Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ВИДАВАЛА ДОНЬКА ЗАМІЖ РІДНУ МАТІР

Мати: (поставила на столи чарки):
«Чому ж воно чарки порожні —
ллю, ллю горілку, — а вони порожні?»
Донька: «А в мене повнісінька,
хоч і горілки не наливала,
п’ю, п’ю, — а чарка повнісінька».
Мати: «Та й що ж це людей немає нікого,
кликали, кликали, — і нема».
Донька: «Хіба, мамо? У хаті повно людей,
тільки всі вони мовчать».
М ати: «Ет, мовчать, хай співають.
Ану, доню, заспівуй…»
Донька: «Пташка летить за пташкою,
і сльоза біжить за сльозою…»
Мати: (перебиває): «Е ні, ти веселу заспівуй,
сьогодні ж у мене весілля,
а ти плачеш». (До музик).
«Гей, музики, грайте веселіше!»
Музики: «Та немає ж на чому грати!»
Донька: «Я знаю, на чому грати:
скрипкою буде мій плач,
бубоном будуть мої груди,
а сопілкою мої сльози —
нумо, музики, нумо, золоті!»
(Потім поглянула на себе).
«А-а! Я — гола, де моя сукня,
де моє весільне вбрання?
А-а! Його відібрала моя мати!
Мамо, віддайте моє весільне вбрання!»

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.