Загнітко А. П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). Ч. 1

Тема III. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

загрузка...
І Пиі.міин лекції:I     Питання про основну одиницю синтаксису.        шк-ііолучення — номінативна СО. Слово і…. учення, словосполучення і речення.і Граматична форма і граматичне значенняііп/іучсміїя.і ІНШІ словосполучень: А) за характером смислових         і. між компонентами; Б) за видом синтаксичногоІ») за морфологічним вираженням головного і і            > компонентів; Г) за будовою; Ґ) злитістю.II      Рекомендована література: її) основна:Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. піт .. синтаксична структура речення,- К.: Наук.думка, ? ( Ч 17Удовиченко Г.М. Словосполучення у сучасній м, і,кііі літературній мові. — К.: Наук.думка, 1968,- С. 13-65 іі рамматика современного русского литературного языка, м Наука, і‘>70. — С.486-53.9.і|ці|і;пура для самостійного конспектування: і Фіпішпюв Л.К. Многочленные субстантивные їй очстания // Рус.яз в шк. -1973.-Ж.-С.83-85. л Фоменко Ю.В. Типи синтаксически неразложимьгх        істаний в русском языке // Рус.яз. в шк. -1981. -N1. -100Фоменко Ю.В. Является ли словосочетание ед’иницей N її її і’ // Филологические науки.-1975. — N6. -С.60-65. і») додаткова:Вихованець I. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. пика української мови. -К.: Рад.шк., 1482. — С.150-158. Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної[……. і Ч II. — К: Рад.шк., 1965. — С.10-32.Давидова Л.П. Із спостережень над структурою і ИІями субстантивних словосполучень // Укр.мова і літ. в № і*»7І.-N11.-020-24.

 

итт        и и г’                        .. ІИІІИІ-ІІ;І відмінність словосполучення від речення.Прокопович Н.Н. Словосочетание в современно                    ^ ’ ^^ттт . .ЛЛ— т-т л(л£-ґ г’ і і Поглиблюючи погляди О.О.Шахматова, у синтаксичнім науцірусском литературном языке. — М.: Просвещение, 1966. — С. 11                                                                                                                                         . 3 .125                                                                                                                                                ціни говорити про предикативні та непредикативні’ ^                                                    Л(Г тт                           1Г.ОА ^ л ^ о /и                                      ………. мучення. В.В.Виноградов зауважує: «СловосполученняРусская граммагика. — М.: Наука, 1980. -Т.2. — С.8-41.                                                                                                                                             . .и н складі речення і через речення . входить уЯрцева В.Н. Пути развития словосочетания // Вопрось                                                                                                                                                    _…. 4, ‘                                                                                                                                               11 ц.пивну систему категорій мови, засобів спілкування. Алефамматического строя и словарного состава языка. — Л.: Изд-в<                                                                                                                                          , .л           .ГЛ                            . і н.пісжить так само, як і слово, і до сфери номінативнихЛеникгр. ун-та, 1952.                                               , 5 -X •ттт _    .                              . ни мови, засобів позначення. Воно так само, як і слово, єШ. Основні поняття теми                                      . . . „ .                                                              «ум ще-                     іим матеріалом, який використовується у процесі„ _     „              _            МОїНоіо спілкування. Речення — витвір із цього матеріалу, яке1.ПИТАННЯПР° ОСНОВНУ СИНТАКСИЧНУ             .! у< повідомлення про дійсність» (див.: (Виноградов В.В.Д Ц ‘                     Ми. і шсгические основьі синтаксической системьіиі>»і|> Л М.Пешковского // Вопросьі синтаксиса современного Питання про основну одиницю синтаксису вирішувалоа |>уч і пі о язьїка. — М.: Изд-во Моск.ун-та, 1950. — С.38)). лінгвістами неоднозначно, видається можливим виділити три напрями у розв’язанні цієї проблеми: 1) логіко-граматичниі (Ф.І.Буслаєв). Речення є судженням, значить одиницею мови речення; 2) формально-граматичний (П.Ф.Фортунатов О.М.Пєшковський). Основною одиницею синтаксису виступаі словосполучення, незалежно від того, чи виражає воно ціліснл судження, чи виступає тільки його частиною. Таким чиномі речення, ототожнюючись із словосполученням, виступав частковим виявом словосполучення. До словосполучень за подібними аргументами належать речення типу Була веснт номінативні словосполучення (зелена сорочка, синє небо% словосполучення однорідних членів (Кожним словом, кожним променем, кожним болем своїм живе в душі нашого народі людина, що їй ім’я — Леся Українка (О.Гончар)).напрямку як «закінчене словосполучення». лшШМТ-ЦЖ’інапрямку вперше зосередили увагу на словосполученні, іЩ сприяло активізації синтаксичної думки, п подальшого розвитк і прогресуВизначення О.О.Потебнею центральної ознаки речення названої «присудковістю» (пор.: темна ніч // ні темна), призвело до виділення основної одиниці синтаксису речення. Словосполучення стало підпорядкованою величиною.1О.ОЛІахматов, розвиваючи погляди О.О.Потебні, вияви» домінуючу властивість речення — предикативність при такому підході «предикативні відношення виявляють ужІ існування речення» (див.: (Шахматов А.А. Синтаксис русскогі язьїка. ‘- Л.: Учнедгиз, 1941. — С.37-41)). За цією ознакою бул| 24

 

  1. Обидві одиниці позначають розширений факт дійсності.

Ще більш істотні відмінності між цими одиницями:

  1. Словосполучення виконує номінативну функцію, а речення — комунікативну.
  2. Словосполучення входить у комунікативну систему тільки через речення.
  3. Словосполученню властива інтонація називання, а реченню — повідомлення.
  4. Слопосполучення вміщує не менше двох одиниць, речення може складатися і з одного слова. Пор.: відповідь землякам, лист товариша і Зима. Пізно.
  5. У словосполученні один з членів підпорядковується іншому (субординативні відношення), в реченні вони координуються одне відносно іншого, пор.: квіти в росі, щасливий час і Пахне троянда; Пролунало могутнє «ура!».
  6. Всі ці відмінності є похідними від наявності в реченні предикативності (Предикативність — вираження мовними засобами відношення висловлюваного до дійсності. Це відношення до дійсності буває двох різновидів: 1) заперечна або стверджувальна модальність; 2) реальна/ірреальна модальність. Мовні засоби вираження модальності — це засоби вираження синтаксичного часу, синтаксичного способу і под.). ,
  7. З усіх наявних форм синтаксичного зв’язку в реченні реалізуються всі, а в словосполученні — тільки підрядний прислівний зв’язок.
  8. Не всі сполучення слів у реченні є словосполученнями ( 1) сполучення підмета з присудком; 2) сполучення слів, які є поширювачами семантичної структури речень — детермінанти: біля школи; в присутності багатьох і под.; 3) аналітичні форми прикметників і дієслів (буду говорити, більш сильний); 4) однорідні члени речення; 5) сполучення відокремлених членів речення з пояснюваним словом — напівпредикативні сполучення слів (напівпредикативний підрядний зв’язок); 6) члени речення, з’єднані прєднувальним зв’язком: Зробили ми вже багато, а недоліки є — і серйозні, що виступають ускладнювачами семантичної структури речення; 7) фразеологізми та синтаксично нерозкладні конструкції (жінка похилого віку, бити байдики)).

Уже відзначалось, що основна функція словосполучення-     номінативна. Ця ж функція притаманна й слову. Чи означає 26

 

    № словосполучення тотожне слову? За функцією……… гсрігається тотожність, за іншими характеристикамиугни адекватність. Словосполучення, як. і слово, називає імет, ознаку, дію, але називає поширено, конкретизовано.І.)і кі\ слово і словосполучення: ]) не є комунікативними одиницями;           2) позбавлені предикативності; 3)и призуються номінативною функцією; 4) система форм визначувана стрижневим словом; 5) виступають будівельним ріалом для речення; з другого боку, між словосполученням і і попом є істотна різниця: 1) різна кількість смислових 1101 .і тиків;                                                               2) словосполучення є мінімальнимі онтекстом для слова;                               3) у словосполученні активноВиявляються граматичні категорії опорних слів; 4) і юносполучення будується тільки на основі підрядного зв’язку.Словосполучення — це номінативна і интаксична одиниця, яка складається з двох і більше, Пов’язаних підрядним зв’язком, компонентів, один з яких є

  • фижневим (головним), другий — залежним. (Пор. погляд М Л Ііслошапкової, яка визнає за словосполученням і ч’уктуруючу функцію, при такому підході в розряд і иічюсполучень входять і сурядні одиниці, див.: (Бєлошапкова И А Современный русский язык: Синтаксис. — М.: Вьюш.шк., 1977. -С.74-75)).
  1. ГРАМАТИЧНА ФОРМА 1 ГРАМАТИЧНЕ •ЗНАЧЕННЯ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ.

Як і будь-яка інша мовна одиниця, словосполучення Гякож має граматичну форму і форму його вираження.

  • мічення словосполучення — це відношення між головним і Илежним компонентами. Форма (або структура) і пппосполучення — це форма компонентів, в основному вона і иирається (грунтується) на систему форм головного і пмііонента, пор.: учитися на філфаці, учусь на філфаці, учимось на філфаці, учились на філфаці і под.

Одне із джерел засобів вираження у мові — це властивість Мовних одиниць мати декілька форм для вираження одного ІНачення і, з другого боку, здатність однієї форми реалізувати ВВКШька значень. Щодо форми і значення словосполучення Подібна асиметрія виступає в таких прикладах: атрибутивне чі.ічення може бути вираженим формами: а) іменник +

 

іменник в род.в.: свято міста, приїзд товариша; б) іменник + іменник в ор.в.: хвіст бубликом; в) іменник + іменник в місц.в.: легенда про море; г) іменник + інфінітив: мрія мандрувати; вміння працювати; г) іменник + прислівник: макарони по- флотськи; д) іменник + прикметник: зелений час; є) іменник + • невідмінюваний прикметник: година пік.            ™Та сама форма може виражати декілька відношень, пор.аІ)    навчатися з братом (об’єктні відношення) — вчитись щ задоволенням (обставинні відношення), 2) характеристика учня; (об’єктні відношення: характеризують учня і суб’єктні відношення: учень характеризує).

загрузка...
  1. ТИПИ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ.

За характером відношень між компонентам словосполучення поділяються на такі типи: 1) атрибутивні, 2Щ об’єктні, 3) суб’єктні, 4) обставинні,                                                         5) комплетивні. ]Атрибутивні відношення — предмети та їх ознаки старанний учень, виняткова причина, красива дівчина. 3-поміж| словосполучень з атрибутивними відношеннями доміную™ словосполучення із залежним компонентом, який виражав узагальнену ознаку (прикметник, займенник, дієприкметник)! Атрибутивні відношення часто виникають і при сполученні іменника з іншими частинами мови, які не позначають] узагальнену ознаку: а) іменник + іменник без прийменника гілка бузку, крило літака; б) іменник + іменник І прийменником: сорочка в клітинку, будинок з дерева; в) іменний + інфінітив: бажання вчитися, стремління малювати; г| іменник + прислівник: кава по-турецьки.При атрибутивних відношеннях залежний компонента словосполучення Е межах речення завжди є означенням.Під час аналізу словосполучень необхідно пам’ятати , шс| та сама модель може виражати різну семантику. Таклсловосполучення, побудовані за схемою «ім. + ім. в род.в.»і можуть виражати атрибутивні й об’єктні відношення.Означенням залежний компонент у моделі «ім. + ім. в] род.в.» виступає тоді, коли: 1. Головне слово (далі ГС) називай предмет, а залежне — особу, якій цей предмет належить: будинок батька, зошит учня, хустка матері; 2. ГС називає частини предмета, а залежне — весь предмет: сторінка зошита, дая будинка, рубрика газети; 3. ГС називає особу, а залежне І 28іГ)о колектив, до яких ця особа має відношення: .Д/ т,)ич «учу, учитель школи, командир роти, профорг групи; 4. і < н-і «иплі: сукупність предметів, а залежне — предмети, з яких імшість складається: череда корів, зграя птахів, натовп

  • ГС характеризується значенням опредмеченої дії, а позначає діяча (родовий суб’єкта): політ космонавта,

11директора, розпорядження декана; 6. ГС називає ознаку, а ‘ цс особу або предмет, яким властива ця «опредмечена» ми. тріольно опередмечена) ознака: білизна снігу, синява неба, їсть учнів і под.ІНачення об’єкта (у реченні — додаток) залежне слово піч випадках, коли ГС виступає віддієслівним іменником, и ті (іініііідносний з перехідним дієсловом, що вимагає знах.в!: ,„41,111 Вітчизни, читання книжки, перевірка зошитів // иічііцати Вітчизну, читати книжку, перевіряти зошити і т.ін.11,      чий і а кого типу словосполучень у мові не суперечить мовним •иммірнортям, а підтверджує їх. В основі виникнення таких ііоснолучень знаходиться кілька причин:                           а) еліпсисіньої ланки більш складної структури, при якому в Пі і» нижній більшості випадків знаходяться прислівники: иоіііпіа, у якої є борода — людина з бородою; сорочка, пофарбована в клітинку — сорочка в клітинку; будинок, побудований з цегли — будинок з цегли; кава, зварена по-турецьки цтшй по-турецьки;       б) віддієслівна природа іменників,ЯКІ І нуліфікуються інфінітивом: прагнути перемоги — прагнення пірвмоги; в) мовна аналогія. Пор.: батькова шапка — шапка пчічі.ки, ;і потім гілка бузку.Об’єктні ві дношення виникають при семантико — итичній взаємодії компонентів словосполучення, вони м-^ •пн н тих словосполученнях, де ГС вимагає (валентнісне Крої позування) свого поширення об’єктом (на який спрямована пі і яким пов’язується дія): запустити супутник, створити ц, орати трактором, схвалений урядом і под. В об’єктних….. »«сполученнях залежний компонент може позначати: а)ип об’єкт дії {вишивати рушник, співати пісню); б) піч дії {орати землю трактором, забивати цвяха М ‘• *піком); в) дійову особу {підтриманий учасниками); г) Ш М|ч аси ика дії {розмовляти з друзями); ґ) об’єкт, що зумовлює ми і ГС {мрію про подорож, жалкую за лісом).


Об’єктні відношення виникають і при сполучешЖ дієслова з інфінітивом: принести обідати. У переважні»4 [ кількості випадків це дієслова руху або волевиявлення.Об’єктні відношення виражаються і сполучення! прикметника з іменником: сильний духом, здібний до малюванні і под.Суб’єктні відношення виникають у словосполученнях, і яких залежна форма позначає суб’єкт дії, діяча (іменник ав інша субстантивована частина мови). Суб’єкгні відношенні’ грунтуються на лексико-граматичній природі ГС, яким виступа дієслово. Пор.: Приїхав батько — приїзд батька, вітер розкидаєш розкидані вітром. Можливий збіг в одній формі двох виді відношень: суб’єктних і об’єктних, так звана синтаксичні омонімія: характеристика учня — учень характеризує і учні характеризуют ь.Обставинні відношення — дії (або ознаки) і обставини що характеризують дії (або ознаки). Види обставиннл відношень:                                       а) часові {повернутися вранці, піти пізняприїхати через місяць), б) просторові (йти полем, жити в селі перебувати на березі), в) мети (приїхати відпочити, подарувапш на пам’ять), г) причинові (сказати помилково), ґ) означальне! обставинні (хоробро битися, гаряче говорити) і под.Комплетивні (доповнюючі4) відношення виникають і синтаксично зв’язаних (цілісних) словосполученнях, коли ГІ потребує смислового доповнення: три пальми, вид спорті склянка води, ставати червоним. Словосполучення з циД відношеннями переважно виконують роль одного члеЯ речення.Велика кількість словосполучень може маі синкретичне значення, тобто поєднувати декілька значем відзначених як основні. Так, можуть поєднуватися атрибутові й об’єктні відношення (миска з пиріжками, дума про тебі написання книжки), атрибутивні й обставинні (мандрівка в гот повернення з міста).У                                                    словосполученні можливі чотири види зв’язкі узгодження (повне//неповне), керування (сильне//слабк| варіативне//неваріативне,             опосередковане//безпосереднаприлягання (власне — прилягання//іменне прилягання кореляція. Майже кожний різновид підрядного прислівня зв’язку може оформляти структуру різноманітних семантичному плані словосполучень: 1) керування: любити синЗО

 

Ггкгн ), п’ять книг (комплет.), розкидані вітром (об’єкти.); 2) Ими:’ зелена трава (атрибутивн.), п’ятьма книжками ним.); 3) прилягання: доручити малювати (об’єкти.), ЩННвти говорити (комплетивн.), квіти в росі (атрибутивн.); 4) і цін: дівчина-студентка (атрибутивн.).їй морфологією вираження головного компонента получения поділяються на: дієслівні, іменні, п. цінникові. В останній час у лінгвістиці ведуть мову про те,0     Можни ВИДІЛЯТИ тільки дієслівні, субстантивні, ад’єктивні олучення, прислівникових словосполучень в українській щ МСМК. «Позиція опорного морфологізованого прислівника українській мові не виділяється, тому що морфологізований……… пічний) прислівник як найбільш адвербіальна,нереалізована форма, перебуваючи в реченні переважно в и рміііліпній ролі, не може поширюватись залежними

  • НИМИ” (Вихованець І.Р. Формально-граматична структура ЦІ имч//Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. м.іпіпко-синтаксична структура речення,- К.: Наук.думка,

< 20).Очевидно, варто виділяти прислівникові М0< получения тільки тоді, коли наявне поєднання: а)ч…… тика + іменника (з прийменником і без): швидше вітру,\ішш> до сліз; б) прислівника + прислівника: дуже треба, щфшнайно важливо (хоча І.Р. Вихованець відносить такі ОЮСполуки до аналітичних форм вияву інтенсивної ознаки ЦІ (Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису |і.піі< ької мови.-К.: Наук.думка, 1992)).Усі інші словосполучення (субстантивні, ад’єктивні: Іменникові, нумеративні, дієслівні) добре висвітлені у

  • їїипіках (див.(еписок рекомендованої літератури)).

!2й_ рівнем злитості компонентів словосполученняЕЛЯЮГЬ на: а) вільні, б) синтаксично зв’язані, в) щ іічпцчічно зв’язані.

  • интакенчно вільні словосполучення характеризуються м, піп кожний компонент виконує в реченні роль окремого н і речення. Синтаксично зв’язані (нечленовані, неподільні, ін ні) словосполучення виконують роль окремого члена и мни Так, у реченні Минуло два довгих і тривожних роки Кучер) можна вичленувати цілісне словосполучення два роки нині словосполучення: два довгих роки і два тривожних роки.

ЗІЦілісні словосполучення, як і синтаксично вільні, мають структуру, граматичне значення, їх компоненти пов’язані одним] з різновидів підрядного зв’язку (див.: (Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Современный русский язык: Синтаксиси Пунктуация. — М.: Просвещение, 1981. — С.50-54)). Синтаксичні цілісність окремих словосполучень пізнавана тільки в межам речення. Серед найпоширеніших типів цілісних словосполучень вирізняються: 1. Кількісно-іменні сполуки типу три явори, багато пісень, декілька днів, п’ятірка плугатарів, зграя птахів;

  1. Словосполучення, побудовані за моделлю: числівник -Б Іменник з прийменником (род.в.), займенник + іменник з прийменником (род.в.): хто-небудь з дітей, хтось з учнів, один]

із   нас, мама з сином, батько з дочкою (словосполучення типи сестра з братом вважається цілісним тоді, коли ознака дієслова-присудка стосується обох діячів, пор.: Сестра з братом пішли до міста (сестра з братом — цілісне) і Сестра з братом! пішла до міста (сестра з братом — вільне, з братом — додаток • ] Сестра тоді жила з братом); 3. Словосполучення, які мають V своїй структурі слова з очима, з носом, з обличчям, росту і под.з

  1. Особливу групу цілісних словосполучень утворюють сполуки прикметників, дієприкметників з іменниками, що називають родові поняття: Він був доброю людиною, чуйною; 5| Словосполучення, семантична цілісність яких досягається співідносними прийменниками від і до, з і до: Від покоління до\ покоління і від серця до серця передають українці безмежня любов і пошану до генія національного духу, творця незнищенная і вічних ідеалів — Тараса Шевченка, поза яким не уявляється витворення цілісної концепції українства як сладової частини загальнолюдської співдружності націй (3 газ.); 6) До цілісний утворень належать складні присудки, напр.: Та хоч який біль чя горе скрутять людину, але випростуватись вона мусить сама, 1 то нерідко так, щоб сторонній не бачив ні заподіяного лиха, н& тих милиць, на які спирається стражденне життя (М. Стельмах).

За будовою словосполучення поділяються на 1) прості и2)    складні. Просте словосполучення — семантико-синтаксичне об’єднання двох лексико- повнозначних слів: голосно співати, чекати товариша. Просте словосполучення часом може] складатись з трьох або більше снів. Це простежуються: 1) при об’єднанні складних присудків з неиоинозначніши зв’язками та іменною частиною тоді перестав сміятися, став скупим на

 

.’) мри поєднанні слова з фразеологізмом: зробив курям наІІДІІЙ словосполучення — об’єднання трьох і більше       пічних слів. В основі складних словосполучень лежитьїй олютного простого словосполучення. В сучасній чиїми мові можна виділити три типи складних ті ммііук пі: 1) просте словосполучення + залежне від нього

  • ноно (за структурою є складними, а за семантикою по цілісним): врятувати життя товаришам, добре $япший у країні. Тут залежний від простого словосполучення
    • м.іи пояснює його в цілому, а не його ГС. У таких м іиінученнях можливе варіювання: відомий у країні добре;

. … М добре відомий і под.; 2) ГС + залежне .від нього (•сполучення: гідний земного щастя; хода повна гідності. Ці ІНЖЖІІИЙ компонент простого словосполучення міцно….. ‘ ‘і і.нііій з ГС цього словосполучення і через нього взаємодієі центральним компонентом складного словосполучення. Цим підрічияються від попередньої групи, словосполучень; 3) І» і цпа або три залежних слова, не пов’язаних між собою і їх, нкі не утворюють словосполучення. Це у переважній……………… дієслівні словосполучення, оскільки дієслова мають……….. і п. поширюватися кількома словоформами в силу своєїінтимної валентності, пор.: всунути нитку в голку; вкинути

  1. *,     та у скриньку; вбити цвях у стінку. Зустрічаються зрідка і

її іи>нучення з іменником: закладка патрона у гвинтівку. В……. її іаких’ словосполучень лежить двочленна модель. Приїї . ноіюсполучень за структурою на прості і складні в…… їй шчиій літературі беруться до уваги різні аспекти їхі ‘ ції іації:                          1) кількість і характер способів підрядного

  • її N п V, 2) кількість повнозначних слів в їх структурі.

Иіііпе докладно розглядалася друга позиція. Перший |»ИіфІМ виступає основним у Трамматике — 70″. За цим іи її рим як прості розглядаються словосполучення, побудовані ноні одного способу зв’язку (узгодження, прилягання, ішііня, кореляція), незалежно від кількості повнозначних ми пор.: купити подарунок матері (кер.). До складних

  1. ін.і              иолучень належать такі одиниці, які утворюються на

…….. мі різних способів зв’язку, що виходять від одного й того ж….. ‘ і Гак, словосполучення синя (узг.) ручка (прил.) ізШтимом за цією класифікацією є складними, тому що слова в


ньому пов’язуються і узгодженням, і приляганням, які виходять з ГС.Таким чином, при цьому критерії класифікації простих і складних словосполучень вся увага зосереджується на способі зв’язку (див,:(Грамматика современного русекого литературного языка, ї М,: Наука, 1970,- С.538-539)).О.БСиротіна поділяє всі словосполучення на прості і непрості, виділяючи серед непростих комбіновані (комбінація простих: компоненти смислової структури = компоненти \ структури + смислова структура) і складні словосполучення (в його структурі простежується паралельне підпорядкування: основні компоненти структури слова = основні компоненти + структури слова), з одного боку, і надає перевагу диференціації словосполучень на поширені/непоширені. Серед поширених розрізняються складні, комбіновані, власне-поширені типу і Довгий товарний поїзд (див,:(Сиротинина О.Б. Лекции по] синтаксису русекого языка. -М.; Вьісш.шк., 1980. — С.30-32)).Раціональним є розрізнення простих і складних словосполучень за кількістю повнозначних слів, з яких складається словосполучення. Можливі два підходи до] класифікації простих і складних словосполучень. Один підхід -і від слова до простого словосполучення, а від нього до складного (піхід «знизу»). Він передбачає можливість поширення простого словосполучення (див.: (Грамматикаі русекого языка. — ТЛІ: Ч.І.-М.:Изд-во АН СССР, 1960.-С.20 і] далі; Прокопович Н.Н. Словосочетание в современном русеком] литературном языке. — М.: Наука, 1966)). Так, іменник ручка] може бути поширеним словоформами синя і із зажимом, які у] свою чергу поширюються, напр.:<                          ручка———— »і синя                                         із зажимом і*дуже                                         металевим *Другий підхід до класифікації простих і складних 1 словосполучень — від речення і до словосполучення, від нього — до окремого слова. Цей підхід враховує членованість речення на словосполучення, членованість/нечленованість        самих;словосполучень. Так, в реченні Головні війська України були в той час прикуті до Заходу (М.Стельмах) виявляється одне складне словосполучення головні війська України, а в реченні Учительська професія — цс людинознавство, постійне проникнення « складний духовний світ людини, яке ніколи неї 34щшпшшеться (В.О.Сухомлинський) виявляється одне складне…….. мі получення:с/мйд««<< духовний світ людини, всі інші:ущитвльська професія, постійне проникнення, ніколи не Нрнпиіінсться — прості.Методика вичленування словосполучення:

  1. Предикативна сполука (підмет + присудок); і іюіюсполучення, які входять до складу підмета;

<   поіюсполучення, що входять до складу присудка; -І Піп наковування спочатку складних словосполучень (якщо мини і ), із складних вичленовуються прості; 5. Розглядаютьсяи словосполучення. При вичленовуванні складних…… цм иолучень із речень такими вважаються:І Словосполучення, до складу яких входять цілісні (•сполучення: поїздка з Києва до Полтави, дівчина років/\ нпш,

  1. Словосполучення, які включають неоднорідні Оімчення: Карпатський зелений бук і слобідська руїна, Красуня їй. а й велетень Дніпро — це все моя прекрасна Україна, аЛЧднана на щастя і добро (Р.Третьяков);
    1. Кількісно-іменні словосполучення, до складу яких «її. прикметники (чи інше атрибутивне слово), що

…… иирюють залежне слово: три високих будинки, п’ятьтичиїхслів;

  1. Словосполучення, які включають слова з подвійною . ііпііікі ичною залежністю: То ж легендарний Прометей украв щмлись вогонь 3; бога, щоб стала світлою дорога для всіх •іі ‘чіиібленихлюдей (І.Гончаренко);
  2. Словосполучення, що включають сурядний ряд . ппиоформ (сурядні словосполучення), який може бути як в
  • •_ 1111111 залежного компонента, так і головнбго: Бо не просто М##й івуки, не словникові холодини — В них чути труд, і піт, і

<       Чуття єдиної родини (П.Тичина). З поданого речення моиується складне словосполучення чути труд, і піт, і<     < ‘урядне словосполучення входить до складу підрядних

  • і…» иолучень як цілісний структурно-семантичний

піонснт і до списку словосполучень не входить.Питання розподілу словосполучень на прості та складні псередньо пов’язане з послідовним розмежуванням власне- •і иолучень та невласне-словосполучень (див.: (Вихованець і І’ Формольно-граматична структура речення // ВихованецьІ  ороденеька К.Г., Русанівський В.М. Семантико-

 

п


синтаксична структура речення. — К.: Наук.думка, 1983. — С.б-і 24)). Для вироблення навичок диференціації словосполучень на| власне-словосполучення і невласне-словосполучення треба запам’ятати, що основними формами зв’язку для власне-‘ слвосполучень української мови виступають форми керування ( та узгодження. Форма прилягання у переважній кількості випадків сигналізує про згортання: структурне і семантичне. І Семантична редукція сигналізує про набуття певним членом речення абстрактнішого значення, витворення обов’язкової] позиції залежного компонента для розкриття свого змісту. Це призводить до перетворення детермінанта (залежного предикативного ядра) на залежний компонент словосполучення і означає трансформацію форми прилягання на форму] керування. Структурна редукція пов’язана із семантичною і мав два різновиди, які виділяються на основі направленості] згортання. Редукція підмета кваліфікується як редукція зліва, а] редукція присудка — як редукція справа. Ця редукція відображає! шляхи перетворення детермінантів, їх органічне входження у! словосполучення. Структурна редукція справа виступає! активним джерелом утворення субстантивних невласне-1 словосполучень (модель: іменник + іменник (з прийменником! або без прийменника) у непрямому відмінку): Ластівка сиділал на гілці бузку —> Микола часто згадує ластівку, яка сиділа неп гілці бузку —> Ластівку на гілці бузку часто згадує Микола.І Словосполучення ластівка на гілці в структурному плани ґрунтується на реченні; пор.: Я думаю про горде правая Підводити сонця з імли… (В.Коротич); Неначе це було вчораЛ так яскраво постає в пам ‘яті невеличка хатина з палісадникомА це весною буйно розцвітають кущі жовтої акації, де зеленщ першими листочками молодий берест, де білим цвітом, начел густою памороззю, вкривається кожна гілочка рясної вишня (А.Шиян).

  1. Питання для самоперевірки:
  2. Дайте визначення словосполучення, визначте форму і] значення словосполучення. 2. Яка функція словосполучення?] 3.3а якими ознаками характеризуються словосполучення?! Наведіть приклади кожного типу словосполучення за характером відношень між компонентами. Якими засобами! оформляються ці відношення? 4. Покажіть, як реалізуються у] словосполученні морфологічні ознаки частин мови. Наведіть!

‘і ш 5. Що виступило основою виникнення атрибутивних ціпи, у словосполученнях: крило літака, тиждень книги, пі п окулярах, бажання поїхати, кава по-турецьки і под.? Чим у стали можливими словосполучення з об’єктними ненцями: уважний до людей, прагнення до перемоги,.. і пік герою?                                   7. До простих чи складнихсполучень належать такі утворення: людина високого смачне на вигляд яблуко, виявити інтерес до справи, пупі книгу в целофан, людина з чорною бородою, шиїм сміливе рішення, любов матері до сина? 8. Складіть ііїсифікації словосполучень. 9. Наведіть приклади и пінних (доповнюючих) відношень. 10. Утворіть…… пі учення з атрибутивними відношеннями за формою:івниик + іменник, б) іменник + дієслово, в) іменник + Мрім цінник, г) займенник + прикметник, д) прислівник + прикметник. 11. Які словосполучення виступають цілісними? н 11, приклади їх різновидів. 12. Наведіть приклади шпих словосполучень. Утворіть їх за структурою: і мі-1 пик, іменник + іменник, зразок: смачне на вигляд м» ІЗ. З чим пов’язана диференціація словосполучень на11  і складні? 14. Чому змінюється функціональна специфіка

  • •і. рміїїинта?

V     Проблемні питання:ІІ.і якій основі чи на якій підставі можна включити иппі ряд до переліку словосполучень? Хто з відомих……. пімні дотримується такого погляду? 2. Чи вичленяєтьсяіісполучення з речення, чи воно виступає будівельним ріплом дія речення? Отже, це окрема побудова чи тільки           ШИН побудови?IV      Злітання для поглибленого знайомства з проблемою:І      Опрацюйте матеріал вправ 568, 570, 572 (див.:ІІІриниііл О. І. Сучасна українська літературна мова. -К.: Вища 1977 162 с, далі Брицина 1977)).Визначте тип синтаксичного зв’язку у иолученнях, їх структуру: відповідати на запитання їй, пиіштися за рухом машин, радіти зустрічі з товаришем, ІІІИСЯ н бібліотеці з учнями, арія з опери Верді, план ііпиим п’ятирічки, завжди добре підготовлений, треті……… Н М.ІЯКОГІСЬКОГО.

 

 

37


  1. Вичленувати словосполучення з речен Диференціювати їх на прості і складні, назвати цілісні: зрікся мови рідної. Нема тепер у тебе роду, ні народу. Чужин Шани ждатимеш дарма — В твій слід він кине сміх — погор (Д.Павличко). Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрщ Нерозмежованою останеться навіки од моря і до моя слов’янська земля (Т.Шевченко). Перед ними на десятш Кілометрів простягайся порослі лісами знамениті плави (О. Довженко).
  2. На основі поданих речень дайте відповідь на питанні Чому — вібувається функціонально-семантичне зміщенії Детермінантів і якими компонентами вони виступають т словосполученні? Чим ці словосполучення відрізняютьсі ві інших? Назвіть вихідні одиниці, в яких ці словосполучення і реалізуються, а наявні детермінанти: У всякого своя доля і сві Шлях широкий (Т.Шевченко). На яблуні біля хати переливчасті заспівала іволга і, війнувши яскравим пір’ям, перелетіла і Друге дерево (М.Стельмах). Під землею, в глибині, лежи| вугілля здавна. І тут іде і ночі, й дні шахтарська праця слави (Н. Забіла).
  3. Лабораторні заняття:

а)  Смислові відношення і морфологічне вираження ГС.І

  1. Види смислових відношень у словосполученні Питання про синкретизм відношень в окремі словосполученнях.
  2. Способи вираження головного слова, ти словосполучень за морфологічним вираженням ГС.

б)  Структура словосполучень.

  1. Вільні, синтаксично зв’язані і фразеологічно зв’яза) словосполучення.
  2. Складні словосполучення (питання п поширені/непоширені словосполучення).
  3. Варіативність зв’язків у словосполученнях.
  4. Мініконтрольна робота «ХарактеристиЛ словосполучення»

Завдання: У поданих реченнях виділиш словосполучення. Охарактеризувати за наступною схемою:а)      вказується ГС і залежне , зазначається яким частинами мови виражені;б)  тин словосполучення за характером вираження ГС;в)  тип словосполучення за структурою;її 11111 словосполучення за ступенем злитостіи. ЦІПІ;НІ іиіімошення між компонентами словосполучення; і пні синтаксичного зв’язку у словосполученні, вказати и оониіюсті;

  • і іисоби оформлення зв’язку.

Ірп юк: Жити — Вітчизні служити (Нар.тв.).Ціпи ті СЛУЖИТИголовний компонент служити виражений дієсловом,      пі і омпонент виражений іменником Вітчизні;

  • • і дієслівне словосполучення; ні просте словосполучення;

11   іільне словосполучення; ні об’єктні відношення;керування дієслівне, безпосереднє, слабке, форма       іупана, обов’язкова, семантико-синтаксичні……… і іти між головним і залежним компонентом;і ) форма залежного компонента.ВАРІАНТ 1.І На цій землі мій хліб насущний Яріє в кожному стебліІ І . . ї М )’ Пюбов до праці, істини й людини Мені мій рід у ішюінв (І.Гнатюк).і II осіннім небі журавлі курличуть і голос їхній ледве МИ (Є.Летюк).•і Жіша земля — мій заповіт, і хай пребуде вічно світ111’• идчук).

  • II піснях і труд, і даль походу, і жаль, і усміх, і любов, і пікою народу, і за народ пролита кров (М.Рильський). Примітка: Даючи характеристику словосполученням,

…………. иоінкполучення небхідно розкласти на прості.ВАРІАНТ 2.І    Поггичним має бути сам задум, самий підхід до теми, •і життєвий матеріал, що його письменник кладе в Мс^ тору (О.Гончар).

 

2        Талант і покликання — обов’язкові умови плідж] діяльності письменника, які роблять його вчителем житті

(О. Су. ОМЛпИНСЬКИЙ а в ньому ОДД1БН1; м а б ) г г Ь ) з ята—прадА

земл господар>         в с дід мені сади цвітуї

/с* Летюк)

Запахли ранні осінні сутінки (Ю.Смолич)..

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.