Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ДЕРЕВО

Дерево він помічав навесні:
на гілках гойдалися дівчатка,
схожі на строкатих птахів,
потім з’являлася листяна вишиванка хрестиком.
А восени дерево стояло голе
(навіть птахи не сідали,
а дівчаткам за школою ніколи),
поки не одягалося в снігове хутро.
Все те діялося, як роки, непомітно,
і дерево він помічав навесні,
коли на гілках гойдалися дівчатка,
схожі на строкатих птахів.
І з кожним роком він все більше ненавидів їх,
їхнє гойдання видавалося йому
схожим на коливання маятників
якогось чудернацького годинника…
А тої весни дерева не стало —
з нього щось вийшло, схоже на дерево, але не дерево,
і він відчув, що скоро помре,
бо недарма ж із нього вийшло іще одне дерево.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.