Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ПАМ’ЯТЬ

Ніби вийшов нарешті дозвіл на те,
що можна на кладовищах
садити картоплю і всяку іншу городину.
Через кілька годин після того
охочі гримкотіли вулицею
сапками і відрами — бігли займати
грядки під картоплю і всяку іншу городину,
але то було зайве, бо в кожного
були родичі, які спочивали тут вічним сном.
Ото вони розрівняли могилки,
видрали півники і бузок,
висадили картоплю, висіяли редиску.
(Потім вони побачили, що то невигідно —
тільки й чути було, як туди заїздили мотоциклом
чоловіки з пляшкою, бо там закуска гарна була).
Грядочки були рівненькі та гладенькі
(прибрані, як могилки!).
І деякі нарікали на долю,
що так мало їхніх родичів повмирало,
щоб можна було на їхніх могилках
садити картоплю і всяку іншу городину.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.