Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

САМ ЗА ДЕРЕВОМ

З-за дерева узнаю, що я вже не я, а дощ за деревом.
Тепер мої вівці пасуться без мене.
А я стою за деревом і думаю, як же мені бути,
щоб про мене люди знали тепер — коли я є дощ?
Бо дощ тільки тоді є дощем, коли в довге волосся
уплітає соняшники,
бо тільки тоді люди й знають, що то йде дощ.
А як же мені бути, коли я стою за деревом,
чим тепер мені виявляти людям свою людську сутність,
бо ж сутність дощу я вже вмію
виявляти довгим волоссям?
Невже тепер я уже не я, коли я є дощ?

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.