Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ЧЕКАЮЧИ ЗАПИТАННЯ

Дати закурити? Одягаю куртку і, коли повертаюся
до нього, бачу, що він тримає в пальцях цигарку для мене.
Зараз він образить мене за те, що я попросив
у нього цигарку.
Ні, ти мене не зрозумів — я запитав тебе:
дати закурити?
Дай, — відповідає і виймає з моєї коробки цигарку,
закурюю і я.
116 ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО
Ти, — каже, — і в школі таким був — зовсім не змінився.
А я знаю, що я зовсім не з цього міста і що
я тут зовсім випадково і він мене зовсім не знає.
Просто він відтягує ту хвилину, коли задасть своє
головне запитання-наказ, або хоче погратися зі мною,
як кіт із мишею, або якийсь нерішучий він і вичікує
сприятливого моменту.
Я, — відповідаю йому, — зовсім не з цього міста
і школу давно вже закінчив.
Ні, — каже мені і сміється, бачу, стурбований моїми
словами, — ти у нашій школі навчався.
Оте очікування його головного запитання стало мені
уже нестерпним, хоч би вже швидше він його задав,
та й він нервово-швидко, бачу, палить цигарку.
Аж тут повз нас проходять троє залізничників
і забирають нас разом із собою.
Я думаю собі: може, й вони кожен сам по собі хоче
мене теж про щось запитати?
Але впізнаю серед них одного давнього знайомого
і йду за ним. Не обертаючись, відчуваю, як той,
хто хотів про щось мене запитати, сердито кидає
цигарку на землю, бо ті троє залізничників
завадили йому задати мені дуже важливе запитання.
І мені стало його жаль.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.