В семантичній структурі СО розрізняються два рівні відображення: денотативний і сигніфікативний. Формою вираження сигніфікативного значення виступають логіко- семантичн? і основана на ній семантико-синтаксична структури, а денотативного — актуалізований Тип СО, що відповідає природі мови як знакової системи особливого плану і подвійною структурацією її одиниць (у парадигматиці і синтагматиці) і з двобічним і двократним їх означуванням — в системі номінативних засобів (первинне означування) і в складі предикативних одиниць у мовленні (вторинне означування) (див.:(Уфимцева А.А. Семантика слова .// Аспекты семантических исследований.- М.: Наука, 1980.-С.5 80; Лещенко М.И. Виртуальный и актуальний аспекти предложения.- Минск: Вышзйш.шк., 1988.-С.5-19.)).
Поняття прєсупозипії. Особливістю СО є їх прив’язаність до конкретної ситуації. Інформація не зводиться
З — 6-927 до одного тільки повідомлення, вона результат
співвідношення ситуації (контексту) і повідомлення. Чим більше відомо мовцям про предмет, тим менше може бути само повідомлення. Сукупність попередніх («Фонових») знань, які роблять можливим певне висловлювання і його РОЗУМІННЯ. називається прєсупозишєю.
- Питання для самоперевірки: <1
І. Назвіть основні СО. 2. Що виступає формою і змістом
СО? 3. Чим відрізняються словосполучення: «вчитися з братом» і «вчитися із захопленням», «поїхати вчитися» і «просити приїхати»? 4. Чим відрізняються речення: Він вирішив // Він прийняв рішення.
- Проблемні питання:
1. Що виступає будівельним матеріалом для речення «’ слово, словоформа, словосполучення? 2. Якою одиницею є складне синтаксичне ціле? 3. Чи рівноправні між собою синтаксична і морфологічна системи?
IV. Завдання для поглибленого знайомства з темою: Ц Прочитайте: Вихованець І.Р. Нариси з функціонального
синтаксису української мови,- К.: Наук.думка, 1992.-С.5-25.