І Пиі.міин лекції:I     Питання про основну одиницю синтаксису.        шк-ііолучення — номінативна СО. Слово і…. учення, словосполучення і речення.і Граматична форма і граматичне значенняііп/іучсміїя.і ІНШІ словосполучень: А) за характером смислових         і. між компонентами; Б) за видом синтаксичногоІ») за морфологічним вираженням головного і і            > компонентів; Г) за будовою; Ґ) злитістю.II      Рекомендована література: її) основна:Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. піт .. синтаксична структура речення,- К.: Наук.думка, ? ( Ч 17Удовиченко Г.М. Словосполучення у сучасній м, і,кііі літературній мові. — К.: Наук.думка, 1968,- С. 13-65 іі рамматика современного русского литературного языка, м Наука, і‘>70. — С.486-53.9.і|ці|і;пура для самостійного конспектування: і Фіпішпюв Л.К. Многочленные субстантивные їй очстания // Рус.яз в шк. -1973.-Ж.-С.83-85. ^л Фоменко Ю.В. Типи синтаксически неразложимьгх        істаний в русском языке // Рус.яз. в шк. -1981. -N1. -100Фоменко Ю.В. Является ли словосочетание ед’иницей N її її і’ // Филологические науки.-1975. — N6. -С.60-65. і») додаткова:Вихованець I. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. пика української мови. -К.: Рад.шк., 1482. — С.150-158. Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної[……. і Ч II. — К: Рад.шк., 1965. — С.10-32.Давидова Л.П. Із спостережень над структурою і ИІями субстантивних словосполучень // Укр.мова і літ. в № і*»7І.-N11.-020-24.

итт        и и г’                        .. ІИІІИІ-ІІ;І відмінність словосполучення від речення.Прокопович Н.Н. Словосочетание в современно                    ^ ’ ^^_ттт . ._ЛЛ— т-т _л(л£-ґ г’ і і Поглиблюючи погляди О.О.Шахматова, у синтаксичнім науцірусском литературном языке. — М.: Просвещение, 1966. — С. 11                                                                                                                                         . ³ .125                                                                                                                                                ціни говорити про предикативні та непредикативні’ ^                                                    _{Л(Г тт                           1Г}._ОА ^ _л ^ о /и                                      ………. мучення. В.В.Виноградов зауважує: «СловосполученняРусская граммагика. — М.: Наука, 1980. -Т.2. — С.8-41.                                                                                                                                             . .и н складі речення і через речення . входить уЯрцева В.Н. Пути развития словосочетания // Вопрось                                                                                                                                                    _…. ₄, ‘                                                                                                                                               11 ц.пивну систему категорій мови, засобів спілкування. Алефамматического строя и словарного состава языка. — Л.: Изд-в<                                                                                                                                          , .л           _1Г._ГЛ                            . і н.пісжить так само, як і слово, і до сфери номінативнихЛеникгр. ун-та, 1952.                                               , ⁵ -X •_ттт _    .                              . ни мови, засобів позначення. Воно так само, як і слово, єШ. Основні поняття теми                                      . . . „ .                                                              «ум ще-                     іим матеріалом, який використовується у процесі„ _     „              _            МОїНоіо спілкування. Речення — витвір із цього матеріалу, яке¹.^ПИТА^ННЯПР° ОСНОВНУ ^{СИНТАКСИЧН}У             .! _у< повідомлення про дійсність» (див.: (Виноградов В.В.^{Д Ц} ‘                     Ми. і шсгические основьі синтаксической системьіиі>»і|> Л М.Пешковского // Вопросьі синтаксиса современного Питання про основну одиницю синтаксису вирішувалоа |>уч і пі о язьїка. — М.: Изд-во Моск.ун-та, 1950. — С.38)). лінгвістами неоднозначно, видається можливим виділити три напрями у розв’язанні цієї проблеми: 1) логіко-граматичниі (Ф.І.Буслаєв). Речення є судженням, значить одиницею мови речення; 2) формально-граматичний (П.Ф.Фортунатов О.М.Пєшковський). Основною одиницею синтаксису виступаі словосполучення, незалежно від того, чи виражає воно цілісн^л судження, чи виступає тільки його частиною. Таким чиномі речення, ототожнюючись із словосполученням, виступав частковим виявом словосполучення. До словосполучень за подібними аргументами належать речення типу Була веснт номінативні словосполучення (зелена сорочка, синє небо% словосполучення однорідних членів (Кожним словом, кожним променем, кожним болем своїм живе в душі нашого народі людина, що їй ім’я — Леся Українка (О.Гончар)).напрямку як «закінчене словосполучення». лшШМТ-ЦЖ’інапрямку вперше зосередили увагу на словосполученні, іЩ сприяло активізації синтаксичної думки, п подальшого розвитк і прогресуВизначення О.О.Потебнею центральної ознаки речення названої «присудковістю» (пор.: темна ніч // ні темна), призвело до виділення основної одиниці синтаксису речення. Словосполучення стало підпорядкованою величиною.¹О.ОЛІахматов, розвиваючи погляди О.О.Потебні, вияви» домінуючу властивість речення — предикативність при такому підході «предикативні відношення виявляють ужІ існування речення» (див.: (Шахматов А.А. Синтаксис русскогі язьїка. ‘- Л.: Учнедгиз, 1941. — С.37-41)). За цією ознакою бул| 24

1. Обидві одиниці позначають розширений факт дійсності.

Ще більш істотні відмінності між цими одиницями:

1. Словосполучення виконує номінативну функцію, а речення — комунікативну.
2. Словосполучення входить у комунікативну систему тільки через речення.
3. Словосполученню властива інтонація називання, а реченню — повідомлення.
4. Слопосполучення вміщує не менше двох одиниць, речення може складатися і з одного слова. Пор.: відповідь землякам, лист товариша і Зима. Пізно.
5. У словосполученні один з членів підпорядковується іншому (субординативні відношення), в реченні вони координуються одне відносно іншого, пор.: квіти в росі, щасливий час і Пахне троянда; Пролунало могутнє «ура!».
6. Всі ці відмінності є похідними від наявності в реченні предикативності (Предикативність — вираження мовними засобами відношення висловлюваного до дійсності. Це відношення до дійсності буває двох різновидів: 1) заперечна або стверджувальна модальність; 2) реальна/ірреальна модальність. Мовні засоби вираження модальності — це засоби вираження синтаксичного часу, синтаксичного способу і под.). ,
7. З усіх наявних форм синтаксичного зв’язку в реченні реалізуються всі, а в словосполученні — тільки підрядний прислівний зв’язок.
8. Не всі сполучення слів у реченні є словосполученнями ( 1) сполучення підмета з присудком; 2) сполучення слів, які є поширювачами семантичної структури речень — детермінанти: біля школи; в присутності багатьох і под.; 3) аналітичні форми прикметників і дієслів (буду говорити, більш сильний); 4) однорідні члени речення; 5) сполучення відокремлених членів речення з пояснюваним словом — напівпредикативні сполучення слів (напівпредикативний підрядний зв’язок); 6) члени речення, з’єднані прєднувальним зв’язком: Зробили ми вже багато, а недоліки є — і серйозні, що виступають ускладнювачами семантичної структури речення; 7) фразеологізми та синтаксично нерозкладні конструкції (жінка похилого віку, бити байдики)).

Уже відзначалось, що основна функція словосполучення-     номінативна. Ця ж функція притаманна й слову. Чи означає 26

    № словосполучення тотожне слову? За функцією……… гсрігається тотожність, за іншими характеристикамиугни адекватність. Словосполучення, як. і слово, називає імет, ознаку, дію, але називає поширено, конкретизовано.І.)і кі\ слово і словосполучення: ]) не є комунікативними одиницями;           2) позбавлені предикативності; 3)и призуються номінативною функцією; 4) система форм визначувана стрижневим словом; 5) виступають будівельним ріалом для речення; з другого боку, між словосполученням і і попом є істотна різниця: 1) різна кількість смислових 1101 .і тиків;                                                               2) словосполучення є мінімальнимі онтекстом для слова;                               3) у словосполученні активноВиявляються граматичні категорії опорних слів; 4) і юносполучення будується тільки на основі підрядного зв’язку.Словосполучення — це номінативна і интаксична одиниця, яка складається з двох і більше, Пов’язаних підрядним зв’язком, компонентів, один з яких є

• фижневим (головним), другий — залежним. (Пор. погляд М Л Ііслошапкової, яка визнає за словосполученням і ч’уктуруючу функцію, при такому підході в розряд і иічюсполучень входять і сурядні одиниці, див.: (Бєлошапкова И А Современный русский язык: Синтаксис. — М.: Вьюш.шк., 1977. -С.74-75)).

1. ГРАМАТИЧНА ФОРМА 1 ГРАМАТИЧНЕ •ЗНАЧЕННЯ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ.

Як і будь-яка інша мовна одиниця, словосполучення Гякож має граматичну форму і форму його вираження.

• мічення словосполучення — це відношення між головним і Илежним компонентами. Форма (або структура) і пппосполучення — це форма компонентів, в основному вона і иирається (грунтується) на систему форм головного і пмііонента, пор.: учитися на філфаці, учусь на філфаці, учимось на філфаці, учились на філфаці і под.

Одне із джерел засобів вираження у мові — це властивість Мовних одиниць мати декілька форм для вираження одного ІНачення і, з другого боку, здатність однієї форми реалізувати ВВКШька значень. Щодо форми і значення словосполучення Подібна асиметрія виступає в таких прикладах: атрибутивне чі.ічення може бути вираженим формами: а) іменник +

іменник в род.в.: свято міста, приїзд товариша; б) іменник + іменник в ор.в.: хвіст бубликом; в) іменник + іменник в місц.в.: легенда про море; г) іменник + інфінітив: мрія мандрувати; вміння працювати; г) іменник + прислівник: макарони по- флотськи; д) іменник + прикметник: зелений час; є) іменник + • невідмінюваний прикметник: година пік.            ™Та сама форма може виражати декілька відношень, пор.аІ)    навчатися з братом (об’єктні відношення) — вчитись щ задоволенням (обставинні відношення), 2) характеристика учня; (об’єктні відношення: характеризують учня і суб’єктні відношення: учень характеризує).

1. ТИПИ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ.

За характером відношень між компонентам словосполучення поділяються на такі типи: 1) атрибутивні, 2Щ об’єктні, 3) суб’єктні, 4) обставинні,                                                         5) комплетивні. ]Атрибутивні відношення — предмети та їх ознаки старанний учень, виняткова причина, красива дівчина. 3-поміж| словосполучень з атрибутивними відношеннями доміную™ словосполучення із залежним компонентом, який виражав узагальнену ознаку (прикметник, займенник, дієприкметник)! Атрибутивні відношення часто виникають і при сполученні іменника з іншими частинами мови, які не позначають] узагальнену ознаку: а) іменник + іменник без прийменника гілка бузку, крило літака; б) іменник + іменник І прийменником: сорочка в клітинку, будинок з дерева; в) іменний + інфінітив: бажання вчитися, стремління малювати; г| іменник + прислівник: кава по-турецьки.При атрибутивних відношеннях залежний компонента словосполучення Е межах речення завжди є означенням.Під час аналізу словосполучень необхідно пам’ятати , шс| та сама модель може виражати різну семантику. Так^лсловосполучення, побудовані за схемою «ім. + ім. в род.в.»і можуть виражати атрибутивні й об’єктні відношення.Означенням залежний компонент у моделі «ім. + ім. в] род.в.» виступає тоді, коли: 1. Головне слово (далі ГС) називай предмет, а залежне — особу, якій цей предмет належить: будинок батька, зошит учня, хустка матері; 2. ГС називає частини предмета, а залежне — весь предмет: сторінка зошита, дая будинка, рубрика газети; 3. ГС називає особу, а залежне І 28іГ)о колектив, до яких ця особа має відношення: .Д/ т,)ич «учу, учитель школи, командир роти, профорг групи; 4. і < н-і «иплі: сукупність предметів, а залежне — предмети, з яких імшість складається: череда корів, зграя птахів, натовп

• ГС характеризується значенням опредмеченої дії, а позначає діяча (родовий суб’єкта): політ космонавта,

11директора, розпорядження декана; 6. ГС називає ознаку, а ‘ цс особу або предмет, яким властива ця «опредмечена» ми. тріольно опередмечена) ознака: білизна снігу, синява неба, їсть учнів і под.ІНачення об’єкта (у реченні — додаток) залежне слово піч випадках, коли ГС виступає віддієслівним іменником, и ті (іініііідносний з перехідним дієсловом, що вимагає знах.в!: ,„41,111 Вітчизни, читання книжки, перевірка зошитів // иічііцати Вітчизну, читати книжку, перевіряти зошити і т.ін.11,      чий і а кого типу словосполучень у мові не суперечить мовним •иммірнортям, а підтверджує їх. В основі виникнення таких ііоснолучень знаходиться кілька причин:                           а) еліпсисіньої ланки більш складної структури, при якому в Пі і» нижній більшості випадків знаходяться прислівники: иоіііпіа, у якої є борода — людина з бородою; сорочка, пофарбована в клітинку — сорочка в клітинку; будинок, побудований з цегли — будинок з цегли; кава, зварена по-турецьки цтшй по-турецьки;       б) віддієслівна природа іменників,ЯКІ І нуліфікуються інфінітивом: прагнути перемоги — прагнення пірвмоги; в) мовна аналогія. Пор.: батькова шапка — шапка пчічі.ки, ;і потім гілка бузку.Об’єктні ві дношення виникають при семантико — итичній взаємодії компонентів словосполучення, вони м-^ •пн н тих словосполученнях, де ГС вимагає (валентнісне Крої позування) свого поширення об’єктом (на який спрямована пі і яким пов’язується дія): запустити супутник, створити ц, орати трактором, схвалений урядом і под. В об’єктних….. »«сполученнях залежний компонент може позначати: а)ип об’єкт дії {вишивати рушник, співати пісню); б) піч дії {орати землю трактором, забивати цвяха М ‘• *піком); в) дійову особу {підтриманий учасниками); г) Ш М|ч аси ика дії {розмовляти з друзями); ґ) об’єкт, що зумовлює ми і ГС {мрію про подорож, жалкую за лісом).

Об’єктні відношення виникають і при сполучешЖ дієслова з інфінітивом: принести обідати. У переважні»⁴ [ кількості випадків це дієслова руху або волевиявлення.Об’єктні відношення виражаються і сполучення! прикметника з іменником: сильний духом, здібний до малюванні і под.Суб’єктні відношення виникають у словосполученнях, і яких залежна форма позначає суб’єкт дії, діяча (іменник ав інша субстантивована частина мови). Суб’єкгні відношенні’ грунтуються на лексико-граматичній природі ГС, яким виступа дієслово. Пор.: Приїхав батько — приїзд батька, вітер розкидаєш розкидані вітром. Можливий збіг в одній формі двох виді відношень: суб’єктних і об’єктних, так звана синтаксичні омонімія: характеристика учня — учень характеризує і учні характеризуют ь.Обставинні відношення — дії (або ознаки) і обставини що характеризують дії (або ознаки). Види обставиннл відношень:                                       а) часові {повернутися вранці, піти пізняприїхати через місяць), б) просторові (йти полем, жити в селі перебувати на березі), в) мети (приїхати відпочити, подарувапш на пам’ять), г) причинові (сказати помилково), ґ) означальне! обставинні (хоробро битися, гаряче говорити) і под.Комплетивні (доповнюючі⁴) відношення виникають і синтаксично зв’язаних (цілісних) словосполученнях, коли ГІ потребує смислового доповнення: три пальми, вид спорті склянка води, ставати червоним. Словосполучення з циД відношеннями переважно виконують роль одного члеЯ речення.Велика кількість словосполучень може маі синкретичне значення, тобто поєднувати декілька значем відзначених як основні. Так, можуть поєднуватися атрибутові й об’єктні відношення (миска з пиріжками, дума про тебі написання книжки), атрибутивні й обставинні (мандрівка в гот повернення з міста).У                                                    словосполученні можливі чотири види зв’язкі узгодження (повне//неповне), керування (сильне//слабк| варіативне//неваріативне,             опосередковане//безпосереднаприлягання (власне — прилягання//іменне прилягання кореляція. Майже кожний різновид підрядного прислівня зв’язку може оформляти структуру різноманітних семантичному плані словосполучень: 1) керування: любити синЗО

Ггкгн ), п’ять книг (комплет.), розкидані вітром (об’єкти.); 2) Ими:’ зелена трава (атрибутивн.), п’ятьма книжками ним.); 3) прилягання: доручити малювати (об’єкти.), ЩННвти говорити (комплетивн.), квіти в росі (атрибутивн.); 4) і цін: дівчина-студентка (атрибутивн.).їй морфологією вираження головного компонента получения поділяються на: дієслівні, іменні, п. цінникові. В останній час у лінгвістиці ведуть мову про те,0     Можни ВИДІЛЯТИ тільки дієслівні, субстантивні, ад’єктивні олучення, прислівникових словосполучень в українській щ МСМК. «Позиція опорного морфологізованого прислівника українській мові не виділяється, тому що морфологізований……… пічний) прислівник як найбільш адвербіальна,нереалізована форма, перебуваючи в реченні переважно в и рміііліпній ролі, не може поширюватись залежними

• НИМИ” (Вихованець І.Р. Формально-граматична структура ЦІ имч//Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. м.іпіпко-синтаксична структура речення,- К.: Наук.думка,

< 20).Очевидно, варто виділяти прислівникові М0< получения тільки тоді, коли наявне поєднання: а)ч…… тика + іменника (з прийменником і без): швидше вітру,\ішш> до сліз; б) прислівника + прислівника: дуже треба, щфшнайно важливо (хоча І.Р. Вихованець відносить такі ОЮСполуки до аналітичних форм вияву інтенсивної ознаки ЦІ (Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису |і.піі< ької мови.-К.: Наук.думка, 1992)).Усі інші словосполучення (субстантивні, ад’єктивні: Іменникові, нумеративні, дієслівні) добре висвітлені у

• їїипіках (див.(еписок рекомендованої літератури)).

!2й_ рівнем злитості компонентів словосполученняЕЛЯЮГЬ на: а) вільні, б) синтаксично зв’язані, в) щ іічпцчічно зв’язані.

• интакенчно вільні словосполучення характеризуються м, піп кожний компонент виконує в реченні роль окремого н і речення. Синтаксично зв’язані (нечленовані, неподільні, ін ні) словосполучення виконують роль окремого члена и мни Так, у реченні Минуло два довгих і тривожних роки Кучер) можна вичленувати цілісне словосполучення два роки нині словосполучення: два довгих роки і два тривожних роки.

ЗІЦілісні словосполучення, як і синтаксично вільні, мають структуру, граматичне значення, їх компоненти пов’язані одним] з різновидів підрядного зв’язку (див.: (Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Современный русский язык: Синтаксиси Пунктуация. — М.: Просвещение, 1981. — С.50-54)). Синтаксичні цілісність окремих словосполучень пізнавана тільки в межам речення. Серед найпоширеніших типів цілісних словосполучень вирізняються: 1. Кількісно-іменні сполуки типу три явори, багато пісень, декілька днів, п’ятірка плугатарів, зграя птахів;

1. Словосполучення, побудовані за моделлю: числівник -Б Іменник з прийменником (род.в.), займенник + іменник з прийменником (род.в.): хто-небудь з дітей, хтось з учнів, один]

із   нас, мама з сином, батько з дочкою (словосполучення типи сестра з братом вважається цілісним тоді, коли ознака дієслова-присудка стосується обох діячів, пор.: Сестра з братом пішли до міста (сестра з братом — цілісне) і Сестра з братом! пішла до міста (сестра з братом — вільне, з братом — додаток • ] Сестра тоді жила з братом); 3. Словосполучення, які мають V своїй структурі слова з очима, з носом, з обличчям, росту і под.з

1. Особливу групу цілісних словосполучень утворюють сполуки прикметників, дієприкметників з іменниками, що називають родові поняття: Він був доброю людиною, чуйною; 5| Словосполучення, семантична цілісність яких досягається співідносними прийменниками від і до, з і до: Від покоління до\ покоління і від серця до серця передають українці безмежня любов і пошану до генія національного духу, творця незнищенная і вічних ідеалів — Тараса Шевченка, поза яким не уявляється витворення цілісної концепції українства як сладової частини загальнолюдської співдружності націй (3 газ.); 6) До цілісний утворень належать складні присудки, напр.: Та хоч який біль чя горе скрутять людину, але випростуватись вона мусить сама, 1 то нерідко так, щоб сторонній не бачив ні заподіяного лиха, н& тих милиць, на які спирається стражденне життя (М. Стельмах).

За будовою словосполучення поділяються на 1) прості и2)    складні. Просте словосполучення — семантико-синтаксичне об’єднання двох лексико- повнозначних слів: голосно співати, чекати товариша. Просте словосполучення часом може] складатись з трьох або більше снів. Це простежуються: 1) при об’єднанні складних присудків з неиоинозначніши зв’язками та іменною частиною тоді перестав сміятися, став скупим на

.’) мри поєднанні слова з фразеологізмом: зробив курям наІІДІІЙ словосполучення — об’єднання трьох і більше       пічних слів. В основі складних словосполучень лежитьїй олютного простого словосполучення. В сучасній чиїми мові можна виділити три типи складних ті ммііук пі: 1) просте словосполучення + залежне від нього

• ноно (за структурою є складними, а за семантикою по цілісним): врятувати життя товаришам, добре $япший у країні. Тут залежний від простого словосполучення
  • м.іи пояснює його в цілому, а не його ГС. У таких м іиінученнях можливе варіювання: відомий у країні добре;

. … М добре відомий і под.; 2) ГС + залежне .від нього (•сполучення: гідний земного щастя; хода повна гідності. Ці ІНЖЖІІИЙ компонент простого словосполучення міцно….. ‘ ‘і і.нііій з ГС цього словосполучення і через нього взаємодієі центральним компонентом складного словосполучення. Цим підрічияються від попередньої групи, словосполучень; 3) І» і цпа або три залежних слова, не пов’язаних між собою і їх, нкі не утворюють словосполучення. Це у переважній……………… дієслівні словосполучення, оскільки дієслова мають……….. і п. поширюватися кількома словоформами в силу своєїінтимної валентності, пор.: всунути нитку в голку; вкинути

1. *,     та у скриньку; вбити цвях у стінку. Зустрічаються зрідка і

її іи>нучення з іменником: закладка патрона у гвинтівку. В……. її іаких’ словосполучень лежить двочленна модель. Приїї . ноіюсполучень за структурою на прості і складні в…… їй шчиій літературі беруться до уваги різні аспекти їхі ‘ ції іації:                          1) кількість і характер способів підрядного

• її N п V, 2) кількість повнозначних слів в їх структурі.

Иіііпе докладно розглядалася друга позиція. Перший |»ИіфІМ виступає основним у Трамматике — 70″. За цим іи її рим як прості розглядаються словосполучення, побудовані ноні одного способу зв’язку (узгодження, прилягання, ішііня, кореляція), незалежно від кількості повнозначних ми пор.: купити подарунок матері (кер.). До складних

1. ін.і              иолучень належать такі одиниці, які утворюються на

…….. мі різних способів зв’язку, що виходять від одного й того ж….. ‘ і Гак, словосполучення синя (узг.) ручка (прил.) ізШтимом за цією класифікацією є складними, тому що слова в

ньому пов’язуються і узгодженням, і приляганням, які виходять з ГС.Таким чином, при цьому критерії класифікації простих і складних словосполучень вся увага зосереджується на способі зв’язку (див,:(Грамматика современного русекого литературного языка, ї М,: Наука, 1970,- С.538-539)).О.БСиротіна поділяє всі словосполучення на прості і непрості, виділяючи серед непростих комбіновані (комбінація простих: компоненти смислової структури = компоненти \ структури + смислова структура) і складні словосполучення (в його структурі простежується паралельне підпорядкування: основні компоненти структури слова = основні компоненти + структури слова), з одного боку, і надає перевагу диференціації словосполучень на поширені/непоширені. Серед поширених розрізняються складні, комбіновані, власне-поширені типу і Довгий товарний поїзд (див,:(Сиротинина О.Б. Лекции по] синтаксису русекого языка. -М.; Вьісш.шк., 1980. — С.30-32)).Раціональним є розрізнення простих і складних словосполучень за кількістю повнозначних слів, з яких складається словосполучення. Можливі два підходи до] класифікації простих і складних словосполучень. Один підхід -і від слова до простого словосполучення, а від нього до складного (піхід «знизу»). Він передбачає можливість поширення простого словосполучення (див.: (Грамматикаі русекого языка. — ТЛІ: Ч.І.-М.:Изд-во АН СССР, 1960.-С.20 і] далі; Прокопович Н.Н. Словосочетание в современном русеком] литературном языке. — М.: Наука, 1966)). Так, іменник ручка] може бути поширеним словоформами синя і із зажимом, які у] свою чергу поширюються, напр.:<                          ручка———— »і синя                                         із зажимом і*дуже                                         металевим *Другий підхід до класифікації простих і складних 1 словосполучень — від речення і до словосполучення, від нього — до окремого слова. Цей підхід враховує членованість речення на словосполучення, членованість/нечленованість        самих;словосполучень. Так, в реченні Головні війська України були в той час прикуті до Заходу (М.Стельмах) виявляється одне складне словосполучення головні війська України, а в реченні Учительська професія — цс людинознавство, постійне проникнення « складний духовний світ людини, яке ніколи неї 34щшпшшеться (В.О.Сухомлинський) виявляється одне складне…….. мі получення:с/мйд««<< духовний світ людини, всі інші:ущитвльська професія, постійне проникнення, ніколи не Нрнпиіінсться — прості.Методика вичленування словосполучення:

1. Предикативна сполука (підмет + присудок); і іюіюсполучення, які входять до складу підмета;

<   поіюсполучення, що входять до складу присудка; -І Піп наковування спочатку складних словосполучень (якщо мини і ), із складних вичленовуються прості; 5. Розглядаютьсяи словосполучення. При вичленовуванні складних…… цм иолучень із речень такими вважаються:І Словосполучення, до складу яких входять цілісні (•сполучення: поїздка з Києва до Полтави, дівчина років/\ нпш,

1. Словосполучення, які включають неоднорідні Оімчення: Карпатський зелений бук і слобідська руїна, Красуня їй. а й велетень Дніпро — це все моя прекрасна Україна, аЛЧднана на щастя і добро (Р.Третьяков);
   1. Кількісно-іменні словосполучення, до складу яких «її. прикметники (чи інше атрибутивне слово), що

…… иирюють залежне слово: три високих будинки, п’ятьтичиїхслів;

1. Словосполучення, які включають слова з подвійною . ііпііікі ичною залежністю: То ж легендарний Прометей украв щмлись вогонь 3; бога, щоб стала світлою дорога для всіх •іі ‘чіиібленихлюдей (І.Гончаренко);
2. Словосполучення, що включають сурядний ряд . ппиоформ (сурядні словосполучення), який може бути як в

• •_ 1111111 залежного компонента, так і головнбго: Бо не просто М##й івуки, не словникові холодини — В них чути труд, і піт, і

<       Чуття єдиної родини (П.Тичина). З поданого речення моиується складне словосполучення чути труд, і піт, і<     < ‘урядне словосполучення входить до складу підрядних

• і…» иолучень як цілісний структурно-семантичний

піонснт і до списку словосполучень не входить.Питання розподілу словосполучень на прості та складні псередньо пов’язане з послідовним розмежуванням власне- •і иолучень та невласне-словосполучень (див.: (Вихованець і І’ Формольно-граматична структура речення // ВихованецьІ  ороденеька К.Г., Русанівський В.М. Семантико-

п

синтаксична структура речення. — К.: Наук.думка, 1983. — С.б-і 24)). Для вироблення навичок диференціації словосполучень на| власне-словосполучення і невласне-словосполучення треба запам’ятати, що основними формами зв’язку для власне-‘ слвосполучень української мови виступають форми керування ( та узгодження. Форма прилягання у переважній кількості випадків сигналізує про згортання: структурне і семантичне. І Семантична редукція сигналізує про набуття певним членом речення абстрактнішого значення, витворення обов’язкової] позиції залежного компонента для розкриття свого змісту. Це призводить до перетворення детермінанта (залежного предикативного ядра) на залежний компонент словосполучення і означає трансформацію форми прилягання на форму] керування. Структурна редукція пов’язана із семантичною і мав два різновиди, які виділяються на основі направленості] згортання. Редукція підмета кваліфікується як редукція зліва, а] редукція присудка — як редукція справа. Ця редукція відображає! шляхи перетворення детермінантів, їх органічне входження у! словосполучення. Структурна редукція справа виступає! активним джерелом утворення субстантивних невласне-1 словосполучень (модель: іменник + іменник (з прийменником! або без прийменника) у непрямому відмінку): Ластівка сиділал на гілці бузку —> Микола часто згадує ластівку, яка сиділа неп гілці бузку —> Ластівку на гілці бузку часто згадує Микола.І Словосполучення ластівка на гілці в структурному плани ґрунтується на реченні; пор.: Я думаю про горде правая Підводити сонця з імли… (В.Коротич); Неначе це було вчораЛ так яскраво постає в пам ‘яті невеличка хатина з палісадникомА це весною буйно розцвітають кущі жовтої акації, де зеленщ першими листочками молодий берест, де білим цвітом, начел густою памороззю, вкривається кожна гілочка рясної вишня (А.Шиян).

1. Питання для самоперевірки:
2. Дайте визначення словосполучення, визначте форму і] значення словосполучення. 2. Яка функція словосполучення?] 3.3а якими ознаками характеризуються словосполучення?! Наведіть приклади кожного типу словосполучення за характером відношень між компонентами. Якими засобами! оформляються ці відношення? 4. Покажіть, як реалізуються у] словосполученні морфологічні ознаки частин мови. Наведіть!

‘і ш 5. Що виступило основою виникнення атрибутивних ціпи, у словосполученнях: крило літака, тиждень книги, пі п окулярах, бажання поїхати, кава по-турецьки і под.? Чим у стали можливими словосполучення з об’єктними ненцями: уважний до людей, прагнення до перемоги,.. і пік герою?                                   7. До простих чи складнихсполучень належать такі утворення: людина високого смачне на вигляд яблуко, виявити інтерес до справи, пупі книгу в целофан, людина з чорною бородою, шиїм сміливе рішення, любов матері до сина? 8. Складіть ііїсифікації словосполучень. 9. Наведіть приклади и пінних (доповнюючих) відношень. 10. Утворіть…… пі учення з атрибутивними відношеннями за формою:івниик + іменник, б) іменник + дієслово, в) іменник + Мрім цінник, г) займенник + прикметник, д) прислівник + прикметник. 11. Які словосполучення виступають цілісними? н 11, приклади їх різновидів. 12. Наведіть приклади шпих словосполучень. Утворіть їх за структурою: і мі-1 пик, іменник + іменник, зразок: смачне на вигляд м» ІЗ. З чим пов’язана диференціація словосполучень на11  і складні? 14. Чому змінюється функціональна специфіка

• •і. рміїїинта?

V     Проблемні питання:ІІ.і якій основі чи на якій підставі можна включити иппі ряд до переліку словосполучень? Хто з відомих……. пімні дотримується такого погляду? 2. Чи вичленяєтьсяіісполучення з речення, чи воно виступає будівельним ріплом дія речення? Отже, це окрема побудова чи тільки           ШИН побудови?IV      Злітання для поглибленого знайомства з проблемою:І      Опрацюйте матеріал вправ 568, 570, 572 (див.:ІІІриниііл О. І. Сучасна українська літературна мова. -К.: Вища 1977 162 с, далі Брицина 1977)).Визначте тип синтаксичного зв’язку у иолученнях, їх структуру: відповідати на запитання їй, пиіштися за рухом машин, радіти зустрічі з товаришем, ІІІИСЯ н бібліотеці з учнями, арія з опери Верді, план ііпиим п’ятирічки, завжди добре підготовлений, треті……… Н М.ІЯКОГІСЬКОГО.

37

1. Вичленувати словосполучення з речен Диференціювати їх на прості і складні, назвати цілісні: зрікся мови рідної. Нема тепер у тебе роду, ні народу. Чужин Шани ждатимеш дарма — В твій слід він кине сміх — погор (Д.Павличко). Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрщ Нерозмежованою останеться навіки од моря і до моя слов’янська земля (Т.Шевченко). Перед ними на десятш Кілометрів простягайся порослі лісами знамениті плави (О. Довженко).
2. На основі поданих речень дайте відповідь на питанні Чому — вібувається функціонально-семантичне зміщенії Детермінантів і якими компонентами вони виступають т словосполученні? Чим ці словосполучення відрізняютьсі ві інших? Назвіть вихідні одиниці, в яких ці словосполучення і реалізуються, а наявні детермінанти: У всякого своя доля і сві Шлях широкий (Т.Шевченко). На яблуні біля хати переливчасті заспівала іволга і, війнувши яскравим пір’ям, перелетіла і Друге дерево (М.Стельмах). Під землею, в глибині, лежи| вугілля здавна. І тут іде і ночі, й дні шахтарська праця слави (Н. Забіла).
3. Лабораторні заняття:

а)  Смислові відношення і морфологічне вираження ГС.І

1. Види смислових відношень у словосполученні Питання про синкретизм відношень в окремі словосполученнях.
2. Способи вираження головного слова, ти словосполучень за морфологічним вираженням ГС.

б)  Структура словосполучень.

1. Вільні, синтаксично зв’язані і фразеологічно зв’яза) словосполучення.
2. Складні словосполучення (питання п поширені/непоширені словосполучення).
3. Варіативність зв’язків у словосполученнях.
4. Мініконтрольна робота «ХарактеристиЛ словосполучення»

Завдання: У поданих реченнях виділиш словосполучення. Охарактеризувати за наступною схемою:а)      вказується ГС і залежне , зазначається яким частинами мови виражені;б)  тин словосполучення за характером вираження ГС;в)  тип словосполучення за структурою;її 11111 словосполучення за ступенем злитостіи. ЦІПІ;НІ іиіімошення між компонентами словосполучення; і пні синтаксичного зв’язку у словосполученні, вказати и оониіюсті;

• і іисоби оформлення зв’язку.

Ірп юк: Жити — Вітчизні служити (Нар.тв.).Ціпи ті СЛУЖИТИголовний компонент служити виражений дієсловом,      пі і омпонент виражений іменником Вітчизні;

• • і дієслівне словосполучення; ні просте словосполучення;

11   іільне словосполучення; ні об’єктні відношення;керування дієслівне, безпосереднє, слабке, форма       іупана, обов’язкова, семантико-синтаксичні……… і іти між головним і залежним компонентом;і ) форма залежного компонента.ВАРІАНТ 1.І На цій землі мій хліб насущний Яріє в кожному стебліІ І . . ї М )’ Пюбов до праці, істини й людини Мені мій рід у ішюінв (І.Гнатюк).і II осіннім небі журавлі курличуть і голос їхній ледве МИ (Є.Летюк).•і Жіша земля — мій заповіт, і хай пребуде вічно світ111’• идчук).

• II піснях і труд, і даль походу, і жаль, і усміх, і любов, і пікою народу, і за народ пролита кров (М.Рильський). Примітка: Даючи характеристику словосполученням,

…………. иоінкполучення небхідно розкласти на прості.ВАРІАНТ 2.І    Поггичним має бути сам задум, самий підхід до теми, •і життєвий матеріал, що його письменник кладе в Мс^ тору (О.Гончар).