Загнітко А. П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). Ч. 1

Тема II СИНТАКСИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ

загрузка...

І і Іншії!!! лекції:

І Неоднорідність зв’язку на різних рівнях синтаксичної

‘ Міми підрядного зв’язку у словосполученні, і Види синтаксичного зв’язку в реченні.

(І Рекомендована література І) В) інчш;і:

І Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський ЬМ. іміпко синтаксична структура речення,- К.: Наук.думка,

Руі і кая грамматика,- М: Наука 1980. — Т.2.- С. 13-25. Велошапкова В.А Современный русекий язык:

…………….. Иі М.: Вьісш.шк. 1977,- С.16-59.

і іпіі;цура для самостійного конспектування:

V       Кононенко В.І. Прийменниково-субстантивний і її аспекті синтаксису // Мовознавство- 1978.-N3,-

  • м і

ІІІиедова Н.Ю. О синтаксических потенниях формы // Ііоир.изьїкознания,- 1971. -N4,- С.25-35.

ІІІМДОва Н.Ю. Согласование и координация: их сходство її раїпичия // Проблеми истории и диалектологии славянских щмкоіі ( Ь к 70-летию чл.-кор. АН СССР В.И.Борковского.- і Наука, І971.-С.312-319.

ЦІмелев Д.Н. Некоторые особенности согласования в і ом языке // Рус.яз. в шк,- 1962,- N4,- С.24-29.

>)) додаткова.:

I ак Н.Г. Теоретическая грамматика французекого язика:

<    ннтаксис- М: -Вьісш.шк., 1981,- С.32-44.

Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой м.мости.-М.: Наука, 1986,- С.7-19.

Мартынов В.В. Категории язика: СЄМИОЛОІИЧЄСКИЙ .і М.: Наука, 1982- С.52-60.

Норман Б.Ю. К вопросу о двусторонней синтаксической і ми їй // Рус.яз. в шк,- 1980.-М- С.84-87.

  1. Матеріал по лекттії: кодограми ( а) синтаксичні Кк и її її простому реченні, б) синтаксичні зв’язки у
  • нової полученні).
  1. Основні поняття теми.
    1. НЕОДНОРІДНІСТЬ ЗВ’ЯЗКУ НА РІЗНИХ РІВНЯХ СИНТАКСИЧНОЇ СИСТЕМИ.

Характер синтаксичних зв’язків в одиницях різних рівні відмінний. Різні і засоби вираження синтаксичних зв’язків й| різних рівнях. Так, на рівні форми слова наявні такі засобі зв’язку:

а)  флексії: забивати молотком, наступної осені;

б)  службові слова (прийменники): йти до лісу, педале, від школи.

На рівні речення зв’язок оформляють: а) порядй компонентів: Ліс зелений (пор. у словосполученні зелений ліЩ б) сполучники і сполучні слова: Хто не працює, той не їс (Нар.тв.); Що легко прийде, то легко піде (Нар.тв.); в) інтонац Між нарцисами Назореї — біла лілея — Під збанком з воді хилила смагляве плече… — В басаманах ріллі, о кривава м Галіаее, Чорна праця землі степовую мадонну печ (С.Маланюк).

Традиційна граматика розрізняє два основних вид зв’язку: підрядність і сурядність, їх відмінність полягає наявності / відсутності головного і залежного компонента, пор шапка батька і батько й мати. Обидва типи зв’яз репрезентовані в межах речення, де можна виділити тако: предикативний зв’язок, який реалізується в граматичном центрі речення, тобто зв’язок між підметом і присудком. Дл словосполучення визначальною і власне-центральною ознако* є підрядний зв’язок.

Типи синтаксичного зв’язку (предикативний, підрядний, сурядний) визначаться на основі напрямку синтаксичної залежності: 1) двобічний напрямок залежності — предикативний зв’язок; 2) однобічний напрямок залежності — підрядний зв’язок; 3) відсутність залежності — сурядний зв’язок.

  1. ВИДИ ПІДРЯДНОГО ЗВ’ЯЗКУ У СЛОВОСПОЛУЧЕННІ.

На рівні словосполучення функціонує тільки підрядний зв’язок, що характеризується прислівною специфікою. Черезі словосполучення він реалізується в реченні. Підрядний зв’язок прислівного типу диференціюється а) за семантичною наповненістю ( 1) сильний; 2) напівслабкий; 3) слабкий), б) за!

12

 

пм Прислівний підрядний зв’язок в реалізується у таких різновидах: і. руилини, 3) прилягання, шиї реалізується безпосередньо через і ш і пики і належить до слабкого типу прислівного і (>оку його семантичної наповненості: >» (чол |> ,одн.), новій школі (жін.р.,дав.в.,одн.). За • м иіш формальних ознак у залежному компоненті

‘.\и………… .чіим і неповним, пор.: пахуча земля і

іииіноиі тумани, погожі дні (відсутнє узгодження в

і • і\ минім реалізується через смислову незавершеність іпікн получення, що визначає сильний, напівслабкий і> зв’язку між компонентами словосполучення і Опорними компонентами при сильному типі і пік іупають: 1) перехідні власне-дієслова (вишивати, предикативні прикметники, тобто аналітичні і Подібний до красуні-дівчини хлопчик чемно привітався

  • • ип }) іменники-деривати віддієслівного або цінного походження. Найтиповішим відмінком при руванні (міцному семантичному зв’язку) виступає м нй може займати центральну позицію при прямо- и ч і не прямо-перехідних дієсловах, у випадках, коли пні. пас постфіксом власне-дієслова:- не сердись на . •чіпайсь на сина. НапіВсильний (напівслабкий) тип інший реалізується у випадках, коли залежний компонент нуі мім не з опорним елементом, а з опорним елементом і
  • ним під нього словами, напр.: привезти книжку синові з ті, /іе сипові залежить від привезти книжку. В зоні слабкого

перебуває орудний інструментальний, після якого ичуі тиси зона словосполучення та його зв’язків і ніш і іі я сфера дії детермінантних зв’язків, що кмітують ускладнення семантичної структури речення, шііивати цвяха у стіну молотком і По всьому місту чия неймовірні чутки (А:Дімаров).

Ма фоні керування та узгодження вирізняється

  • щія як тип підрядного зв’язку, при якому семантичне ЦІЇП і н реї і ня головного елемента здійснюється вибірково і ті мі.Єї.иться його частиномовною приналежністю та і          іарем його граматичних категорій: дівчина-інженер,

. >. >т-ць-тракторист. При кореляції спостерігається особливий

тип семантико-синтаксичних відношень між компонентами словосполучення: вони співвідносяться, залежний компонент виступає семантичним конкретизатором головного.

Окремий різновид становлять словосполучення, утворені на основі прлягання, специфіка якого полягає у зовнішньому взаєморозташуванні елементів: співати голосно, йти швидко, темрява лісу, шафа для книжок.

Особливу увагу необхідно звернути на кваліфікацію словосполучень типу йти до міста, квіти в росі, які можна відносити до одиниць, в яких форма залежного компонента є керованою, і до одиниць, де залежний компонент не вимагається лексико-семантичним змістом, природою (валентністю) опорного компонента, а зв’язок між ними виникає на основі їх взаєморозташування.

Керування розуміють то надто широко , то надто вузько.

О.О.Потебня пропонував керуванням вважати такі випадки, «коли відмінок додатка визначається формальним значенням пояснюваного» («в іншому разі керування зникне в тумані») (див.:(Потебня АА Из записок по русской грамматике. — Т.1-2.

—    М.: Учпедгиз, 1958,- С. 120-122)).

О.М.Пєшковський висунув і обґрунтував два поняття: сильне керування і слабке керування. Перше позначало зв’язок необхідний, друге — необов’язковий і не необхідний, пор.: переступати через поріг і працювати в полі, працювати на городі, працювати за столом і под.

загрузка...

При такому розумінні форма керування стає розмитою і абстрактною, під неї підводиться форма будь-якого відмінка поза його семантичним навантаженням у межах реченнєвої одиниці, воно суперечить семантико-граматичній концепції про члени речення. Видається цілком слушним враховувати морфологізованість синтаксичної позиції, з неї виходити при трактуванні конкретної формули синтаксичного зв’язку. Функціональні ідентифікатори типово-морфологізованої синтаксичної позиції належать до того самого класу формально-семантичних одиниць (членів речення) і поєднується ідентичною формою підрядного зв’язку і свідчать про первинну стадію трансформації, пор.: пішов до лісу — пішов туди І до лісу — синтаксичний прислівник. На цій основі виділяється «іменне прилягання» або «відмінкове прилягання» (терміни є синонімічними, один акцентує увагу на частиномовному вираженні, другий — на зпаченнєво- 14

йому плані) (див.:(Грамматика современного русского рпоіо язмка / Под ред. Н.Ю.Шведовой,- М.: Наука, 1970 ‘О/ с , Вихованець I.Р., Городенська К.Г., Русанівський її М < с’млмтико-синтаксична структура речення. -К.: цумки, 1983. — С. 13-18; Лущай В.В. Члены предложения и Ц і’интвксической связи в их взаимообусловленности. — М..и. мі. ДоиГУ, 1981,- С.39-46)).

І,  ВИДИ СИНТАКСИЧНОГО ЗВ’ЯЗКУ в РЕЧЕННІ.

Всі ІНІШ види зв’язку існують тільки на рівні речення.

<   >< С1ЫШПО важливим видається послідовне розмежування Іірі цикативного і прислівно-підрядного     зв’язку, м і. рмінантного і опосередковано-підрядного зв’язку, тяжіння і і ііінположення, напівпредикативних і предикативних відношень ІГ.Ш , • .

Координація (предикативний зв’язок) Грунтується на двобічній залежності головних членів речення, їх ііі.н мозалежності. Цей тип зв’язку виступає визначальним для ніч., кладних конструкцій і характеризується абсолютно цм юсередженістю від усіх інших типів зв’язку, тобто незалежно мін них утворює речення. Відмінність координації від уиоджсння полягає у тому, що узгодження — це однобічна Іілежність, а при координації спостерігається п ПН моспрямована залежність: підмет передбачає присудок, а Присудок залежить від підмета (пор. В.А.Бєлошапкова відносить предикативний зв’язок до узгодження, кваліфікуючи його тільки ні особливий різновид останнього (див.: (Бєлошапкова ВА (Іопременньїн русский язик: Синтаксис- М.: Вьюш.шк.’, 1977,- I 14 39)). При узгодженні спостерігається взаємодія ічімойменних категорій — роду, числа, відмінка; предикативний їм ч іок грунтується на «поєднанні» різнойменних категорій, причому категорій визначальних. Для іменника такою в

<   пшлксичному плані виступає категорія відмінка, а для дієслова

категорія особа, наявна і в іменнику (третя особа), шймсннику (перша, друга і третя особа).

Всі інші граматичні категорії є «супровідними» у ім.нмозалежній координації підмета й присудка, з-поміж них іиоііливу значущість має категорія синтаксичного часу і категорія синтаксичного способу, які витворюють категорію предикативності.

Підрядний зв’язок у реченні має два різновиди:! прислівний (через словосполучення входить у речення) і детермінантний. Детермінантний зв’язок у реченні поєднує детермінанти з предикативним ядром речення. Інколи цей зв’язок кваліфікують як слабке керування, почасти як прилягання. Детермінанти справді приєднуються через взаєморозташування і типовою формою цього зв’язку є форма прилягання, але її відміність від прислівного прилягання полягає в тому, що детермінант прилягає не до одного слова чи’ форми слова, а до граматичної основи речення в цшому: У справедливих армій доля завжди прекрасна (О. Гончар). Детермінант у справедливих армій залежить не від одного члена реченя, а від обох головних членів (доля прекрасна у к о г о?).

У деяких випадках між підметом і присудком витворюється особливий тип синтаксичного зв’язку, який! грунтується на постпозиційній ознаковій кваліфікації підмета. Причому постпозиція кваліфікатора-атрибута ускладнена зв’язні ком з предикатом: Хлопець стояв трохи похмурий, непорушний Я величний (В.Епік). Подвійний підрядний зв’язок (тяжінням можна відносити до різновиду координації, але координації ускладненого типу, де спостерігається взаємозалежність не мім двома.компонентами, а між трьома, чотирма і більше.

В силу розмаїття синтаксичного вираження предиката підмет і присудок можуть не взаємоуподібнюватись, що часта має місце при нетиповому вираженні іменної частини, напр.: Зал в огнях, кружляють пари, хвилі музики пливуть (В-Сосюра);. Дме рівний, спокійний бриз, і небо все в зорях, у промінні, и радості (Ю.Яновський). Такий зв’язок називають співположенням. Цей різновид предикативного зв’язку потребуй особливої уваги, тому що подібного типу одиниці часта зараховуються до словосполучень.

, ‘ Отже, предикативний зв’язок існує у трьох свої> різновидах: 1) координація, 2) тяжіння, 3) співположення жоден з них не має собі аналогів на рівні словосполучення.

На рівні речення фунціонують предикативний, підрядний прислівний і підрядний детермінантний, подвійний синтаксичний, опосередкований підрядний і сурядний зв’язокі Основою такого тлумачення є семаніико-синтаксичнии підхід] до аналізу нього типу структур (див : (Уханов Г.ПІ

,6                                                                                                                                    Л

 

ПОНМІІПГЩ.ПНЯ связь в ее отношении к сочинению и НМІ нию // Исследования по славянской филологии: Сб.,

       імніи аклд В.В.Виноградова.-М.: Изд-во Моск.ун-та,

1 і іНі И2)). Джерелом опосередкованого підрядного «гортання структури простого речення в залежний мит . |м м ПІІЛІІИЙ компонент. Компресія (згортання) зумовлена ми і ні тотожних лексичних компонентів, пор.: Отут в

/….. )..< а. біля гаю, Хороші дні пливуть мої (М.Стельмах)л

•а я роїдоллі хороші дні пливуть мої + Отут біля гаю хороші

  • гинуть мої. Цей тип зв’язку формується й виникає не так н.і . і мішико-синтаксичному грунті, як на формально- і нічному. Суть опосередкованого підрядного зв’язку пік и і ому, що приєднаний за його формою член речення

іп»….. (підковується опорному слову, з одного боку, і через його

і** ІІІІІЩГВО співвідноситься здебільшого з предикативним і (ірідка з одним членом речення), щодо якого й мінуються семантико-синтаксичні функції опорного і і пінії компонентів, з другого боку.

Подвійний синтаксичний зв’язок — це зв’язок, що Виникне у структурі складного присудка, компоненти якого ін і» бувають — і один, і другий — у власному зв’язку з підметом і її І Р Вихованцем). Такі структури є наслідком згортання і ПМК інших речень з ідентичною семантикою: Бійці прибігли і миіи.оаані (В.Підмогильний) = Бійці прибігли + Бійці були

І МЧІ 11.ІНШІЇ І.

Опосередкований зв’язок, нарівні з підрядним ці її рмінантним і підрядним прслівним, сурядним зв’язком, не участі у формуванні структури простого речення. Фм|імллі.по-граматичними показниками опосередкованого Підрядного зв’язку часто виступають сполучники типу тобто, пічі. а саме, зокрема, напр.: Спільне значення всіх речень однієї іудови, тобто однієї структури, називається граматичним тчиигітМ.

На противагу предикативному і підрядному зв’язкам, на

111             н яких у простому реченні вичленовуються головні і другорядні члени, сурядний зв’язок не вносить істотно-якісних їм п і у структуру речення, що зумовлено його функціональною Особливістю. За допомогою сурядного зв’язку речення поширюється тільки однорідними, тобто ідентичними, у і|ім|>м.т)іьно-граматичному плані елементами, в результаті чого утворюються відносно незамкнені, відкриті ряди однорідних

членів. Вихідною сруктурою такого ряду виступає складне речення або комплекс простих, напр.: Щастя і долі нам не чекати — ми їх самі знайдемо, здобудем (ВЛучук) = Щастя і долі нам не чекати — ми їх самі знайдемо, ми їх самі здобудем або Щастя і долі нам не чекати — ми їх самі знайдемо + Щастя і долі нам не чекати — ми їх самі здобудем…

Особливу увагу при розгляді питання про форми підрядного синтаксичного зв’язку, які існують на рівні речення і словосполучення, необхідно звернути на передбачуваний / непередбачуваний, обов’язковий / необов’язковий, семантико- синтаксичний / власне-синтаксичний характери зв’язку.

Передбачуваний зв’язок безпосередньо пов’язаний з 1) валентністю слова, 2) формально-граматичною природою опорного компонента словосполучення або речення. При передбачуваному зв’язку форма залежного компонента визначувана опорним компонентом. В залежності від інвентаря залежних форм розрізняють варіативний / неваріативний передбачуваний підрядний зв’язок. Неваріативним підрядним зв’язком є повне узгодження, де форма іменника передбачує форму атрибутивного компонента: зелене жито, синій костюм та ін. Поширений цей тип зв’язку і серед власне-перехідних дієслів типу любити, говорити, напр.: любити сина, говорити правду і под.

Варіативний передбачуваний зв’язок передбачає вибір можливої форми, пор.: купити хліб/1 купити хліба, з їсти кашу // з їсти каші, написати лист // написати листа.

Передбачуваний зв’язок широко репрезентований в одночленних складнопідрядних структурах (з’ясувальних, означальних, обставинних способу дії, місця, часу): Збратав нас труд, що творить чудеса, Здружила мисль, що у всесвіт проникає (М. Рильський). Слово труд передбачає форму підрядної частини (наявність сполучного слова, яке й визначає інші аспекти оформлення підрядної частини — форму дієслова- присудка і под.).

Непередбачуваний зв’язок наявний в усіх випадках, коли форма залежного не визначається семантико-синтаксичним потенціалом головного компонента, а визначається тим смислом, який вноситься цим компонентом (залежним) в утворювану конструкцію: коробка з олівцями, коробка для олівців, коробка з-під олівців; йти по дорозі, йти дорогою, йти швидко і под. Ідентичне простежується у двочленних

 

і под. Ідентичне простежується у двочленних иіиішірядних реченнях, де форма підрядної частини і перш п сполучниковий елемент не передбачені певними іііиігііпіми головної частини (сполучниковий елемент питься для вираження певних смислових . відношень, Іні ні, які пі и якій мірі не перебачені ні змістом, ні формою м,4 частини, пор.: Коли орел кидається до бою, він ховає і Оітей (ІО.Яновський) //Якщо орел кидається до бою, /то/ чин своїх дітей.

Ознаку обов’язковості / необов’язковості треба щойно відмежовувати від передбачуваності /

……… г /іо.ічуианості. Обов’язковість підрядного зв’язку означає

нііичпу необхідність і регулярність зв’язку, напр.: купити придбати садибу, випити води, пізнати щастя. нГмікоиість (валентна прогнозованість залежного помента) не означає передбачуваність як постійну величину, Ііор і копатись у шафі (за шафою / під шафою / біля шафи) тут

……. нині елемент обов’язковості семантичного компонента, але

ні шлежного компонента непередбачена. Зв’язок іменника і прикметником є передбачуваним, тому що будь-який іменник конкретизуватися, тобто набувати атрибутивної Кірнктсристики, при цьому вихідні формально-граматичні метри залежного компонента, постійно будуть передбачені фо|ім,іім.ііо-граматичними характеристиками іменника, але ііміііпп. и, прикметника необов’язкова.

Подібні випадки наявні і в складнопідрядних і груї іурах, пор.: передбачуваний і обов’язковий зв’язок у нні Після того, як луг покосять, знову трави ростуть в цтіту (Н.Ткаченко); передбачуваний і необов’язковий: Моє

4    чию — це слово народу, Що в борні сам ‘утвердив свободу (І* Ііритунь); непередбачуваний і обов’язковий: Нас повідомили, щоб швтра всім зібратися біля технікуму, бо вирушатимемо на практику (М.івченко) і непередбачуваний і необов’язковий: Поки понад ними хвилю сторін не пронесе, Вони рільничому ІФМІПІЮЛишали затишок осель боязко вертались згодом, щоб ,и,,і нити піт і спів Під берлом іншого народу, Нащадки бранок І рабів (Є.Маланюк). Можна сформулювати закон, який инчі.іч.и обов’язковість підрядної частини. Наявність мі і иіімоіо, особово-вказівного займенника передає Обов’язковість підрядної частини, але її форма не завжди ШЗНДЧувяна цим займенником: Благословенна та година, як мати народила сина і нарекла його Тарасом, — титана-сина, що над часом зросте, повстане, потрясе усіх і вся! (В. Короти м).

Великі труднощі виникають при розмежуванні власне- і синтаксичних / семантико-синтаксичних відношень. Необхідно пам’ятати, що ці відношення зовсім не пов’язані з елементом обов’язковості / необов’язковості і тільки частково реально перетинаються з ознакою передбачуваності / непередбачуваності.

Власне-ситаксичні відношення — це тип або різновид структурної функції у мові, в їх формуванні не бере участі лексичне наповнення залежного компонента, пор.: атрибутивні] відношення типу зелений ліс (Зелений ліс виднівся па горизонті /І Осінній ліс виднівся на горизонті…), предикативні відношення,] напр.: трактор бурчить / трактор ричить / трактор працює…;! об’єктні відношення, які передбачають сильний характер керування, типу любити сина, читати книжку. Аналогічно в] межах складнопідрядного речення, де наявні підрядні: з’ясувальні: Денисові стало точно відомо, хто з їхнього батальйону перебуває в оточенні (О.Гончар), Я знаю, що бійця] нащадки спом’януть і нашу віру й кров знесуть на п’єдестали (А.Малишко). У більшості випадків власне-синтаксичнй відношення супроводжують передбачуваний зв’язок.

У формуванні семантико-синтаксичних відношень бера участь лексичне значення залежного компонента, яке наповнює! конкретним семантичним змістом певне утворення. Цей тип] відношень характерний для об’єкта диференційованого плануй {привезти вантаж —> бабусі; написати листа —» матері; забивати цвяха -» молотком; вишивати узор —> голкою) і різного плану обставинних відношень типу йти по дорозі, йти дорогою, ввійти до залу. Семантико-синтаксичні відношення] наявні і при передбачуваному зв’язку, напр.: перейти черец дорогу, підійти до підізду, де прийменники передбачені; словотвірною структурою дієслів. Просторове значення прийменників підтримується відповідною семантикою іменників.

  1. Питання для самоперевірки:
  2. Чим відрізняється підрядний зв’язок від сурядного, підрядний прислівний від підрядного детермінантного, підрядний опосередкований від предикативного? 2. У чому неточність визначення узгодження: «Узгодження — підрядний

 

При якому залежний компонент уподібнюється и роді, числі, відмінку»? 3. Наведіть приклади мсіюкного узгодження. 4. Назвіть засоби вираження ІЧІЮГО ів’язку у словосполученні, у простому реченні, у ніпму реченні.           5. Який зв’язок у словосполученні

щ» іменне прилягання чи керування (сильне чи

  • ‘ і’ Ц? У чому відмінність між узгодженням і ції пік ю’!Я. Дайте приклад передбачуваного (варіативного пивного) / непередбаченого зв’язку? 8. Яким є зв’язок у

         ініученні їхати поїздом — передбачуваним і обов’язковим,

і» пощупаним і. обов’язковим, передбачуваним і жош-ім, пепередбачуваним і необов’язковим? 9. У чому прмніиіпоші відмінність власне-синтаксичних відношень і

           » синтаксичних відношень? 10. Наведіть приклади

ним, і іііііположення, детермінантного, опосередкованого їдкого зв’язку?

VI- Проблемні питання: ‘

І, Чому виникло питання про іменне прилягання? У полягає його специфіка? 2. Чому зв’язок між підметом і

………… п См ні- можна вважати узгодженням?

VII Чанлання для поглибленого знайомства з проблемою:

  1. Утворіть словосполучення способом прилягання, панни: читати, приїхати, сидіти, їхати, запропонувати, їй, здатність, відвідувати, розповідати.
  2. Утворити речення з опосередкованим підрядним їм .і жом: Н степу тисячі людей прокладали широкий і глибокий Протитанковий рів; Кілометрів за двадцять від Сокального ГИимчі людей прокладали широкий і глибокий протитанковий

обов’язковий/необов’язковий; власне-синтаксичний/семантико-] синтаксичний тип відношень).

  1. Види синтаксичного зв’язку в реченні: 1) предикативний зв’язок підмета з присудком (а) координація, б); тяжіння,                в) співположення); 2) підрядний]

детермінантний і підрядний опосередкований зв’язок; ЗМ сурядний зв’язок.

  1. Завдання для самопідготовки:
  2. З’ясувати типи синтаксичного зв’язку і характер відношень у поданому реченні:»/Мені ввижається, як в тихім ріднім колі старий дідусь навча своїх онуків. Про давнини справдешні байки правитьлПро те, що діялось на нашім світі (Леся Українка).
  3. Уподаних реченнях вичленувати граматичну основу і визначити характер і специфіку предикативного зв’язку: Поезія

—                              таємниця, яка допомагає з’ясувати для себе таємницю свого серця (Є.Гуцало). Правда — у наших руках, Пісня — у нашия_ серцях, Вічність — у наших ділах (С.Будний). Як дитиною,[1] бувало, упаду собі на лихо, То хоч в серце біль доходив, Я собі’ вставала тихо (Леся Українка).

  1. Згрупувати словосполучення за типом підрядного зв’язку: іти в ліс, дівчина-комбайнерка, любов до Вітчизни зустріч щороку, квіти в росі, випадкова зустріч, кава поі турецьки, гість з Болгарії, визволені народи, читанні; Шевченка, світла доба, зустрітися на площі, візит друга.

 



[1]  Утворити речення з детермінантним підрядним ЇМ » н ом: Квіти росли біля хати. Микола часто згадує квіти, що

і… пі біля хати.

  1. Лабораторні заняття: і) Підрядні зв’язки у словосполученні.

1. Узгодження (повне/неповне);

  1. Керування (сильне/слабке/напівслабке);
  2. Кореляція;
  3. Прилягання (власне-прилягання//іменне прилягання),

б)   Типи синтаксичного зв’язку в реченні.

І             Типи підрядних зв’язків, які є спільними для речення і ЦОіосполучення    (передбачуваний/непередбачуванцй,

.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.