Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Ішов сніг…

Ішов сніг,
ти простягала долоні,
тихі і лагідні, як дві сніжинки,
до мого обличчя.
Я зазирав до них,
сподіваючись побачити там
золоті зерна радості
(колись твої руки були просто золотими
від тих зерен радості),
але не побачив їх.
На твоїх долонях,
тихих і лагідних, як дві сніжинки,
я побачив печаль,
яка була ні до чого не подібною,
просто була печаллю.
(Печаль ні з чим не порівняєш —
завжди буде печаллю).
З деякого часу ти приносиш мені
тільки печаль, тільки печаль.
І про це я довідався, коли ішов сніг.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.