Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ЛАБІРИНТ

Зупиниться пофарбований у червоне автобус,
і я опинюся у лабіринті:
довго-довго опускатимуся східцями,
зітру підошви на черевиках
і піду шукати шевця,
ступаючи босими ногами
по холодному камінні,
і ще більше заплутаюся.
У відчаї присяду на східці,
витягну газету і стану читати,
щоб знайти вихід із цього лабіринту.
Потім побачу дороговказ:
відрубана піврука вказує напрямок руху, —
невимовно зрадію, подумаю, що я везучий,
і знову піду, і ще більше,
і ще більше заплутаюся.
А потім зустріну дівчину,
що їй скажу: дай води напитися,
а вона відповість: сама заплуталася
і давно не бачила криниці.
Подивлюся в її очі, і вони
здадуться мені двома кухликами
із синьою водою.
Нап’юся з її очей синьої води,
візьму її за руку, і вдвох
підемо шукати вихід,
і ще більше, і ще більше,
і ще більше заплутаюся.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.