Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

НЕОБХІДНІСТЬ

І попросився чоловік до хати переночувати,
і назвав себе тим, хто розводить комах у голові
для коханої білої берези.
А як сіли вечеряти до столу, сказав:
«Сядь до печі і там вечеряй!»
І спитав я потім його: «А що, так треба?»
«Так треба». І полягали спати.
А він сказав: «Піди ляж на лаву —
я спатиму з твоєю дружиною».
І спитав я потім його: «А що, так треба?
Я завжди чинив, як люди чинять».
«А тепер робитимеш так, як я хочу,
бо так треба».
«Треба то й треба, я завжди чинив як треба.
А можна мені кота гладити по спині,
я знаю, цього не дуже треба робити, та я гладив,
можна?»

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.