Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

ЦЕ — СКАРБИ

Хіба ми отут його так і не дочекаємося цієї ночі,
що світліша за дні, коли ми кусень хліба до рота
підносимо?
Не вірмо тим, хто носить руки, як вирване із землі
коріння, і лякається, коли кров у жилах, як хвилі
морські, зануртує, хоч пускай кораблі, —
їх слова неправдиві.
Бо як повернемося з вулиці до хат,
то побачимо зерно, щоб сіяти,
побачимо свічку, запалену на столі, щоб творити.
І це — скарби.

Категорія: Василь Голобородько. ЛЕТЮЧЕ ВІКОНЦЕ. Вибрані поезії

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.