наче лякали гайвороння,
що над ними як хмара чорна.
Гайвороння над сценою — це чудо,
тобто гайвороння над сценою — це чудово,
і посипалися мідяки оплесків,
наче руки ситі в жебрацьку миску.
А потім на сцену прийшла Катерина,
синьою річечкою притекла,
а над нею червона калина
опустила на плечі два крила.
І на її синеньких руках,
а на її синеньких — байстря!
(Чи втопити тебе в морях,
так висохнуть ті моря!)
Поглянула вона на люди —
немає людей, самі глядачі.
Та чорно світяться люстри.
(І зникла у люстровій ночі).

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.